Рішення № 80287434, 21.02.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/5633/17-ц

2-1519/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кобзар Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

24 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що 05 вересня 2013 року він зі свого карткового рахунку в ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» перерахував 18000 доларів США на депозитний рахунок № НОМЕР_2.

Навесні 2014 року в зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим його рахунок було безпідставно заблоковано.

15 листопада 2014 року він звернувся до відповідача з заявою про надання доступу до належних йому коштів шляхом розблокування рахунку, але заява не залишилась без задоволення.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року встановлено, що 05 вересня 2013 року ОСОБА_3 зі свого карткового рахунку в ПАТ «КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_3) перерахував 18000 доларів США на депозитний рахунок № НОМЕР_2. Встановлено, що навесні 2014 року в зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на території АР Крим, рахунки були заблоковані банком. Зазначене рішення набрало законної сили, тому факт внесення ним 18000 доларів США та факт блокування банком рахунку є встановленим та не підлягає доказуванню.

Просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» відкрити, відновити йому доступ (можливість використання та розпорядження коштами, внесеними на рахунок № НОМЕР_2, в системі «Приват24») та не чинити дії щодо обмеження користування зазначеним рахунком.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивач підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Також підтримав викладене у відповіді на відзив, де зазначено, що факт перерахування коштів на рахунки, а також факт блокування банком рахунків, встановлені рішенням суду. Беззаперечним є існування договірних відносин між позивачем та банком, належність доказів перерахування коштів на депозитні рахунки, а також знаходження коштів на рахунках, тому у банка відсутня будь-яка законна підстава для перешкоджання позивачу в його законному праві володіти та розпоряджатися коштами на рахунку (а.с. 83).

Представник відповідача вважала, що позов не підлягає задоволенню. Підтримала поданий відзив на позовну заяву (а.с. 68-71). Пояснила, що факти відкриття депозитного рахунку та знаходження коштів на ньому були з'ясовані судом при розгляді іншої цивільної справи. Встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення між сторонами депозитного договору, перерахування коштів з одного рахунку на інший, знаходження коштів на рахунку, відповідно останнє позбавляє можливості позивача встановлювати ті ж обставини в іншому процесі. Такі обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05 вересня 2013 року ОСОБА_3 зі свого карткового рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк» перерахував 18000 доларів США на депозитний рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 58-61).

У зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим, рахунки позивача були заблоковані банком.

ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про надання доступу до належних йому коштів шляхом розблокування його депозитних рахунків № НОМЕР_2 та переведення коштів на рахунок № НОМЕР_3 (його картковий рахунок) або просив видати належні йому кошти через касу будь-якого відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Києві (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження свої вимог позивач надав рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року, яке набрало законної сили.

Зазначеним рішенням відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Національний банк України про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії, в якому позивач просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь 35018,36 доларів США заборгованості за рахунком № НОМЕР_2; 46697,37 доларів США заборгованості за рахунком № НОМЕР_4 та 3477,55 доларів США заборгованості за рахунком № НОМЕР_3 (а.с. 8-11).

Встановлено, що відповідач не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не мав доступу до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. Окрім того, були арештовані також права за зобов'язаннями банку, у тому числі і права вимоги, і борги за всіма зобов'язаннями. Крім того, відповідно до Постанов ДР Республіки Крим № 2085-6/14 від 30 квітня 2014 року, № 2474-6/14 від 03 вересня 2014 року, до майна, яке підлягає націоналізації, та обліковується як власність Республіки Крим, віднесено також майно ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться на території АРК та міста Севастополя. З цих причин відповідач також не мав можливості здійснювати банківську діяльність на окупованій території. Зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», виконує АНО «ФЗВ», за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь.

За результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку, що в діях відповідача відсутні порушення прав позивача, а тому вважав вимоги позивача не обґрунтованими та не вбачав підстав для задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києві від 15 червня 2016 року рішення суду першої інстанції від 04 квітня 2016 року залишено без змін (а.с. 53-54).

Апеляційний суд зазначив, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, ОСОБА_3 було надано лише виписки по рахунку, які не є належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 58, 59 ЦК України, які б підтверджували розміри вкладів та відсотків на теперішній час та не містять необхідних реквізитів, передбачених Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 03 грудня 2003 року № 516 та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній, іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 492. При цьому, всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України оригінали документів, на підставі яких було відкрито вказані рахунки та здійснювалось перерахування коштів з одних рахунків на інші, суду не надані. Суд був позбавлений можливості перевірити наявність вкладів на спірних депозитних рахунках та чи здійснювалися будь-які операції щодо зняття зазначених в позові коштів з вказаних вище рахунків. Встановивши, що ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів наявності грошових коштів на рахунках в банку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києві від 15 червня 2016 року залишено без змін (а.с. 55-57).

Суд касаційної інстанції виходив з того, що на підтвердження заявлених вимог ОСОБА_3 було надано лише виписки по рахунку. Разом з тим, аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Вважав, що суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення між сторонами депозитного договору (депозитних договорів) з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Позивач ОСОБА_3 просить суд ухвали рішення, яким зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» відкрити, відновити йому доступ (можливість використання та розпорядження коштами, внесеними на рахунок № НОМЕР_2, в системі «Приват24») та не чинити дії щодо обмеження користування зазначеним рахунком.

Такі вимоги стосуються не лише отримання доступу до управління рахунком позивача, оскільки можливість використання та розпорядження коштами на рахунку фактично надає можливість отримання грошових коштів.

Разом з тим, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2016 року, яке набрало законної сили, встановлено, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості, зокрема, за банківським рахунком № НОМЕР_2 (а.с. 8-11).

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 1058, 1059, 1064 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) про зобов'язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: