Ухвала суду № 80294780, 04.03.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/5102/15-ц

Провадження №6/0203/45/2019

УХВАЛА

04 березня 2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла ОСОБА_2,

у с т а н о в и в:

26 лютого 2019 року приватний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла ОСОБА_2 (м. Дніпро, вул. Менахем-Мендл Шнеєрсона, 7/46). Свої вимоги приватний виконавець обґрунтував тим, що у його провадженні перебуває виконавчий лист, виданий судом, про стягнення з боржника грошових коштів. Боржник судове рішення не виконує, до приватного нотаріуса не з’являється, майна для погашення боргу не має, що стало причиною звернення приватного виконавця з поданням про примусове проникнення до його житла.

Приватний виконавець у судовому засіданні підтримав унесене подання, а представник стягувача – не заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, представника стягувача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що внесене подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження №57982848 з примусового виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Дебт ОСОБА_3» заборгованості за кредитним договором від 20.06.2008 року №11362600001 у сумі 1 625 630,76 грн.

До внесеного подання приватним виконавцем додано копії виконавчого листа, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та двох актів приватного виконавця про відсутність боржника за місцем проживання.

Відповідно до статті 439 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Згідно з пунктом 13 частини 3 статті 18 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем до подання не було додано належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджували би факти ухиляння боржника у будь-який спосіб від виконання зобов’язань, покладених на нього виконавчим документом.

Так, єдиним доказом обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження є клопотання його представника про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 12.02.2019 року, що само по собі не може бути ознакою ухиляння боржника від виконання виконавчого документа.

При цьому суд критично ставиться до актів приватного виконавця від 13.02.2019 року та від 22.02.2019 року про відсутність боржника за місцем проживання, оскільки вони жодним чином не можуть свідчити про системність дій (бездіяльності) боржника.

Саме така системність та наявність у діях (бездіяльності) боржника ознак умисного ухиляння від виконання виконавчого документу, а також намагання приховати належне йому майно, може бути передумовою для одного з найсуворіших заходів забезпечення виконавчого провадження – проникнення до житла боржника, яке може мати наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відтак суд не знаходить достатніх підстав для задоволення внесеного у справі подання і вважає його передчасним.

Керуючись статтями 258 – 260, 439 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 261 ЦПК.

Учасник справи, якому повна ухва ла суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Повна ухвала складена 05 березня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян