Ухвала суду № 80292063, 05.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 Справа №607/14713/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Гончаренко Л.С.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Острозького 70» до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про застосування наслідків нікчемного правочину, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності.

01.03.2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборонити відповідачам вчиняти дії щодо добудови та реконструкції мансардних приміщень в будинку № 70 по вул. Кн.Острозького,70 в місті Тернополі.

Вирішуючи питання забезпечення позову суд виходить з наступного.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даний спосіб, позивач обґрунтовує тим, що 12.03.2015 року ухвалою суду було вжито заходи забезпечення позову та заборонено відповідачам ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вчиняти дії щодо добудови та реконструкції мансардних приміщень в будинку № 70 по вул. Кн.Острозького,70 в місті Тернополі. 12.02.2019 року Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження за ухвалою № 607/14713/14-ц від 12.03.2015 року щодо її примусового виконання. Однак у подальшому дана ухвала була повернута без виконання оскільки з моменту її винесення минуло більше трьох років та дана ухвала суду більше не пред'являлась до виконання.

Відповідач ОСОБА_11 проводить самовільні будівельні роботи і несанкціоноване підключення до інженерних мереж будинку у спірній частині мансардного поверху, в квартирі АДРЕСА_1, що на думку позивача, може бути потенційно небезпечно для усіх мешканців будинку. Вважає, що по завершенню ОСОБА_11 робіт, поновлення прав та законних інтересів позивачів у разі задоволення позову, буде неможливим, у зв’язку із чим просить відновити дії ухвали про забезпечення позову, яка була винесена 12.03.2015р. шляхом прийняття повторної ухвали, яка продовжить термін дії вжитих судом раніше заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, на відміну від адміністративного судочинства, визначальний принцип цивільного судочинства полягає у змагальності сторін, тобто у покладанні обов’язку доказування обставин в обґрунтування вимог/заперечень покладається на кожну із сторін процесу.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, та певні протоколи до неї, і ця обставина з огляду на приписи ч.1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 року «Про міжнародні договори» свідчить про обов’язковість застосування національними судами України норм Конвенції.

Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_15 проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Відтак суд наголошує, що диспозиція ст.ст. 149, 150-153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно особи, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

А тому, навіть якщо між сторонами і існує спір, рішення суду, постановлене у формі ухвали, про накладання арешту на майно, тобто втручання в основоположне право особи вільно володіти майном, до ухвалення остаточного рішення у справі - не може ґрунтуватися виключно на припущеннях позивача, про те, що відповідачі проведуть самовільну реконструкцію спірного майна.

При цьому, суд наголошує, що позивачем належними допустимими, та достатніми доказами не доведено, що ОСОБА_11 проводить самовільні будівельні роботи у спірній частині мансардного поверху, квартири АДРЕСА_2 та здійснює самовільне несанкціоноване підключення до інженерних мереж будинку, що може бути потенційно небезпечно для усіх його мешканців.

Окрім того, ухвалою суду від 12.03.2015 року №607/14713/14-ц, яка залишена без змін апеляційним судом Тернопільської області згідно ухвали від 04.06.2015 року, вже було вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборонено відповідачам ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вчиняти дії щодо добудови та реконструкції мансардних приміщень в будинку №70 по вул. Кн.Острозького,70, в місті Тернополі.

Проте, 22.02.2019 року державним виконавцем повернуто без виконання ухвалу суду про забезпечення позову №607/14713/14-ц, у зв’язку із тим, що заявник пропустив строк пред’явлення її до виконання. Дана ухвала про забезпечення позову на даний час не скасована, рішення по справі, в якій було забезпечено даний позов не прийнято, а тому підстав для розгляду клопотання про забезпечення позову у такий же спосіб, немає підстав.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, приходить до переконання, що подана позивачем ОСОБА_1 заява від 01.03.2019 року про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки в заяві належними та допустимими доказами не доведено проведення ОСОБА_11 самовільних будівельних робіт у спірній частині мансардного поверху,чи здійснення ним інших дій щодо добудови та реконструкції мансардних приміщень в будинку №70 по вул. Кн.Острозького,70, крім того належними та допустимими доказами не доведено наявності ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 01.03.2019р. про забезпечення позову шляхом заборонити відповідачам вчиняти дії щодо добудови та реконструкції мансардних приміщень в будинку №70 по вул. Кн.Острозького,70, в місті Тернополі – відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили через п’ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Головуючий суддяОСОБА_16