Ухвала суду № 80285320, 15.02.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/369/19 2/335/996/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 р. суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соболєва І.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про розгляд за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2019 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з підстав порушення вимог трудового законодавства.

Ухвалою судді від 11 січня 2019 р. провадження у справі відкрито, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті справи тощо.

4 лютого 2019 р. до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. 14 лютого 2019 р. до суду надійшло доповнення до вказаної заяви. Заява, з урахуванням доповнень, мотивована тим, що позовна заява, та додані до неї документи підписані різними людьми, позивачем не сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Отже, буде доцільним провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження, визнати явку позивача в судове засідання обов’язковою та залишити позовну заяву без руху з підстав несплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Вивчивши заяву представника відповідача, суд доходить висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Справи, що виникають з трудових правовідносин розглядаються в спрощеному провадженні в силу вимог закону (п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України).

Предметом даного позову є стягнення грошових сум, розмір яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В цей же час, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення підготовчого судового засідання та його не проведення не впливає на повне та всебічне встановлення обставин справи.

Таким чином, наявні визначені ч. 4 ст. 277 ЦПК України підстави для відмови у задоволенні заяви представника відповідача в частині здійснення переходу до загального провадження.

В цей же час, з метою перевірки зазначених в заяві та доповненнях до неї обставин, суд вважає необхідним продовжити розгляд справи із викликом (повідомленням) учасників справи.

Підстав для визнання обов’язкової явки позивача в судове засідання на теперішній час не вбачається.

Доводи представника відповідача щодо необхідності залишення позовної заяви без руху є такими, що ґрунтуються на законі.

Так, за вимогами частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Позовна заява містить дві вимоги майнового характеру: про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 56 080,70 гривень та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 74 632,50 гривень.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі – Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий висновок стосовно застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» при вирішенні спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, цілком відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16), та у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18).

Таким чином, позивач має доплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку та подати суду документ про сплату судового збору в розмірі 768,40 гривень.

Також позивач має змогу скористатись електронним сервісом для сплати судового збору, роздрукувати квитанцію на офіційному сайті суду http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/tax/.

Відповідно до частини 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно із частинами 12, 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За таких обставин, приходжу до висновку про залишення даної позовної заяви без руху із наданням позивачам строку для усунення недоліків шляхом надання позивачем оригіналу квитанції чи іншого платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 177, 187, 274, 277 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про розгляд за правилами загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін про дату, час та місце його проведення.

Розгляд справи відкласти на 1 квітня 2019 р. о 9:30 год.

Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання позивачем оригіналу квитанції чи іншого платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень – 7 (сім) днів з дня отримання копії ухвали, роз’яснивши, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде залишена без розгляду.

У разі усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, розгляд справи буде продовжено.

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.П. Соболєва