Рішення № 80295516, 28.02.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/264/19

2/215/921/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Пономаренко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2019 року представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України – 146 055 грн. моральної шкоди, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності (а.с.1-7).

В обґрунтування вказує, що в період роботи, позивач працюючи машиністом насосних установок на дільниці збагачення руди рудозбагачувальної фабрики №1 ПрАТ, нею отримані хронічні професійні захворювання – радикулопатія попереково – крижова, шийна, переважно зліва, вираженим порушенням біомеханіки хребта і стійким больовим синдромом, з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФСС першого ступеню) деформуючого остеоартрозу ліктьових (ПФ першого ступеня) і колінних (ПФ першого ступеня) суглобів М. 54.1; хронічне обструктивне захворювання легень першого ступеню ( пиловий бронхіт першого ступеню, емфізема легень першого ступеня), група «А», ЛН першого ступеню, які, відповідно до акту розслідування виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 10.09.2015р. вперше позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 35%, безстроково.

Вважає, що позивачу не було забезпечено безпечних умов праці, вона втратила працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, їй важко виконувати будь-яку роботу, обмежена в русі, терпить задуху, кашель, постійна слабкість, обмежена у спілкуванні з оточуючими, значну частину часу витрачає на підтримання свого здоров’я, що порушує її нормальні життєві зв’язки.

Представник позивача ОСОБА_2Г.в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі (а.с.89).

Представник ПрАТ за довіреністю ОСОБА_4 позов не визнала, надала відзив на позовну заяву. Вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці під розписку, за роботу в шкідливих умовах, позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров’я. Позивача було забезпечено засобами індивідуального захисту, обмежена часом роботи в шкідливих умовах. Також, позивачем не надано доказів спричинення факту матеріальної шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову. 28.02.2019 року представник відповідача через канцелярію суду надала заяву про розгляд за її відсутності, за наявними у справі матеріалами (а.с.90).

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та представника відповідача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 22.11.1998 року по 06.08.2015року працювала на ПрАТ, машиністом насосних установок 27 років 08 місяців - а.с.52-57.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11.08.2015р. (а.с.10-13), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання –радикулопатія попереково – крижова, шийна, переважно зліва, вираженим порушенням біомеханіки хребта і стійким больовим синдромом, з нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФСС першого ступеню) деформуючого остеортроозу ліктьових (ПФ першого ступеня) і колінних (ПФ першого ступеня) суглобів М. 54.1; хронічне обструктивне захворювання легень першого ступеню ( пиловий бронхіт першого ступеню, емфізема легень першого ступеня), група «А», ЛН першого ступеню. Позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 35%, згідно висновку МСЕК від 10.09.2015 – безстроково по профзахворюванням (а.с. 8, 10-13).

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого нею професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов’язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України – власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11.08.2015р. (а.с.10-13), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів, важкість праці та аерозоль фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Умови виробничого середовища електрослюсаря відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості.

Позивач працювала в умовах впливу шкідливих факторів понад 27 років 8 місяців.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов’язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача у зв’язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються висновками МСЕК (а.с.14-43) позов слід задовольнити та стягнути з ПрАТ на користь позивача 34000 грн. на відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином стягнута моральна шкода, у зв'язку з ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при задоволенні позову, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 704.80 грн.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 174 ч.4, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1 – 34 000 / тридцять чотири тисячі/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 - 704.80 грн. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпопетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти -денний строк, з дня його проголошення. Так як в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 березня 2019 року.

Суддя: