Рішення № 80287670, 21.02.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6476/18

пр. № 2/759/1875/19

21 лютого 2019 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Васюри Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (03148, м. Київ, вул. Г.Юри, 9), Державної казначейської служби України (02601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві в якому просив стягнути з відповідача шляхом зобов»язання Державного казначейської служби України провести виплату основної суми в розміні 14 120,05 грн.; збитки завдані інфляцією за період прострочення у розмірі 13 138,82 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 23.05.2014р. Святошинським районним судом м. Києва було видано позивачу виконавчий лист по справі № 2/759/5140/13 про стяггнення з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за розпискою у розмірі 14 120,05 грн., судові витрати у розмірі 140,20 грн. та витрати понесені позивачем за розміщення оголошення в газеті про виклик відповідача у розмірі 420,00 грн. 10.06.2014р. представником стягувача Татунець В.В. було направлено на адресу ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві заяву з оригіналом виконавчого листа від 23.05.2014р. на виконання рішення суду з проханням винести постанову про відкриття виконавчого провадження з направленням на адресу Татунець В.В. 12.06.2014р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення працівниками ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві було отримано лист з заявою від 10.06.2014р. 17.01.2015р. представником стягувача Татунець В.В. було надіслано на адресу ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві заяву про винесення постанови та направлення її до війської частини «В 1968» про стягнення на заробітну плату боржника.19.01.2015р. відповідачем вищевказаний лист був отриманий. 05.01.2017р. адвокатом Татунець В.В. було направлено адвокатський запит № 05/01-2017 до Начальника ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві - ОСОБА_5 з проханням надати інформацію, які юридичні дії вчиненні щодо виконання Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2013р. 12.06.2017р. надійшла відповідь з ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві в якому повідомлялось, що на виконанні у відділі перебуває ВП № 43706695 з примусового виконання рішення за виконавчим листом № 2/759/5140/13 від 12.05.2014р. виданого Святошинським районним судом м. Києва в подальшому виконавцем був втрачений виконавчий лист.

Позивач вважає, що зазначені дії службових осіб ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві є грубим порушенням та нехтуванням нормами діючого законодавства України. Наголошує, що відповідачем було відкрито виконавче провадження № 43706695, що повинно бути закінчено до 18.12.2014р., згідно п.2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» (чинний на час спірних правовідносин), строк здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець зобов»язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайного характеру у двомісячний строк. На сьогоднішній день працівниками ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві не вчинено жодних дій щодо примусового виконання рішення суду.

Також відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку порушенням строків їх виплати» та порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159, передбачено, що така компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу цін (індесу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100, а тому позивач просить стягнути індекс інфляції від простроченої суми 14 680,25 грн. за період проострочення з 13.12.2014р. по 27.04.2018р. який складає суму у розмірі 13 138,82 грн. (сума індексу інфляції складає (14 680,25х1,895) - 14 680,25=13 138,82 грн.)

ОСОБА_2 просить стягнути моральну шкоду, враховуючи тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, витрачений час на постійні звернення до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, який на сьогоднішній день, так і залишається не відновлений. При цьому виходивши із засад розумності, виваженості та справедливості позивач оцінив моральні збитки у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Святошиснксього районного суду м. Києва від 07.06.2018р. позовну заяву повернуто позивачу/а.с.24/.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29.08.2018р. вищевказану ухвалу суду скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду/а.с.53-57/.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2018р. провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін/а.с.61/.

Представник позивача у судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Святошинський РВДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві явку свого представника в судове засідання не забезпечив та на запит суду виконавче провадження не надав.

Представник Державної казначейської служби України надав відзив в якому зазначив, що казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема положенням про Державну казначейську служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215. Згідно з положенням, казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Тобто, казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов»язання і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч. 1 ст.2 ЦК України. Оскільки, як випливає зі змісту позову, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушило, не вступило у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб»єктів. Також, зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватися відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. На сьогоднішній день не існує жодного судового рішення, яким би дії державного виконавця були визнанні незаконними.

Спірні відносини, що склалися між позивачем та ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві виникли у зв»язку з виконанням судового рішення та врегульовані спеціальним законодавством, а саме: ЗУ «Про виконавче провадження», який не передбачає нарахування індексу інфляції. Також позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому моральних та фізичних страждань, наявності причинного зв»язку між шкодою та протиправними діями відповідачів та вини останніх в її заподіянні.

Суд, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступне.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2013р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за борговою розпискою у розмірі 14 120,05 грн., а також судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 140,20 грн. та 420,00 грн. витрати понесених позивачем за розміщення оголошення в газеті про виклик відповідача в судове засідання. Рішення суду набрало законної сили 05.02.2014р.

На підставі вищевказаного рішенні суду було видано виконавчий лист 23.05.2014р. ./а.с.5/.

10.06.2014р. на адресу ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві направлено представником позивача заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа від 23.05.2014р. на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.12.2013р. по справі № 2/759/5140/13, який отримано представником виконавчої служби 12.06.2014р./а.с.6/.

19.01.2015р. працівниками ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві отримано заяву про направлення постанови до військової частини «В 1968», яка розташована в м. Києві вул.Кричевського, 21, оскільки боржник офіційно там працює/а.с.8-9/.

05.01.2017р. адвокатом Татунець В.В. було направлено адвокатський запит № 05/01-2017 до Начальника ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві з проханням надати інформацію, які юридичні дії вчиненні щодо виконання рішення суду/а.с.10/.

У відповідь на вищевказаний запит надійшов лист № 11150/158-2Г від начальника Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_6 в якому зазначалось, що на виконанні у відділ перебуває ВП № 43706695 з примусового виконання рішення за виконавчим листом № 2/759/5140/13 від 12.05.2014р., який в подальшому державним виконавцем був втрачений лист. 25.04.2016р. у відповідності до п.8 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» повторно направлено подання до суду про видачу дубліката виконавчого листа № 2/759/5140/13 від 13.05.2014р.

12.01.2017р. до відділу надійшла ухвала суду № 759/11840/13-ц від 23.12.2016р. про видачу дублікату виконавчого листа. В ході виконавчого провадження № 43706695 були сформовані запити в Державну фіксальну службу, пенсійний фонд України, накладені арешти на все майно. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що майно у боржника відсутнє./а.с.11/.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК України).

Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Здійснивши аналіз указаних норм законодавства, можна зробити висновок, що в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної рішеннями, діями (бездіяльністю) державних виконавців відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Відповідно ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази завдання позивачу матеріальної шкоди саме діями Святошинського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві, оскільки фактично позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 14 120,05 грн., яка вже за рішенням суду від 12.03.2013р. стягнута з ОСОБА_3

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

При вирішення спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні виконавчого документа, а також і факт виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставинпо справі є підставою для відмови у задоволенні позову .

Позивачем не доведено факту спричинення йому моральних страждань не виконанням державним виконавцем Закону України «Про виконавче провадження» та саме в чому конкретно полягають його немайнові втрати, їх характер, тривалість періоду спричинення, причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та заподіянням ним шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Оскільки позивачем не надано документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, а тому підстави для задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відсутні.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані по справі докази суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача -ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 56 Конституції України, ст. ст. 16, 1176, 1172-1174 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 16, 18, 19, 23, 76-92, 95, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-275, 279, 352, 354-355, 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про державну виконавчу службу», Постановою Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (03148, м. Київ, вул. Г.Юри, 9), Державної казначейської служби України (02601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про відшкодування шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О.Петренко