Рішення № 80285542, 20.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6518/18

Провадження 2-о/336/24/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа – Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1, зазначена у паспорті серії СА 990347, виданому Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій обл. 03.04.1999 року та ОСОБА_2, зазначена у свідоцтві про народження серії І-ЖС 358552, виданому повторно Шевченківським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.03.2018 року є однією і тією ж особою

Свою заяву обґрунтовує тим, що вона відповідно до паспорту громадянина України серії СА 990347, має прізвище «Тимошева». Таке ж прізвище вказане і у Картці фізичної особи – платника податків заявника.

Однак, у свідоцтві про народження заявника, виданого повторно Шевченківським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.03.2018 р. її прізвище зазначене як «Тімошова», прізвище батьків записане таким же.

За твердженням заявника, відмінність у написанні прізвища виникає постійно, підтвердженням чого є Картка фізичної особи – платника податків, видана Шевченківською податковою адміністрацією 23.09.2004 року, де прізвище матері заявника вказано «Тимошева» та Картка фізичної особи – платника податків, видана ДПІ у Шевченківському районі 07.10.2008 року, де прізвище вже вказане «Тімошева». Також у свідоцтві про шлюб батьків серії 1-ЖС №051841, виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького районного управління юстиції Запорізької області від 10.07.2008 року прізвище батьків вказано як «Тімошев» та «Тімошева».

Як зазначає заявник, на випадок своєї смерті її мати, ОСОБА_3, склала заповіт від 22.11.2013 року, яким все своє майно заповіла дочці. Вказана відмінність у написанні прізвища у документах перешкоджає заявнику доводити той факт, що вона є однією і тією ж особою, яка вказана у паспорті та у свідоцтві про народження, а також ідентифікувати, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері.

З огляду на те, що свідоцтво про народження є первинним документом, який посвідчує особу, внесення виправлень у нього не видається можливим. Паспорт громадянина України є важливим документом, на підставі якого видавались документи про освіту, документи, що посвідчують право власності на майно, а тому його заміна призведе до порушення законних прав та інтересів заявника, а також до необхідності змінювати всі документи, які вона оформлювала за життя.

За твердженням заявника, єдиним способом захистити її законні права та інтереси є звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2018 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання заявник не з'явилась. Представник заявника надала суду заяву за змістом якої просила суд розглядати справу без її участі та участі заявника, заявлені вимоги викладені у заяві підтримала.

Представник заінтересованої особи Шевченківського районного у м. Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника та представника заінтересованої особи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1, у відповідності із паспортом громадянина України серії СА 990347, виданим Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 03.04.1999 року має прізвище «Тимошева».

Таке ж написання прізвища вона має і в картці платника податків, виданій відділенням у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області 04.09.2017 року.

Однак, у свідоцтві про народження заявника, виданого повторно Шевченківським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.03.2018 року, серія І-ЖС № 358552, її прізвище зазначено як «Тімошова», прізвище батьків записане таким же.

Підтвердженням того, що відмінність у написанні прізвища виникає постійно є картка фізичної особи – платника податків, видана Шевченківською податковою адміністрацією 23.09.2004 року, де прізвище матері заявника зазначено як «Тимошева» та картка фізичної особи – платника податків, видана ДПІ у Шевченківському районі 07.10.2008 року, де прізвище вже вказане «Тімошева».

У свідоцтві про шлюб батьків серії 1-ЖС №051841, виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького районного управління юстиції Запорізької області від 10.07.2008 року прізвище батьків вказано як «Тімошев» та «Тімошева».

На випадок своєї смерті мати заявника, ОСОБА_3, склала заповіт від 22.11.2013 року, зареєстрований у реєстрі за №3-1366, посвідчений державним нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4

Заповіт містить таке розпорядження: «Все належне мені майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день моєї смерті буде мені належати і на що я за законом матиму право, я заповідаю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2».

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що встановлення факту, що має юридичне значення необхідне ОСОБА_1 для реалізації її законних прав та інтересів, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначеного факту і його встановлення не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Керуючись статтями 13, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 315, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (м. Запоріжжя, вул. Толбухіна, буд. 61, РНОКПП - НОМЕР_1), заінтересована особа – Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 64, ЄДРПОУ 04054085) про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 зазначена у паспорті громадянина України серії СА № 990347 виданому Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 03.04.1999 року та ОСОБА_2, зазначена в свідоцтві про народження серії І-ЖС № 358552 виданого повторно Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 20.03.2018 року, є однією і тією ж особою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 01.03.2019 року.

Суддя: Я.Р.Марко