Ухвала суду № 80292109, 06.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

06.03.2019 Справа №607/19836/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06 березня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Черніцької І.М.

за участі секретаря судового засідання Стус К.І.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Черніцької І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання майна спільною сумісною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який згодом уточнив, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

04 березня 2019 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_2 про відвід головуючого судді по справі Черніцької І.М.

В обґрунтування заяви заявник вказує, що він має сумніви в об'єктивності та неупередженості судді, оскільки суд здійснює розгляд справи в супереч вимогам законодавства. Зокрема, суддя при вирішенні повторної заяви про відвід, яка отримана судом 22 лютого 2019 року, порушив строки розгляду такої заяви. Про вказані порушенням вимог Закону ним було повідомлено у судовому засіданні 27 лютого 2019 року та заявлено вимогу щодо винесення окремої ухвали, яка залишено судом без задоволення.

Посилаючись на вищенаведене, вважає, що вказані дії головуючого судді викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, а тому, з метою збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, забезпечення його права на розгляд справи належним судом, заявляє відвід головуючому судді по справі.

На підстав вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.

Згідно з вимогами ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Неупередженість є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.

Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що доводи заявника про необ'єктивність та упередженість головуючого судді є безпідставними. Жодного необ'єктивного чи упередженого ставлення головуючого судді Черніцької І.М. до будь-кого із учасників судового розгляду, в тому числі і до позивача, його представника немає та бути не може.

Незгода представника позивача із процесуальними рішеннями головуючого судді, в силу вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не є підставою для відводу судді.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів» від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічний принцип відображено в ч.1 ст.15 Кодексу суддівської етики.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об"єктивного рішення суду.

Встановлено, що як позивач так і його представник ОСОБА_2 втретє подають заяву про відвід головуючого судді. При цьому, окрім іншого, вказують, що відмова у задоволенні заяви про відвід судді є порушенням їх права на справедливий суд. Вказані дії позивача та його представника можуть свідчити про наявність в останніх та будь-якого стороннього спостерігача сумнівів у безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено.

Цивільно-процесуальне законодавство гарантує кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Сам факт недовіри особи може створити враження необ'єктивності та упередженості судді в розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що будь-якого упередженого чи необ'єктивного ставлення немає, однак, з метою усунення у будь-якого стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді Черніцької І.М., а також, у сприянні підтримці до зростання довіри суспільства, сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, суд вважає за необхідне, задовольнити заявлений судді відвід, саме з цієї підстави.

Така дія забезпечить та сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, та гарантуванню права на справедливий розгляд і вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

В силу вимог ч. 1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 258-261 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача - ОСОБА_2 про відвід судді Черніцької І.М. задовольнити.

Відвести суддю Черніцьку І.М. від розгляду справи № 607/19836/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту та визнання майна спільною сумісною власністю.

Передати матеріали цивільної справи № 607/19836/18 до канцелярії суду для виконання вимог, передбачених ст.33 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повна ухвала складено 06 березня 2019 року.

Головуючий