Ухвала суду № 80296002, 05.03.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3780/19

Провадження № 1-кс/344/2222/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., з участю секретаря Стефанець Г.Я., прокурора Калинчук Л.В., підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019090010000216 від 18.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що ОСОБА_1, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив нові корисливі злочини за наступних обставин.

Так, в період часу з 20 год. 00 хв. 17.01.2019 по 08 год. 30 хв. 18.01.2019, ОСОБА_1, перебуваючи у дворі будинку № 5 по вул. Тролейбусна у м. Івано-Франківську, побачив автомобіль марки «ВАЗ-21063», реєстраційний номер, 82969 ІВ, бежевого кольору, який перебуває у приватній власності ОСОБА_2 У цей час в ОСОБА_1 виник умисел на таємне заволодіння чужим майном.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно та повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 підійшов до вказаного автомобіля, після чого, застосувавши фізичну силу, відчинив капот автомобіля, чим забезпечив собі доступ до моторного відділення автомобіля, звідки в подальшому таємно викрав акумуляторну батарею марки «ІСТА», вартістю 881 грн., що підтверджується висновком експерта № CЕ-19/109/26-16АВ/19 від 13.02.2019.

Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Продовжуючи свою незаконну діяльність, в період часу з 17 год. 20 хв. 17.01.2019 по 08 год. 30 хв. 18.01.2019, ОСОБА_1, перебуваючи у дворі будинку № 2, по вул. Тролейбусна у м. Івано-Франківську, побачив автомобіль марки «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, бежевого кольору, який перебуває у приватній власності ОСОБА_3 У цей час в ОСОБА_1 виник неправомірний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_1, діючи умисно та повторно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного автомобіля, після чого, застосувавши фізичну силу, відчинив капот автомобіля, чим забезпечив собі доступ до моторного відділення автомобіля, звідки в подальшому таємно викрав акумуляторну батарею марки «ІСТА», вартістю 757 грн., що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/109/26-20АВ/19 від 13.02.2019.

В подальшому, ОСОБА_1, з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 757 грн.

28 лютого 2019 року ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, шляхом вручення йому особисто повідомлення про підозру.

Як зазначено в поданому до суду клопотанні, причетність до злочину ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: а саме даними, які містяться у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_3, висновком дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/109/14-109Д/19 від 25.02.2019, протоколом проведення слідчого експеримента від 28.02.2019 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обґрунтовуючи наявність ризиків, слідчий покликається на можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування і суду; незаконно впливати на потерпілого та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний не заперечив щодо заявленого клопотання щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

28 лютого 2019 року ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, шляхом вручення йому особисто повідомлення про підозру.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження а саме даними, які містяться у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_3, висновком дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/109/14-109Д/19 від 25.02.2019, протоколом проведення слідчого експермента від 28.02.2019 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерілих; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні даного клопотання слідчий суддя враховує той факт, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, джерело його існування невідоме, раніше він притягувався до кримінальної відповідальності та, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може незаконно впливати на потерпілих, оскільки йому відомо їхні анкетні дані та місце проживання, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 10 (десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі – 19 210 (дев’ятнадцять тисяч двісті десять) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити частково та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 27 квітня 2019 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 10 (десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі – 19 210 (дев’ятнадцять тисяч двісті десять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_5

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Г.В. Домбровська

Повний текст ухвали складено та підписано 05.03.2019 року.