Ухвала суду № 80281948, 25.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/8180/17

Провадження №: 1-кс/755/868/19

"25" лютого 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю представника ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА ПЕЛЕТНА КОМПАНІЯ» - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА ПЕЛЕТНА КОМПАНІЯ» на рішення слідчого від 10.12.2018 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2016 за № 42016101060000091, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ст. 219 КК України, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернулася зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, в порядку ст. 303 КПК України, на вказану постанову слідчого про закриття зазначеного кримінальних проваджень, оскільки, на його переконання, вона винесена без належної перевірки обставин справи, недотримання вимог ст.ст. 9, 25, 110 вказаного Кодексу, а тому просить це рішення скасувати та досудове розслідування відновити в загальному порядку.

Позиція сторін

У судовому засіданні представник ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА ПЕЛЕТНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_2скаргу підтримав, просив задовольнити з вказаних у ній підстав.

Інші сторони у судове засідання будучи повідомленим про нього згідно ст. 135 КПК України, не з'явилися, про поважні причини неявки, регламентовані ст. 138 вказаного Кодексу, не повідомив, у зв'язку з чим, слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 вказаного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у їх відсутність та дослідивши матеріали судового провадження, та ті матеріали закритого кримінального провадження, які надійшли на запит суду з УП, заслухавши думку заявника, приходить до наступного.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі установлених фактичних обставин з порушеного питання

У провадженні УП перебувало вказане кримінальне провадження, яке 10.12.2018 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В той же час, частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття,що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Адже, практика ЄСПЛ що до проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А, в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведеним можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).

У цьому випадку, слідчий суддя не удаючись до оцінки вірності рішення про закриття провадження у порядку п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, уважає, що воно не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, так як не є умотивованим, адже її зміст повинен відповідати фактичним обставинам встановленим на підставі матеріалів справи, зокрема, в ній має бути викладено обґрунтування, яке б підтверджувалося матеріалами справи, однак, у цій ситуації, указане рішення містить опис даних, які стсоуються питання відсутності події в частині питання шахрайських дій і все.

Цей опис зводиться до цитування об»єкту, об»єктивної сторони, суб»єкту та субєктивної сторони за ст. 190 КК України, однак узагалі не містить фактичних обставин цього кримінального провадження їх опису, установлених у ході слідства доказів, з числа регламентвоаних ст. 84 КПК України, які б підверджували зроблені слідчим висновки.

Також, слід відмітити що це провадження виходячи з вступної та резолютивної частин також розслідувалося за ч. 1 ст. 366 КК України та ст. 219 КК України, однак за ними узагалі відсутній опис тих чи інших фактичних даних.

Наведене не урахував орган досудового розслідування, як наслідок, таке процесуальне рішення (постанова) не може сприйматися як така, що відповідає вимогам ст. 110 КПК України.

А тому, на думку слідчого судді, пояснення слідства викладені у мотивувальній частині постанови щодо необхідності закриття кримінальних проваджень не є задовільними.

Висловлені у постанові доводи слідчого є такими, що не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту у розрізі з обставинами указаними заявником у заяві.

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язкувважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

Керуючись ст. ст. 1-29, 84-86, 91-94, 110, 303-307, 309, 310, 369-372, 376 КПК України слідчий суддя постановив :

скаргу - задовольнити.

Постанову слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Перепеченко Д.Є. від 10.12.2018 про закриття кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2016 за № 42016101060000091, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ст. 219 КК України, скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:40 год. 01.03.2019.

Слідчий суддя: О.В. Бірса