Рішення № 80298857, 24.01.2019, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1606/16-ц

Провадження № 2/615/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» до ОСОБА_3, треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лємєтра ЛТД», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота», треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Лємєтра ЛТД», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області про припинення зобов’язань за договором іпотеки,

за участю представників позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представників відповідача ОСОБА_8, ОСОБА_9,

в с т а н о в и в:

06.12.2016 року представник позивача ОСОБА_10 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лємєтра ЛТД» перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Ворота» за договором № 192 про надання кредиту від 10.10.2012 року, яка станом на 09.11.2016 року складає загальну суму 1 165 414, 08 грн., що еквівалентно 45 589, 41 доларів США, з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом - 26 000,00 доларів США, що еквівалентно 664 644, 84 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 19 589, 41 доларів США, що еквівалентно 500 769, 24 грн., звернути стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 ВОРОТА» права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р. № 1548, укладеним між АТ "ОСОБА_2 ВОРОТА" та ОСОБА_11, а саме: житловий будинок літ. “А-2” (цегла), загальною площею 245,7 кв. м., житловою площею 90,7 кв. м., з господарськими будівлями: сарай літ. «Б» (цегла), вбиральня літ. «В» (цегла), погріб літ. «П» (цегла), колодязь літ. «К» (бетонні кільця), колодязь літ. «К 1» (залізні труби), зливна яма № 1 (цегла), огорожа № 2,3 (шифер, залізна сітка), розташовані за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Буцьківка, вул. Шевченка, 1А; земельну ділянку за вказаною адресою, площею 0,2500 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 6321288503:00:001:0009; земельну ділянку за цією ж адресою, площею 0,0600 га, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6321288503:00:001:0010 за вартістю, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності на підставі незалежної оцінки в ході судового розгляду справи, а також стягнути сплачений позивачем судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» та ТОВ «Лємєтра ЛТД» 10.10.2012 року було укладено договір № 192 на кредитну лінію (відновлювальну), враховуючи всі договори про зміни до нього, за умовами якого Банк 10.10.2012 року надав позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 60000,00 дол. США, а позичальник зобов’язався на умовах, передбачених Договором, повернути кредит за графіком встановленим п.1.1. Договору, але у строк не пізніше 08.10.2014 року та сплатити проценти за користування ним за ставкою 14 % річних.

Як зазначає представник позивача, банк виконав зобов’язання за Договором надавши позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірах, передбачених Договором. В результаті неналежного виконання позичальником умов Кредитного договору утворилася заборгованість за кредитом та відсотками.

За час існування кредитних правовідносин позичальником сплачено 34000, 00 доларів США на погашення кредиту, залишок боргу - 26000,00 доларів США, нараховано відсотків на 30110,52 доларів США, сплачено - 10521,11 доларів США, залишок боргу за відсотками - 19589,41 доларів США.

Таким чином, станом на 09.11.2016 року заборгованість позичальника перед ОСОБА_2 за Кредитним договором в загальній сумі становить 45589,41 доларів США (еквівалент 1165414,08 грн.) за курсом НБУ 25,5632 грн. за 1 долар США з них:

- заборгованість за кредитом - 26000,00 дол. США (еквівалент 664 644, 84 грн.);

- заборгованість за відсотками - 19 589, 41 дол. США (еквівалент 500 769, 24 грн.).

Вказав, що згідно п. 5.2.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно п.5.2.5. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань зі сплати кредиту або процентів.

П.7.13 підписанням Договору сторони домовились, що Банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості позичальника відповідно до вимог НБУ та умов Договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов’язань позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан рахунку, первинні документи (платіжні доручення позичальника), дані балансу, надані ОСОБА_2 і т. д.

Валютні ризики під час виконання зобов’язань за Договором у відповідності до п.7.14 Договору несе позичальник.

В забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Лємєтра ЛТД» перед ОСОБА_2 10.10.2012 року між АТ «ОСОБА_2 Ворота» та ОСОБА_11 укладено Іпотечний договір № 12-167, з урахуванням змін до нього, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р.№ 1548, предметом якого є спірне нерухоме майно.

Згідно п.2.1.2 Іпотечного договору №12-167, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р.№ 1548, іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання зобов’язань) - у випадку невиконання іпотекодавцем будь-яких своїх обов’язків за Договором. Іпотекодержатель може реалізувати ОСОБА_1 третім особам на підставі договору купівлі-продажу для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до п.3.2 іпотечного договору № 12-167, звернення стягнення на майно та його продаж для погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, відповідно до ст.ст.36-38 ЗУ «Про іпотеку», або іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

Із запиту завідуючої Дергачівської державної нотаріальної контори від 27.07.2016 року ОСОБА_2 стало відомо, що ОСОБА_11 померла 30.05.2014 року, після її смерті відкрилася спадщина на все належне їм майно. Спадщину прийняла ОСОБА_3

Посилаючись на положення ст.ст.512,1218,1269 ЦК України, ст.ст.11,23 ЗУ «Про іпотеку», представник позивача вважає, що внаслідок прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_11, до відповідача перейшли права та обов'язки іпотекодавця за Іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року в межах вартості предмета іпотеки.

В зв’язку з чим Банк направив відповідачу вимогу про усунення порушення основного зобов'язання за ст.35 ЗУ «Про іпотеку», з якою остання не погодилася, заперечуючи наявність у неї зобов'язань перед ОСОБА_2.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину, на думку представника позивача, не позбавляє спадкоємця права на спадщину та не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі ст.23 ЗУ «Про іпотеку» до такого спадкоємця (постанова ВСУ від 08.04.2015 року у справі №6-33цс15).

30.01.2017 року представник відповідача ОСОБА_9 подала заперечення на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість.

Враховуючи положення ст.3 ЗУ «Про іпотеку», ст.14 ЦК України, вказала, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, оскільки відповідальність за вказаним іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року може бути застосована виключно у вигляді задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності, а не виконання кредитних зобов'язань ТОВ “Лємєтра ЛТД” перед ОСОБА_2, як вказує позивач.

Зі змісту п.1.1 Іпотечного договору № 12-167 від 10.10.2012 року відповідальність іпотекодавця за договором іпотеки встановлена саме у формі виконання всіх вимог іпотекодержателя до ТОВ “Лємєтра ЛТД” за договором №192 про надання кредиту від 10.10.2012 р. та всіма додатковими угодами до нього з наведеним орієнтовним переліком можливих змін кредитного договору та стислим змістом зобов'язань за ним, чинних на момент укладання.

На думку представника відповідача, відповідальність за договором іпотеки №12-167 від 10.10.2012 року передбачена виключно в межах зобов'язань ТОВ “Лємєтра ЛТД”, як боржника перед ПАТ “ОСОБА_2 Ворота” за договором №192 про надання кредиту від 10.10.2012 року та всіма додатковими угодами до нього з урахуванням вимог ст.ст.3,11 ЗУ “Про іпотеку”.

Вважає, що правова позиція ВСУ від 08.04.2015 року у справі №6-33цс15 стосується правовідносин, де зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тобто таких, де з урахуванням норм ст.1218 ЦК України, та ст.ст.1281-1282 ЦКУ обов'язок з повернення кредиту належав спадкодавцеві, як боржнику за кредитним договором. До того ж, такий обов'язок мав існувати на момент смерті, а спадкоємець має бути таким, що зволікає з отриманням свідоцтва. В даному випадку звернення кредитора спадкодавця передбачене щодо стягнення на спадкове майно на підставі норм ст.1282 ЦКУ.

Разом з тим, позивач у позовній заяві посилається на загальні способи захисту порушеного права судом, встановлені ст.16 ЦКУ, але не зазначає в який конкретно спосіб просить суд захистити його, як він вважає, порушене право. До того ж, позивач посилається на норми права, що визначають позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме ст.ст.35-38 ЗУ “Про іпотеку”.

Інша наведена позивачем правова позиція ВСУ у справі 6-31цс16 від 17.02.2016 року обґрунтовує можливість переходу обов'язків іпотекодавця після його смерті до спадкоємців, якщо боржник і іпотекодавець - одна й та сама особа. Тобто, вказана позивачем правова позиція не стосується особливостей правовідносин іпотекодавця та спадкоємців майнового поручителя, тобто не може бути застосована до майнового поручителя і його спадкоємців.

Посилання позивача на положення ст.ст.1,33,12 ЗУ “Про іпотеку”, ст.575 ЦКУ, вважає неправомірними, так як цими нормами право на звернення з вимогою до майнового поручителя зумовлене в результаті порушення основного зобов'язання боржником за кредитним договором, а право звернення стягнення на предмет іпотеки — зумовлене невиконанням вимоги. Тому, на думку представника відповідача, про невиконання вимоги, як підставу для звернення стягнення на предмет іпотеки не можна говорити без наявності такої вимоги, за виключенням порушенням обов'язків, що передбачені договором іпотеки.

За життя ОСОБА_11, тобто до 30.05.2014 року, вимога про усунення порушень не висувалася і не могла бути висунута, оскільки за загальним розумінням ст.ст.526,530,590 ЦК України право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає якщо зобов'язання, що нею забезпечене, не виконане у встановлений термін, який в даному випадку значно пізніший ніж момент смерті. Вимогу позивача щодо невиконання нею письмової вимоги про усунення порушень від 23.11.2016 року, на його думку, в порядку ст.35 ЗУ “Про іпотеку”, як на підставу для звернення з позовом до ОСОБА_3, представник відповідача вважає незаконною, оскільки така вимога передбачена для іпотекодавця та боржника, відмінного від іпотекодавця.

На думку представника відповідача, позивач безпідставно вважає спадкоємицю іпотекодавцем, оскільки ст.23 ЗУ “Про іпотеку” і судова практика розрізняють “іпотекодавця” та “спадкоємця іпотекодавця" як суб'єктів правовідносин і не ототожнюють їх, оскільки до іпотекодавця вбачається звернення з позовом на загальних підставах, а до спадкоємця іпотекодавців - тільки за наявності умов, визначених судовою практикою.

Ст.ст.1,23 ЗУ “Про іпотеку” встановлені ознаки, які визначають суб'єкт правовідносин в статусі іпотекодавця. Це або особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання, або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем, або особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки. Вважає, що жоден факт не стосується ОСОБА_3, тобто відсутні підстави для звернення до неї з позовом, як до іпотекодавця.

Представник відповідача вказала, що в основу наданого позивачем розрахунку покладені невідповідні вихідні дані, а саме розмір зобов'язання, встановлений за кредитним договором, який підлягає поверненню у встановлені договором строки. В розрахункові програми, за допомогою яких позивачем отриманий результат не внесені зміни, що виникли в самому зобов'язанні у відповідності до Договорів про зміни №2 та №3, що набрали чинності в момент підписання, спричинивши тим самим одночасну втрату чинності зобов'язання у відповідній частині.

На момент підписання кредитного договору №192 від 10.10.2012 року передбачався обов'язок банку надати, а обов'язок боржника повернути кредит у розмірі 60000,00 доларів США та сплатити відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 18 % річних у строк не пізніше 08.10.2014 року за графіком, що додавався. В розрахунок були внесені відповідні дані. Підпунктом 1.1, п.1 вказаних іпотечних договорів передбачене виникнення в майбутньому змін основного зобов'язання, зокрема, зменшення відсотків, зменшення, збільшення розміру кредиту у розмірі забезпечення за Іпотечним договором. У відповідності до зазначених пунктів до Договору № 192 шляхом заміни п.п.1.1 новим, було внесено такі зміни:

1. Договір про зміни №1 від 15.10.2012 року зменшував відсотки за користування кредитом з 11.10.2012 р. до 14% річних;

2. Договір про зміни №2 від 30.09.2013 року зменшував розмір основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою до 40000,00 доларів США.

3. Договір про зміни №3 від 02.06.2014 року зменшував розмір основного зобов'язання до 34000,00 доларів США.

Зміни у договорі набирали чинності з моменту підписання. Змін щодо строків виконання основного зобов'язання, розрахункового періоду або призначення раніше сплачених коштів чи будь-яких інших умов не відбувалося. Отже, за кредитним договором з урахуванням внесених змін на 02.06.2014 року банк зобов'язався надати, а позичальник повернути кредит в розмірі 34000,00 доларів США та сплатити відсотки за ставкою 14% річних у строк не пізніше 08.10.2014 року. Зміни щодо зменшення відсоткової ставки були внесені в розрахунок, про що наявне відповідне корегування в наданому позивачем розрахунку. Зміни ж за договорами №2 та №3, що стосувалися зменшення розміру суми коштів (кредиту), що підлягало поверненню, в розрахунку на даний момент з невідомих причин не відображені.

Твердження позивача, що сума в розмірі 34000,00 доларів США була отримана ОСОБА_2 у встановлений договором розрахунковий період та сплачені відсотки, на думку представника відповідача свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором і безпідставність притягнення до відповідальності спадкоємця майнового поручителя з даного приводу.

Представник відповідача вважає, що наданий ОСОБА_2 розрахунок не має доказового значення, оскільки не має юридичного значення. Він не є висновком експерта, не встановлена законом або договором обов'язковість його результату для відповідача або суду, в його основу покладені хибні (неповні, неактуальні) дані, також відсутні відомості щодо ступеню надійності розрахункової системи з точки зору достовірності отриманих результатів.

28.02.2017 року представник відповідача ОСОБА_9 подала зустрічну позовну заяву до ПАТ «ОСОБА_2 Ворота», треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю “Лємєтра ЛТД”, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області про припинення зобов’язань за договором іпотеки, в якій просить:

- встановити факт припинення зобов’язань за іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року, укладеним між ОСОБА_11 та ПАТ «ОСОБА_2 Ворота», посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_5 (р. №1548) внаслідок припинення основного зобов’язання ТОВ “Лємєтра ЛТД” за договором про надання кредиту № 192 від 10.10.2012 року з урахуванням договорів про зміни до нього №№ 1,2,3 належним виконанням 09.07.2014 року;

- застосувати правові наслідки у відповідності до ч.2 ст.593 ЦК України та ст.17 ЗУ «Про іпотеку», а саме: внести відомості про припинення іпотеки (реєстр № 13101626) до Державного реєстру іпотек; зняти обтяження шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон про зняття заборони на нерухоме майно (обтяж. №№ 13101618; 13101621; 13101622).

В обґрунтування зустрічної позовної заяви вказує, що зобов'язання щодо розміру відсоткової ставки за користування змінилося 15.10.2012 року з 18 % на 14 % річних і застосовується до правовідносин з 11.10.2012 року. Зобов'язання щодо надання 10.10.2012 року та повернення кредиту 30.09.2013 року було змінено з 60000,00 доларів США до 40000,00 доларів США. 02.06.2014 року розмір зобов'язання з надання 10.10.2012 року та повернення кредиту було зменшено з 40000,00 до 34000,00 доларів США

На думку представника відповідача, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо припустити, що Банк виконав свій обов'язок надати кредит до моменту внесення змін в чинному на момент виконання обсягу, то сума на яку було в подальшому зменшено зобов'язання не підлягає поверненню.

До матеріалів справи позивачем додано первісний кредитний договір № 192 та договори про зміни до нього №№1,2,3 від 15.10.2012 р., 30.09.2013 р. та 02.06.2014 р. відповідно, але зміни, внесені в основне зобов'язання, якими зменшено розмір кредиту та процентної ставки за користування ним, на думку представника відповідача, не внесені ОСОБА_2 в розрахунок заборгованості.

Вважає, що на момент пред’явлення вимоги та звернення з позовом до суду, зобов'язанням ТОВ “Лємєтра ЛТД” перед ОСОБА_2, а саме за кредитним договором №192 від 10.10.2012 року, враховуючи договори про зміни до нього, є повернення кредиту у розмірі 34000,00 доларів США у період з 10.10.2012 року по 08.10.2014 року та сплата відсотків за користування ним за ставкою 14%.

За період з 10.10.2012 року по 08.10.2014 року ТОВ “Лємєтра ЛТД” сплачено 27 платежів на загальну суму 34000,00 доларів США, що свідчить про належне виконання боржником власного зобов'язання. Згідно умов кредитного договору (п.п.3.2) щомісячно сплачувалися відсотки за користування кредитом на загальну суму 10521,11 доларів США. У місяці повного повернення кредиту строком сплати процентів є день повного повернення кредиту. Повний розрахунок за основним зобов'язанням відбувся 09.07.2014 року, про що, зокрема, може свідчити дата останньої сплати відсотків, згідно додатку №9 до первісного позову — це 09.07.2014 року. Після зазначеної дати сплата відсотків не відбувалася. Такі фактичні обставини свідчать про однакове розуміння ОСОБА_2 та ТОВ “Лємєтра ЛТД” обсягу зобов'язань боржника з повернення кредиту в сумі 34000,00 доларів США, а дату 09.07.2014 року - днем та місяцем повного повернення кредиту. Відповідно підстав для подальшого нарахування та сплати відсотків та інших платежів немає.

На думку представника відповідача, встановлений судом факт припинення іпотеки, як окремого виду застави захистить порушене право власності відповідача, усуне перешкоди у здійсненні права власності на спадкове майно шляхом можливості внесення відомостей про припинення іпотеки до державного реєстру у відповідності до ч.2 ст.593 ЦК України.

Оскільки у відповідності до пп.4.1 Іпотечного договору № 12-167 від 10.10.2012 року, договір діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, на думку представника відповідача, виконання основного зобов'язання припинилося внаслідок належного виконання 09.07.2014 року, тому договір іпотеки № 12-167 від 10.10.2012 року є припиненим, в зв’язку з чим притягнення до відповідальності на його підставі не ґрунтується на законі.

Ухвалою суду від 28.03.2017 року з урахуванням думки сторін, зустрічну позовну заяву об’єднано з первісним позовом.

28.03.2017 року представник первісного позивача ОСОБА_6 подав заперечення на зустрічний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, оскільки в додатках до первісного позову ОСОБА_2 надані вичерпні докази видачі та отримання третьою особою 60 000, 00 доларів США кредиту та часткової сплати за кредитом на суму 34 000, 00 доларів США.

Різниця в сумі 26 000, 00 доларів США становить залишок кредиту. На суму кредиту нараховані проценти. Відповідач додала до зустрічного позову копію вимоги Банку-кредитора, надіслану в порядку ст.1281 ЦК України, де ОСОБА_2 помилково зазначено про надання ТОВ “Лємєтра ЛТД” кредиту в сумі 34 000, 00 доларів США.

Проте, ОСОБА_3 не додала копію Уточнень до вказаної вимоги, де Банк виправив зазначений недолік, зазначивши вірну суму 60 000, 00 доларів США. Наведена відповідачем виписка про рух коштів з поточного рахунку ТОВ “Лємєтра ЛТД” та виписка по рахунку кредитної заборгованості можуть свідчити про зловживання правом, оскільки вводить суд в оману щодо обсягу виданих в кредит коштів та заявленої до стягнення суми заборгованості.

Кредит ТОВ “Лємєтра ЛТД” за договором № 192 на кредитну лінію (відновлювальну) від 10.10.2012 року на даний час не погашений. Породжене кредитним договором грошове зобов'язання третьої особи не припинене ні належним виконанням (ст.599 ЦК України), ні з інших підстав.

Іпотечне зобов'язання спадкоємиці ОСОБА_11 - ОСОБА_3, що виникло за іпотечним договором № 12-167, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 р.№ 1548, не припинене із встановлених в ст.17 ЗУ «Про іпотеку» підстав, що на думку представника позивача, спростовується достатніми доказами, які містяться в матеріалах справи.

13.04.2017 року представник первісного позивача ОСОБА_10 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Лємєтра ЛТД” перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Ворота» за договором № 192 про надання кредиту від 10.10.2012 року станом на 16.06.2014 року в загальній сумі 317441,44 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 26755,77 доларів США (за курсом НБУ 15.06.2014 року – 11,728837 грн. за 1 дол. США), еквівалент 313814,06 грн. та 309,27 дол. США, еквівалент 3627,38 грн., звернути стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 ВОРОТА» права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р. № 1548, укладеним між АТ «ОСОБА_2 Ворота», та ОСОБА_11, а саме спірне нерухоме майно за вартістю, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності на підставі незалежної оцінки в ході судового розгляду справи, а також стягнути сплачений позивачем судовий збір. До заяви додано додаткові докази в обґрунтування позовних вимог та клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору.

В обґрунтування вказує, що ОСОБА_3 подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини 16.06.2014 року, відтак цей день, на його думку, є днем прийняття нею 100% спадщини, як єдиною із спадкоємців, що відкрилася після смерті ОСОБА_11

Враховуючи правову позицію ВСУ у справі № 6-33 цс15 від 08.04.2015 року, вважає юридично неспроможним посилання представників ОСОБА_3 на ненастання строку повернення ТОВ “Лємєтра ЛТД” кредиту (08.10.2014 року) на день смерті ОСОБА_11 (29.05.2014 року).

В пп.1.1. п.1 Договору про зміни № 2 від 30.09.2013 року до Договору № 192 про надання кредиту від 10.10.2012 року Банк та позичальник встановили, що залишок максимальної суми заборгованості ТОВ “Лємєтра ЛТД” в період з 27.03.2014-26.06.2014 року має становити 34000,00 доларів США.

Згідно із відомостями Переліку документів з погашення тіла кредиту, відсотків, комісії по договору кредиту № 192 від 10.10.2012 року (платіжна історія кредиту) тіло кредиту станом на 16.06.2014 року не було прострочене та становило 26 755, 77 доларів США.

Проте, станом на 16.06.2014 року позичальник ТОВ “Лємєтра ЛТД” припустилося порушення порядку сплати процентів за користування кредитом в сумі 309,27 доларів США (еквівалент 3 627, 38 грн.).

Згідно п.п.5.2.2, п.5.2 Кредитного договору позичальник зобов'язався здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Умовами п.п.3.1-3.5 Кредитного договору передбачено, що проценти є платою за користування кредитом та підлягають щомісячній сплаті позичальником до 25 числа (включно) кожного поточного місяця за період з 21 числа попереднього місяця по 20 число (включно) поточного місяця протягом всього часу користування кредитом до дня його фактичного повернення.

Отже, проценти за травень 2014 року позичальник сплатив лише 04.06.2014 року, замість розрахункової дати 25.05.2014 року.

З наведеного слідує, що на день прийняття ОСОБА_3 спадщини, з боку позичальника ТОВ “Лємєтра ЛТД” мало місце порушення умов кредитного зобов'язання щодо сплати процентів.

На думку представника позивача, обсяг грошової відповідальності майнового поручителя/іпотекодавця ТОВ “Лємєтра ЛТД” ОСОБА_3, що перебрала на себе права та обов'язки іпотекодавця ОСОБА_11 внаслідок прийняття спадщини, що відкрилася після її смерті, із повернення кредитної заборгованості станом на 16.06.2014 року складає 317 441, 44 грн., з яких: заборгованість за кредитом становить 26 755,77 доларів США (за курсом НБУ 15.06.2014 року - 11,728837 грн. за 1 дол. США), еквівалент 313 814,06 грн. та 309,27 дол. США, еквівалент 3 627,38 грн.

22.05.2017 року представник первісного позивача ОСОБА_6 подав клопотання про залишення без розгляду заяви про зменшення позовних вимог та клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору; заяву про зміну предмету позову; пояснення щодо кредитних та іпотечних правовідносин із додатками до них; заяву про зменшення позовних вимог із додатками до них.

В заяві про зменшення позовних вимог представник позивача просить: в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Лємєтра ЛТД” перед Публічним акціонерним товариством “ОСОБА_2 Ворота” за договором № 192 про надання кредиту від 10.10.2012 року станом на 29.11.2014 року в загальній сумі 425345,34 грн., з яких 26000 доларів США (еквівалент 389200,99 грн. за курсом НБУ 28.11.2014 року – 14,9692 грн. за 1 дол. США) простроченого тіла кредиту та 2414,57 дол. США (еквівалент 36144,35 грн. за курсом НБУ 28.11.2014 року – 14,9692 грн. за 1 дол. США) прострочених відсотків, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р. № 1548, укладеним між АТ “ОСОБА_2 Ворота” та ОСОБА_11, а саме спірне нерухоме майно, право власності на яке перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_3 на користь позивача шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою вартістю, що буде визначена суб’єктом оціночної діяльності на підставі незалежної оцінки в ході судового розгляду справи.

В обґрунтування заяви вказує, що остаточно визначившись із розміром позовних вимог, позивач вважає необхідним привести розмір позовних вимог у відповідність до суми заборгованості, що обліковувалась до закінчення 6-місячного строку прийняття спадщини ОСОБА_11, яка померла 30.05.2014 року, який припадає на 30.11.2014 року.

На думку представника позивача, викладене відповідає положенням ч.2 ст.23 ЗУ «Про іпотеку», згідно якого права та обов'язки іпотекодавця переходять до його спадкоємця в обсязі та на умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Підставою для відповідальності іпотекодавця є порушення або неналежне виконання кредитного зобов'язання, забезпеченого іпотекою (ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», п.2.1.2. Іпотечного договору № 12-167 від 10.10.2012 року). Кредит повинен бути повернутий ТОВ “Лємєтра ЛТД” 08.10.2014 року з урахуванням змін до кредитного договору.

З 09.10.2014 року кредитна заборгованість позичальника вважається простроченою (п.1.1. Кредитного договору в редакції договору про зміни № 3 від 02.06.2014 року).

Станом на 29.11.2014 року кредитна заборгованість позичальником не повернута та становить загальну суму 425 345, 34 грн., з яких:

- 26 000, 00 доларів США (еквівалент 389 200,99 грн. за курсом 14,9692 грн. за 1 долар США на 28.11.2014 року) простроченого тіла кредиту;

- 2 414, 57 доларів США (еквівалент 36 144,35 грн. за курсом НБУ 14,9692 грн. за 1 долар США на 28.11.2014 року) прострочених відсотків.

26.05.2017 року представник первісного позивача ОСОБА_6 подав заяву про зміну предмету позову, в якій посилаючись на викладені у заяві про зменшення позовних вимог обставини, просив задовольнити позов.

22.11.2017 року представник відповідача ОСОБА_12 надала додаткові пояснення щодо уточнення питань які виникли під час судового розгляду. При цьому вказала, що в матеріалах цивільної справи № 639/8019/15-ц провадження №2/639/2320/15, що відкрита на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова за позовом ПАТ “ОСОБА_2 Ворота” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ОСОБА_2 Ворота” ОСОБА_10О до ОСОБА_13 та ОСОБА_11, на а.с.№ 72 наявний штамп адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної Міграційної служби України в Харківській області з інформацією про смерть ОСОБА_11 з посиланням на актовий запис про смерть за № 7994. Інформація про смерть ОСОБА_11 надійшла в матеріали справи 30.09.2015 року.

На думку представника відповідача, ПАТ “ОСОБА_2 Ворота” стало відомо про відкриття спадщини після ОСОБА_11 ще 01.10.2015 року, що за змістом ч.2 ст.1281ЦК України зумовлює обов'язок для ОСОБА_2 (як кредитора за Договором Іпотеки) звертатися з вимогами до спадкоємців померлого спадкодавця до 01.04.2016 року. Але позивач звернувся з вимогою до ОСОБА_3 лише 04.05.2016 року, порушивши строки, встановлені ч.2 та ч.3 ст.1281 ЦК України, тому у відповідності до ч.4 ст.1281 ЦК України він позбавляється права вимоги, а отже всі вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, як до спадкоємиці ОСОБА_11, не ґрунтуються на законі.

28.11.2017 року представник первісного позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні подав додаткові пояснення щодо порядку звернення ОСОБА_2 до спадкоємців, в яких зазначив, що позивач не звертався з вимогою кредитора в порядку ст.1281 ЦК України до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, оскільки йому стало відомо про коло спадкоємців майна померлої ОСОБА_11 з матеріалів іншої цивільної справи та запиту завідуючої Дергачівської державної нотаріальної контори в 2016 році.

Керуючись вимогами ст.1281 ЦК України Банк звернувся до єдиної спадкоємиці ОСОБА_11 - ОСОБА_14, яка за даними завідуючої Дергачівської державної нотаріальної контори прийняла спадщину.

Заява з вимогами надіслана ОСОБА_3 04.05.2016 року за вих. № 581, отримана нею 07.05.2016 року. Дата, коли Банк дізнався про смерть ОСОБА_11 - 21.01.2016 року, тобто під час засідання у Жовтневому районному суді м. Харкова у цивільній справі № 639/8019/15-ц.

Звернув увагу, що норма ст.1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредитора і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а ч.1 цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг. При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст.1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця.

Не встановлює, на думку представника позивача, порядку/форми будь-яких надсилань зазначеної вимоги і Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема в главі 10, де зазначені правила видачі свідоцтв на спадщину, що підтверджується висновком Вищого спеціалізованого суду України в ухвалі від 29.03.2017 року у справі 688/2132/15-ц.

На думку представника позивача, подання заяви кредитора з вимогами до боржника можлива як у формі звернення до нотаріуса, так і безпосередньо до спадкоємця, якщо такий відомий кредитору.

01.12.2017 року представник первісного позивача ОСОБА_6 направив до суду пояснення щодо строку звернення ОСОБА_2 до спадкоємців, а 05.12.2017 року – доповнення до пояснень щодо строку звернення ОСОБА_2 до спадкоємців з додатковими доказами, наполягаючи на раніше викладені обставини.

Перевірка позовної заяви, зустрічної позовної заяви та судовий розгляд проводились за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на час пред'явлення позову.

15.12.2017 року набрав законної чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Враховуючи вимоги п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, на підставі ухвали суду від 10.01.2018 року судовий розгляд цивільної справи продовжено за правилами ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, з урахуванням вимог ст.274 цього Кодексу за правилами загального позовного провадження, про що оголошено сторонам в судовому засіданні та роз’яснено їм про порядок та строки виконання ними вимог ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, для чого відкладено розгляд справи в погоджені між сторонами строки.

Представники відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в судовому засіданні 10.01.2018 року заявили клопотання вважати відзивом на позов подані 30.01.2017 року заперечення на позовну заяву та докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заперечення.

25.01.2018 року представник первісного позивача ОСОБА_6 подав відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні. Позовні вимоги ПАТ “ОСОБА_2 Ворота” підтримав у повному обсязі.

Зазначив, що за Кредитним договором на поточний рахунок ТОВ “Лємєтра ЛТД” № 26007020018780 перераховано 60 000, 00 доларів США кредиту, що підтверджується роздруківкою меморіального валютного ордеру на вказану суму, сформовану засобами технічної автоматизації обліку банківських операцій «SR-bank», а також випискою по особовому рахунку позичальника № 20637010018780 за весь час дії Кредитного договору.

Правовий статус банківської виписки визначений в п.5.6. Положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою правління НБУ № 254 від 18.06.2003 року, де зазначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Банківські виписки по рахункам клієнтів є первинними документами бухгалтерського обліку банку та підтверджують здійснення всіх господарських операцій за цим рахунком (ст.ст.1,9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Кошти в сумі 60 000, 00 доларів США в день їх зарахування на поточний рахунок ТОВ “Лємєтра ЛТД” в ОСОБА_2, продані позичальником на міжбанківському валютному ринку. Відтак позичальник скористався кредитними коштами.

ОСОБА_2 не здійснював договірного списання коштів з поточного рахунку позичальника на погашення кредиту, про право на яке зазначали представники відповідача, оскільки договірне списання є внутрішньобанківською операцію. З дня запровадження в ОСОБА_2 ліквідаційної процедури банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій (ст.36, п.2 ч.2 ст.46 ЗУ «Про СГВФО») та не може бути проведене у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках.

Правом на видачу валютних кредитів Банк був наділений на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 83 від 24.10.2011 року та Додатку до неї, що узгоджується з роз'ясненнями пп.10,11 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року із змінами «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

За весь час існування кредитних правовідносин з ТОВ “Лємєтра ЛТД” укладено 3 договори про зміни до договору № 192 від 10.10.2012 року на кредитну лінію (відновлювальну). Всі договори про зміни є чинними.

В Договорі про зміни № 1 від 15.10.2012 року його сторони домовились про зменшення відсоткової ставки за користування кредитом з первісних 18 % річних до 14 % річних із застосуванням положень ч.3 ст. 631 ЦК України щодо поширення умов договору на правовідносини сторін, що виникли до його укладення, застосувавши понижену % ставку з 11.10.2012 року.

В Договорі про зміни № 2 від 30.09.2013 року його сторони домовились змінити графік погашення залишку кредитної заборгованості в 40 000, 00 доларів США, зазначивши максимальну суму кредитної заборгованості у встановлені в п.1.1. періоди.

Аналогічним чином як із Договором про зміни №2, в Договорі про зміни №3 від 02.06.2014 року його сторони домовились змінити графік погашення залишку кредитної заборгованості 34 000, 00 доларів США, зазначивши максимальну суму кредитної заборгованості у встановлені в п. 1.1. періоди.

Договір про зміни № 3 набрав чинності з 02.06.2014 року без застосування до нього положень ч.3 ст.631 ЦК України, на відміну від Договору про зміни № 1. Не змінені умови залишились чинними і надалі.

Зазначення початкового періоду дії кредитного зобов'язання (10.10.2012 року) не свідчить про застосування до нього положень ч.3 ст.631 ЦК України, а є істотною умовою договору про надання фінансових послуг, оскільки вказує на початок строку дії кредитного договору та грошового зобов'язання обумовленого ним (ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг). Зазначення нового періоду (не з початку дії кредитного договору), свідчило б про заміну первісного зобов'язання новим (ч.2 ст.604 ЦК України).

Вважає, що в жодному з договорів про зміни до Кредитного договору його сторони не зазначали про зміну суми виданого кредиту з 60 000, 00 до 34 000, 00 доларів США.

Сума залишку по кредиту, що невдовзі набуде статус простроченої, за згодою сторін договору визнається строковою заборгованістю шляхом зміни періодів користування кредитом (умова для кредитних ліній) та запроваджується для запобігання нарахуванню пені і як наслідок, збільшення обсягу грошового зобов'язання (сутність та мета проведених змін до кредитного договору, що відповідає принципу свободи договору ст.627 ЦК України).

За умовами іпотечного договору ОСОБА_11 поручилася за повернення ТОВ “Лємєтра ЛТД” 60 000,00 дол. США та сплати відсотків під 18 % річних з можливістю збільшення/зменшення обсягу майнової відповідальності іпотекодавця на майбутнє внаслідок збільшення/зменшення основного зобов'язання (п.1.1. іпотечного договору).

Під час провадження у цивільній справі № 639/8019/15-ц в Жовтневому районному суді м. Харкова за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про звернення стягнення на предмети іпотек ОСОБА_2 стало відомо про смерть ОСОБА_11

Даний позов подано 31.08.2015 року в межах однорічного строку з моменту коли Банк-кредитор мав право заявити вимоги до спадкоємців боржниці ОСОБА_11 в порядку ст.1281 ЦК України (кінцевий термін 08.10.2015 року), відтак ОСОБА_3 своєчасно дізналася про вимоги ОСОБА_2 через свого уповноваженого представника ОСОБА_9

Відповідно до роз'яснень п.36 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року із змінами від 07.02.2014 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вважає, що Банк належним чином заявив свої вимоги до спадкоємиці померлої іпотекодавця ОСОБА_11

В той же час в силу положень ст.ст.608,1216,1219,1218,1231,1220,1268-1270,1296,1297 ЦК України та положень ст.ст.17,23,35 ЗУ «Про іпотеку» ОСОБА_3, прийнявши спадщину перебрала на себе права та обов'язки померлої ОСОБА_11, в тому числі за іпотечним договором та є іпотекодавцем ОСОБА_2 за кредитом ТОВ “Лємєтра ЛТД”. Спадщина їй належить з моменту її прийняття, а посилання представників відповідача на відсутність реєстрації за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки як підставу відсутності в неї статусу іпотекодавця є юридично неспроможними, оскільки державна реєстрація успадкованого майна, не будь воно обтяжене іпотекою, надало б право розпорядження ним. Відсутність такої реєстрації майна та не отримання спадкоємцем свідоцтва про спадщину, на думку представника позивача, не може свідчити про безпідставність вимог Банку-іпотекодержателя.

Оскільки кредитне зобов'язання порушене позичальником ТОВ “Лємєтра ЛТД” (08.10.2014 року кредит не повернутий), Банк набув прав вимоги з повернення кредитної заборгованості до майнового поручителя-іпотекодавця ОСОБА_3

Вимога іпотекодержателя за ст.35 ЗУ «Про іпотеку» надіслана ОСОБА_3 (вих. № 1200/1 від 09.11.2016 року) та отримана адресатом особисто 26.12.2016 року дійсна з урахуванням ціни позову в даній справі, як остаточно визначеної суми грошових претензій ОСОБА_2.

Вимоги щодо способу звернення стягнення на предмет іпотеки узгоджуються з вимогами ч.1 ст.33,36 та ст.39 ЗУ «Про іпотеку», пп.2.1.2, 3.2. іпотечного договору щодо підстав та способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Обсяг грошової відповідальності відповідача перед ОСОБА_2 вичерпується вартістю предмета іпотеки (ст.11 ЗУ «Про іпотеку»).

За клопотанням представників відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на підставі ухвали суду від 22.03.2018 року витребувано з ПАТ “ОСОБА_2 Ворота”: оригінали письмових доказів; правовстановлюючої та технічної документації на нерухоме майно, що є предметом іпотеки і підтверджують право власності ОСОБА_11 на домоволодіння; належним чином завірену копію договору з додатками про передачу частини активів та зобов’язань АТ “ОСОБА_2 Ворота” від 28.11.2014 року.

19.04.2018 року представники відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подали уточнену зустрічну позовну заяву (без зміни предмету позову), в якій просили визнати припиненими зобов’язання за іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року, укладеним між ОСОБА_11 та ПАТ «ОСОБА_2 Ворота», посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_5 (р. №1548). При цьому зазначили, що необхідність уточнення позовної вимоги викликана надходженням від ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» додаткових документів, які зумовили їх висновок про те, що іпотека може бути припинена також з інших підстав, про які не було відомо представникам при подачі зустрічного позову.

06.12.2018 року відповідач ОСОБА_3 подала заяву про зміну предмету зустрічного позову, оскільки ПАТ “ОСОБА_2 Ворота” звернувся до спадкоємиці іпотекодавця ОСОБА_11 - до ОСОБА_3 поза межами строків, встановлених ч.ч.2,3 ст. 1281 ЦК України, тому право вимоги в іпотечному зобов'язанні ним втрачене, а саме іпотечне зобов'язання припинене.

Вважає, що позивач міг дізнатися про відкриття спадщини 30.09.2015 року, але на цей час вже втратив право вимоги на підставі ч.3 ст. 1281 ЦК України. Звернувся з вимогою до спадкоємиці в порядку ст.1281 ЦК України лише 04.05.2016 року, тобто поза межами строків, визначених ч.2 ст.1281 ЦК України.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку учасники справи не скористалися.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на безпідставності зустрічних позовних вимог.

Представники відповідача ОСОБА_3 позов не визнали, просили задовольнити зустрічний позов, що в свою чергу виключить наявність будь-якого спору.

Інші учасники судового провадження не з’явилися, направили заяви про розгляд справи за їх відсутності, крім ТОВ “Лємєтра ЛТД”, судові виклики щодо якого повертаються до суду за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» та ТОВ «Лємєтра ЛТД» 10.10.2012 року було укладено договір № 192 на кредитну лінію (відновлювальну), за умовами якого Банк надав позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 60000,00 дол. США, а позичальник зобов’язався на умовах, передбачених Договором, повернути кредит за графіком встановленим п.1.1. Договору, але у строк не пізніше 08.10.2014 року та сплатити проценти за користування ним за ставкою 14 % річних.

Відповідач, використавши надану можливість, скористався кредитними коштами позивача, проте не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати передбачених Договором платежів, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом.

Як вбачається із наданої позивачем копії рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2015 року з ТОВ «Лємєтра ЛТД» на користь ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» стягнуто суму простроченої заборгованості за кредитом, яка станом на 20.04.2015 року становить 26 000, 00 доларів США (еквівалент 547499 грн.), суму простроченої заборгованості за відсотками – 5805,26 доларів США (еквівалент 122245,16 грн.), пеню за простроченою заборгованістю за кредитом – 106436,01 грн. та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками в розмірі 15232,44 грн.

Рішення суду набрало законної сили та звернуто до виконання, що підтверджується витягом із Реєстру виконавчих проваджень: № АСВП 49246731 від 06.11.2015 року.

За змістом ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звернувшись до суду з даним позовом, ПАТ «ОСОБА_2 Ворота» просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Лємєтра ЛТД» за договором № 192 на кредитну лінію (відновлювальну) від 10.10.2012 року, яка з урахуванням уточнення позовних вимог становить 425345,34 грн., що складається із простроченого тіла кредиту та відсотків станом на 29.11.2014 року.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Ч.1 ст.598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок викладений у постанові ОСОБА_15 Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

В забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Лємєтра ЛТД» перед ОСОБА_2 10.10.2012 року між АТ «ОСОБА_2 Ворота» та ОСОБА_11 було укладено Іпотечний договір № 12-167, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р.№ 1548, предметом якого є житловий будинок літ. “А-2” (цегла), загальною площею 245,7 кв. м., житловою площею 90,7 кв. м., з господарськими будівлями: сарай літ. «Б» (цегла), вбиральня літ. «В» (цегла), погріб літ. «П» (цегла), колодязь літ. «К» (бетонні кільця), колодязь літ. «К 1» (залізні труби), зливна яма № 1 (цегла), огорожа № 2,3 (шифер, залізна сітка), земельна ділянка площею 0,2500 га, надана для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 6321288503:00:001:0009; земельна ділянка площею 0,0600 га, надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6321288503:00:001:0010, що розташовані за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Буцьківка, вул. Шевченка, 1А.

Згідно п.2.1.2 Іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в час настання строку виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором вони не будуть виконані, а також у будь-який час (незалежно від настання строку виконання зобов’язань) - у випадку невиконання іпотекодавцем будь-яких своїх обов’язків за Договором.

Відповідно до п.3.2 іпотечного договору звернення стягнення на майно та його продаж для погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання, відповідно до ст.ст.36-38 ЗУ «Про іпотеку», або іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.

ОСОБА_11 померла 30.05.2014 року, що підтверджується даними Свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 516010, виданого 21.10.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 7994.

Як вбачається із наданого представниками відповідача рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.08.2015 року у цивільній справі № 640/6016/15-ц, спадкоємцями ОСОБА_11 є відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_13, які подали заяви про прийняття спадщини після її смерті.

Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру 16.06.2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи №13/2014. Свідоцтво про право на спадщину за законом сторонам не видавалося.

ОСОБА_13 померла 01.09.2015 року, що підтверджується даними Свідоцтва про смерть серії І-ВЛ № 567108, виданого повторно 02.11.2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, актовий запис № 13181.

Із постанови державного нотаріуса ОСОБА_16 Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області № 1611/02-31 від 30.08.2016 року слідує, що після померлої 01.09.2015 року ОСОБА_13 заведено спадкову справу № 16/2016, у видачі Свідоцтва про право на спадщину відповідачу ОСОБА_3 відмовлено через ненадання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до положень ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Ч.1 ст.17 Закону передбачає підстави припинення іпотеки, зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч.ч.3,4 ст.ст.1268,1269 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Ч.1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Аналіз зазначених норм надає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми ст.23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Недотримання кредитором передбачених ст.1281 ЦК України строків пред’явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Оскільки, кредитор пред’явив вимоги до спадкоємців поза межами зазначених строків, підставою для відмови кредитору у зверненні стягнення на спадкове іпотечне майно є саме ця обставина, а не факт неотримання спадкоємцями свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Така правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 08.04.2015 року у справі №6-33цс15.

На такому розумінні норм права ґрунтуються сформульовані ОСОБА_15 Палатою Верховного Суду висновки щодо необхідності системного застосування норми ст.23 ЗУ “Про Іпотеку” щодо правонаступництва, яке відбувається в іпотечному зобов'язанні в порядку спадкування, одночасно з нормами Спадкового права, а саме ст.ст.1281,1282 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, в Постанові від 17.04.2018 року в справі 522/407/15-ц у п. 45 ОСОБА_15 Палатою Верховного Суду вказано про необхідність відступити від висновку Верховного Суду України від 17.02.2016 в справі № 6-31цс16 та підтверджено правильність висновків Верховного Суду України від 08.04.2015року у справі № 6-33цс15 щодо застосуваннята початку перебігу строків звернення до спадкоємців боржника, які визначаються в залежності від того, чи є кредитор таким, що знав або міг дізнатися про відкриття спадщини, або не знав і не міг знати про її відкриття, але сплив вказаних строків позбавляє кредитора права вимоги.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 127/20962/15-ц, прийнятою за результатами розгляду аналогічної справи (правовідносини кредитора померлого майнового поручителя та спадкоємців майнового поручителя) було вказано на необхідність застосування до правовідносин іпотекодержателя та спадкоємців майнового поручителя норм ст.ст.1281,1282 ЦК України. Сплив встановлених ст.1281 ЦК України строків пред’явлення вимоги до спадкоємців має наслідком втрати кредитором права вимоги, а також припинення таких зобов'язань.

Разом з тим, вказано на те, що сплив визначених ст.1281 ЦК України строків пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника з іпотечним зобов'язанням не позбавляє кредитора права вимоги до самого боржника за кредитним договором, зокрема пред'явити до виконання виконавчий лист з виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом з позичальника.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАТ “ОСОБА_2 Ворота” звернувся до спадкоємиці Іпотекодавця ОСОБА_11 - ОСОБА_3 поза межами строків, встановлених ч.ч.2,3 ст.1281 ЦК України, тому право вимоги в іпотечному зобов'язанні ним втрачене, що свідчить про припинення іпотечного зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та задоволенні зустрічних.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК у разі відмови в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Разом з тим, як вбачається із первинної позовної заяви, сума позовних вимог на день подачі позову становила 1 165 414,08 грн., що на думку представника позивача, була сумою кредитної заборгованості ТОВ «Лємєтра ЛТД» станом на 09.11.2016 року.

Згідно оригіналу платіжного доручення № 4588 від 02.12.2016 року, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 17481,21 грн. Після зменшення позовних вимог ціна позову становить 425345,34 грн., відповідно судовий збір становить 6380,18 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне повернути позивачу надлишково сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 11101,03 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» про звернення в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Лємєтра ЛТД» перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Ворота» за договором № 192 про надання кредиту від 10.10.2012 року станом на 29.11.2014 року в загальній сумі 425345,34 грн., з яких 26000 доларів США (еквівалент 389200,99 грн. за курсом НБУ 28.11.2014 року – 14,9692 грн. за 1 дол. США) простроченого тіла кредиту та 2414,57 дол. США (еквівалент 36144,35 грн. за курсом НБУ 28.11.2014 року – 14,9692 грн. за 1 дол. США) прострочених відсотків, стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5, р. № 1548, укладеним між АТ "ОСОБА_2 Ворота" та ОСОБА_11, а саме: житловий будинок літ. “А-2” (цегла), загальною площею 245,7 кв. м., житловою площею 90,7 кв.м., з господарськими будівлями: сарай літ. «Б» (цегла), вбиральня літ. «В» (цегла), погріб літ. «П» (цегла), колодязь літ. «К» (бетонні кільця), колодязь літ. «К 1» (залізні труби), зливна яма № 1 (цегла), огорожа № 2,3 (шифер, залізна сітка), розташований за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Буцьківка, вул. Шевченка, 1А; земельну ділянку, що розташована за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Буцьківка, вулиця Шевченка, 1А, площею 0,2500 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 6321288503:00:001:0009; земельну ділянку, що розташована за адресою: Харківська область, Валківський район, с. Буцьківка, вул. Шевченка, 1А, площею 0,0600 га, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6321288503:00:001:0010, право власності на який перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Ворота» шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою вартістю, що буде визначена суб’єктом оціночної діяльності на підставі незалежної оцінки в ході судового розгляду справи – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 – задовольнити.

Визнати припиненими зобов’язання за іпотечним договором № 12-167 від 10.10.2012 року, укладеним між ОСОБА_11 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Ворота», посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_5 (р. №1548).

Повернути Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_2 Ворота» надлишково сплачений судовий збір згідно Платіжного доручення № 4588 від 02.12.2016 року в сумі 11101,03 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04.02.2019 року.

Суддя А.П. Токмакова