Рішення № 80285776, 20.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6429/18

Провадження № 2/336/627/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання права на безоплатну приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» про визнання права на безоплатну приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії. В своєму позові просить суд визнати за нею право на приватизацію 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити приватизацію 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 на її ім'я за відсутності ордеру про надання житлової площі.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 1978 року.

Як зазначає позивач, вказана квартира надавалась її сім'ї ще в 1978 році та на підставі ордеру виданого на ім'я ОСОБА_2 (батька позивача), ОСОБА_3 (матері позивача) та позивача, їх було вселено в зазначену квартиру у 1978 році, де позивач проживає і на сьогоднішній день.

За твердженням позивача, на сьогоднішній день 57/100 частин вказаної квартири приватизовано ОСОБА_4, а 43/100 частин квартири є комунальною власністю та перебувають у позивача в користуванні.

Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

У жовтні 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1, однак листом від 03.10.2017 року № 170/07-19 позивачу відмовлено в проведенні приватизації житла посилаючись на відсутність копії ордеру про надання житлової площі у гуртожитку.

Позивач зазначає, що отримати вказаний ордер вона не має можливості, оскільки відповідно до відповіді Департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР корінці ордерів зберігаються лише з 1984 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.10.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, клопотання представника Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» про виключення третьої особи з учасників справи задоволено та виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» з учасників цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» про визнання права на безоплатну приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії.

У судове засідання позивач не з'явилась, надала суду заяву за змістом якої просила розглядати справу без її участі та участі її представника, та повідомила, що додаткових заяв або клопотань не має.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву за змістом якої просила розглядати справу без участі представника відповідача, позовні вимоги підтримала, рішення суду просила приймати на розсуд суду з урахуванням наявних доказів в матеріалах справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Статтею 2 Закону встановлено, що до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно зі статтею 3 Закону приватизація здійснюється шляхом:

безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Як передбачено частинами 1-3, 10 статті 8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 4, 17 Положення про порядок передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (далі - Положення) передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника. Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Згідно з пунктами 18, 19 Положення громадянином до органу приватизації подаються:

оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу;

технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку;

довідка про склад сім'ї та займані приміщення;

копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку);

документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації;

заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або піклувальники. Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Якщо дитина віком від 14 до 18 років (настає неповна цивільна дієздатність особи), додатково до заяви додається письмова нотаріально засвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Форму журналу реєстрації заяв та прийнятих документів

наведено у додатку 3.

Довідка про склад сім'ї та займані приміщення (далі - довідка) береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток.

У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці також вказуються новонароджені, і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно.

Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу заповнюють згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються на підприємстві (організації) по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку (гуртожитку), при необхідності уточнення даних для приватизації (у тому числі нумерації кімнат у гуртожитку) підприємство (організація) по обслуговуванню житла відновлює інвентаризаційні матеріали через суб'єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна. Зразок довідки про склад сім'ї наймача квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення наведено у додатку 4. Зразок довідки про склад сім'ї наймача квартири (будинку), житлового блоку (секції) в гуртожитку, де мешкають двоє і більше наймачів, та займані ними приміщення наведено у додатку 5. Зразок довідки про склад сім'ї громадянина, що мешкає у жилому приміщенні у гуртожитку, та займані ними приміщення наведено у додатку 6.

Як вбачається з копії технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого станом на 09.08.2017 року, 57/100 частин вказаної квартири належить ОСОБА_4, 43/100 - перебувають у комунальній власності територіальної громади Запорізької міської ради (а.с.14-15).

Відповідно до копії довідки № 04-26/7-16531 від 04.09.2018 року про реєстрацію місця проживання особи (а.с.11) ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 05.07.1978 року по теперішній час.

З метою приватизації вказаного житлового приміщення позивач 21.09.2017 року звернулась до відповідача з заявою про проведення приватизації квартири АДРЕСА_1.

Листом від 03.10.2017 року за № 170/07-19 відповідач відмовив позивачу в приватизації житла посилаючись на відсутність копії ордеру про надання житлової площі як це передбачено пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396.

Згідно з копії листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 02.02.2018 року № 178/01-39/01 наданого на звернення представника позивача, повідомлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію в 1972 році. На момент введення будинок перебував у віданні ПАТ «Запорізький абразивний комбінат». Окрім того повідомлено, що увідділі обліку та розподілу житлової площі департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської радикоринці ордерів зберігаються лише з 1984 року, тому надати запитувану інформацію не уявляється можливим (а.с.23).

Як вбачається з копії відповіді Державного архіву Запорізької області від 07.09.2018 року № 01-32/І-2258 наданої на запит представника позивача, в протоколах засідань Шевченківського райвиконкому м. Запоріжжя за 1972 р., 1978 р. рішення про надання квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, відсутнє.

З довідки виданої ТВБВ № 10007/0325 філії - ЗОУ АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 вбачається, що в списках на приватизацію, які перебувають в ТВБВ № 10007/0325 філії-облуправління АТ «Ощадбанк» за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 значиться, але приватизаційний житловий чек не використовувала.

Статтею 15 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду належить видання ордерів на жилі приміщення.

Відповідно до статті 58 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затвердженими Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок № 470 від 11.12.1984 року на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток N 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Судом встановлено, що спірна квартира не відноситься до житлового приміщення, що не підлягає приватизації, відтак, належить до об'єктів приватизації. Позивач зареєстрована та проживає в спірній квартирі з 05.07.1978 року, вселилась до неї на законних підставах на підставі ордеру виданого їй та її батькам. Факт правомірності її проживання не спростований. Крім того, судом встановлено, що позивач з об'єктивних причин не має можливості надати копію ордеру на житлове приміщення, а тому суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача щодо приватизації 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 за заявою позивача.

На підставі вищевикладеного суд погоджується з доводами позивача про те, що остання має право на приватизацію спірної квартири та вважає позовні вимоги позивача в частині визнання за нею права на приватизацію 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити приватизацію 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 на ім'я позивача за відсутності ордеру про надання житлової площі, суд зазначає наступне.

За вимогами статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішення питання щодо приватизації житла державного житлового фонду належить до компетенції відповідних місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством до компетенції суду не віднесено вирішення питань у цивільному спорі щодо зобов'язання органу державної влади прийняти рішення про приватизацію житла державного житлового фонду. Суд при розгляді даної цивільної справи не може переймати на себе здійснення дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень, тому зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення буде втручанням в його компетенцію та діяльність.

За вимогами статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи із вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині зобов'язання відповідача здійснити приватизацію 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 на ім'я позивача за відсутності ордеру про надання житлової площі, оскільки такі вимоги є передчасними та заявлені у спосіб, що не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання права на безоплатну приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) право на приватизацію 43/100 частин квартири АДРЕСА_1.

У позові в частині зобов'язання районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району (адреса: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ЄДРПОУ 37573885) здійснити приватизацію 43/100 частин квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 за відсутності ордеру про надання житлової площі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 01.03.2019 року.

Суддя: Я.Р.Марко