Рішення № 80284451, 06.03.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2019 року м. Мукачево Справа № 303/73/19

2/303/537/19

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді - Кость В.В.

секретар судового засідання - Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про надання дозволу на виготовлення дитині проїзного документа для виїзду за кордон та на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.03.2019, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проїзного документу для виїзду за кордон ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Дитина), а також надання дозволу на багаторазове тимчасове її вивезення за кордон країн - учасниць Шенгенської угоди та Європейського Союзу, Єгипту, Туреччини, Чорногорії, Хорватії, Російської Федерації, в супроводі матері ОСОБА_1 та/або бабусі - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди батька дитини, з 8 квітня 2019 року по 10 листопада 2030 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, у них народилася донька - ОСОБА_3. Наразі дитина проживає із позивачем та знаходиться на її повному утриманні і вихованні. В грудні 2016 року відповідача засуджено до 11 років позбавлення волі, у зв'язку з чим дозвіл на виїзд дитини за кордон надати не може.

Позивач має змогу забезпечити дитині нормальні умови проживання та гідний відпочинок, однак позбавлена практичної можливості реалізувати це через відсутність згоди батька. З урахуванням того, що з відповідачем будь-якого зв'язку позивач не підтримує, а також що останній відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, просить задоволити поданий нею позов.

В судове засідання позивач не з'явилася, натомість представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача. Уточнені позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задоволити.

Від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, позовну заяву підтримує в повному обсязі.

Уповноважений представник органу опіки та піклування Мукачівської РДА в судове засідання не з'явилася, натомість подала до суду висновок від 01.03.2019 №178/01-08.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що батьками Дитини є сторони по справі (а.с. 7).

Відповідно до довідки виданої 04.01.2019 виконкомом Великолучівської сільської ради №162 Дитина проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1

Батько Дитини - ОСОБА_2 на підставі вироку Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2016 року засуджений до 11 років позбавлення волі та відбуває покарання у Державній установі «Полицька виправна колонія (№76)».

Приймаючи вищевказані фактичні обставини по справі суд також виходить з наступного.

Згідно з частиною другою ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. При цьому батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, що слідує із змісту пункту другого ст.155 Сімейного Кодексу України.

Статті 141, 157 Сімейного Кодексу України визначають рівність прав і обов'язків батьків відносно виховання дитини.

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (частина 3 статті 313 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до п.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 року №152 оформлення, видача та обмін паспорта для виїзду за кордон здійснюється особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (якщо батьки не перебувають у шлюбі - на підставі заяви-анкети того з батьків, з ким проживає особа), усиновлювачів, опікунів, піклувальників або інших представників. У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Разом з тим, дозвіл на тимчасові виїзди за кордон з дати набрання рішення законної сила у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) в якому Велика Палата відступила від правового висновку, згідно з яким пріоритетними в цій категорії справ є дотримання принципу рівності прав батьків щодо дитини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) зроблено висновок, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Крім того, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинутина інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Ураховуючи встановлені обставини, зокрема те, що:

- дитина проживає з матір'ю, яка забезпечує їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку;

- відповідач відбуває покарання у вигляді позбавлення волі та не заперечує проти надання дозволу на виїзд дитини за кордон;

- при розгляді даної справи судом не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд дитини за межі України для тимчасового перебування за кордоном з метою оздоровлення та відпочинку, -

суд приходить до висновку про доцільність надання дозволу на оформлення проїзних документів дитині для тимчасового виїзду за межі України без згоди та супроводу батька, а також на тимчасовий виїзд дитини у супроводі матері або уповноваженої нею особи за кордон із зазначенням певного періоду, на який видається такий дозвіл, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

З урахуванням вищенаведеного, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з корекцією часового проміжку можливості виїзду Дитини за кордон без згоди її батька і бік його зменшення, а саме до кінця 2019 року. Вказаний висновок суду зумовлюється тим, що позовні вимоги у цій частині охоплюють занадто великий період часу і надання такого дозволу може фактично призвести до відсутності дитини в Україні понад 11 років, що суперечитиме ідеї та правовому змісту тих законодавчих норм, які дозволяють саме тимчасовий виїзд за кордон дитини без згоди одного з батьків за рішенням суду, а не постійний.

Судові витрати по справі у сумі 768,40 грн. слід віднести на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ,

УХВАЛИВ:

1. Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проїзного документу для тимчасового виїзду за кордон доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди її батька ОСОБА_2.

3. Надати дозвіл дитині - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, тимчасово виїжджати за межі України до країн - учасниць Шенгенської угоди та Європейського Союзу, Єгипту, Туреччини, Чорногорії, Хорватії, Російської Федерації, без згоди та супроводу батька з 8 квітня 2019 року до 31 грудня 2019 року в супроводі матері - ОСОБА_1 та/або уповноваженої нею бабусі - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

4. Судові витрати по справі покласти на позивача.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Представник позивача: ОСОБА_7, АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 місце перебування: Державна установа «Полицька виправна колонія (№76)» (34375, с. Іванчі Володимирецького району Рівненської області) , ІПН НОМЕР_2).

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та Мукачівської РДА (89600, м. Мукачево, вул. Штефана Августина, 21, код ЄДРПОУ 04053789).

Суддя В.В. Кость