Ухвала суду № 80282535, 05.03.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2/754/4810/19

Справа № 754/3300/19

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2019 року м.Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві Дуднік Ольги Сергіївни, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, скасування запису про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві Дуднік О.С., третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації про захист права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, скасування запису про право власності.

Одночасно з поданням позову ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову.

В своїй заяві позивач посилається на те, що необхідність вжиття заходів позову, в тому числі шляхом накладення арешту на спірну квартиру, обґрунтовується необхідністю нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Своєчасне невжиття заходів по забезпеченню позову може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав, оскільки спірна квартира на даний момент може бути безперешкодно відчужена на користь третьої особи відповідачем, відомості про якого, як про власника, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, позивач вважає необхідним вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 здійснювати дії щодо примусового входження в спірну квартиру, а також здійснювати дії, спрямовані на реєстрацію місця проживання/перебування будь-яких осіб, що обґрунтовується необхідністю уникнення реальної загрози входження в житловий об'єкт, законними власниками якого та право користування яким мають неповнолітні діти з метою захисту їх прав.

Посилаючись на викладене, позивач просить вжити заходів забезпечення позову, а саме:

-накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3;

-заборонити ОСОБА_3 здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру АДРЕСА_1, а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб у вказаній квартирі.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п.п.1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому оспорює правомірність набуття відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_1, в якій вона проживає разом з неповнолітніми дітьми.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, відповідач, як власник спірної квартири, може розпорядитися своїм майном та відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті.

За таких обставин, накладення арешту на спірну квартиру у забезпечення даного позову є правомірним. Зазначений захід забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам, так як предметом спору є неправомірність переходу права власності на квартиру до відповідача, який, як власник може у будь-який час відчужити майно, що призведе до неможливості виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог, ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача, тому обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, яке є предметом спору, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не порушують права та інтереси відповідача.

Однак, вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 здійснювати дії щодо примусового входження в квартиру АДРЕСА_1, а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб у вказаній квартирі, належним чином не обґрунтовані, та заявником не зазначено, як саме невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу на вчинення вищевказаних дій може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Крім того, встановлення заборони відповідачу на входження до спірної квартири виходить за межі передбачених положеннями ЦПК України допустимих заходів вжиття забезпечення позову, оскільки буде порушенням права власника на вільне володіння та користування своїм майном. Відповідно застосування такого заходу забезпечення не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Також слід зазначити, що в даному випадку одночасне вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно і забороною вчиняти певні дії не є необхідним.

Таким чином, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає задоволенню в частині накладення арешту на квартиру. В іншій частині заяви необхідно відмовити.

Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 10455974).

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Виконання ухвали покласти на П"ятнадцяту Київську державну нотаріальну контору.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.

Ухвала є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Стягувач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Боржник: ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Суддя: