Ухвала суду № 80291889, 05.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

05.03.2019 Справа №607/5254/19

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, суддя Герчаківська О.Я., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суддів Тернопільського апеляційного суду Галіян Людмили Євгенівни, Коструби Галини Іванівни, Тихої Ірини Миколаївни про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги заявлено до вказаних вище суддів Тернопільського апеляційного суду, які, як зазначає позивач, будучи службовими особами і носіями судової влади, свідомо і цілеспрямовано використовуючи своє службове становище всупереч інтересам правосуддя, будучи відведеними у справі №596/982/15-к ухвалили завідомо неправосудну ухвалу у справі №596/982/15-к про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Тихої І.М.

Взявши до уваги склад учасників справи та суть заявлених вимог, суд виходить з наступного.

В силу ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основіКонституції і законів України та на засадах верховенства права.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України (ч.3 ст.7 Закону).

В силу ч. 1 ст. 13 Закону, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Відтак, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Проте, між позивачем та суддями Тернопільського апеляційного суду зазначені правовідносини не виникли, тому така справа не може бути підсудна суду загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14 Закону).

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Судді як посадові особи, що здійснюють правосуддя не можуть бути відповідачами або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002 ) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не судді, які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року № 6-3139цс17 та відповідають змісту постанови Верховного Суду в справі № 454/1642/16-ц(провадження № 61-1091св17) від 10 січня 2018 року).

Відтак, виниклий між сторонами спір не носить цивільно-правовий характер, що виключає можливість вирішення його у порядку цивільного судочинства.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 351-353 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяОСОБА_5