Рішення № 80280668, 22.02.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/7802/18

Номер провадження 2/235/395/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровськ Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»: несплачені грошові виплати при звільненні, - заборгованість по заробітній платі в сумі 6417,56 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 66375,70 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 у період з 12.01.2015 року по 04.07.2018 року перебував в трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», звільнений з роботи на підставі 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин, в супереч ст. 116 КЗпП України, позивачу не надано остаточного розрахунку, що й зумовило звернутися до суду за захистом порушених прав в спосіб стягнення заборгованості по заробітній платі за травень – липень 2018 року, з присудженням відшкодування середнього заробітку за час затримки таких виплат з 05.07.2018 р. по 14.12.2018 р. (115 робочих днів) у розмірі 66375,70 гривень.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.

Відповідач ОСОБА_2 підприємство «Селидіввугілля» правом подати, в порядку ст. 178 ЦПК України, відзив на позовну заяву з викладенням заперечень проти заявлених вимог ОСОБА_1 не скористався. Помічником директора з правових питань ОСОБА_3 (діє за дорученням) суду адресовано клопотання про долучення до матеріалів справи довідку про нараховану та сплачену заробітну платк, згідно якої станом на 27.11.2018 року заборгованість з заробітної плати перед позивачем – відсутня. Відповідачем частково визнано заявлені вимоги, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 101 день в сумі 58295,18 гривень. Окремо зазначено про неможливість участі представника відповідача в судовому засіданні, оскільки в зв’язку з важким фінансовим станом підприємства забезпечити прибуття представника не виявляється можливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, - приходить до наступних висновків

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

З трудової книжки позивача ОСОБА_1 серійний номер АХ № 723512 вбачається здійснення таких записів:

- за № 9 – 12.01.2015 р. - прийнятий на роботу на ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» гірником з повним робочим днем в шахті;

- за № 10 – 23.01.2015 р. – переведений підземним проходчиком 4 розряду;

- за № 11 – 02.03.2015 р. – переведений підземним проходчиком 5 розряду;

- за № 11 – 04.07.2018 р. – звільнений на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням (а.с. 6-8).

Згідно довідки № 321/11, виданої 19.11.2018 року Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» на час звільнення 04.07.2018 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за травень 2018 року – 7607,10 гривень, оплата лікарняного листа – 733,86 гривень, за червень 2018 року – 11069,59 гривень, за липень 2018 року – 10650,44 гривень; сума заборгованості – 6417,56 гривень (а.с. 10).

Присудження вказаної суми заборгованості ОСОБА_1 заявлено в розглядуваній позовній заяві.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення належних при звільненні виплат (заборгованості із заробітної плати), - суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено.

За підрахунками позивача ОСОБА_1 станом на 14 грудня 2018 року (дата позовної заяви) заборгованість по нарахованій заробітній платі, що не виплачена на день звільнення 04.07.2018 року складає 6417,56 гривень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Так, за наданими відповідачем ДП «Селидіввугілля» відомостями станом на 27.11.2018 року заборгованість з заробітної плати перед ОСОБА_1 відсутня.

Згідно довідки про нараховану та сплачену заробітну плату № 19/01, видану 15.01.2019 р. ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» на час звільнення 04.07.2018 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата:

- за травень 2018 року – 8340,96 гривень, утримано суму ПДФО (18 %) – 1501,37 грн., суму військового збору (1,5 %) – 125,11 грн., інші утримання – 83,40 грн., до сплати – 6040,31 гривень, оплата за лікарняним листом – 590,77 гривень; фактично виплачено: 09.07.2018 р. – 1925,13 грн., 03.08.2018 р. – 1144,02 грн., 23.08.2018 р. – 2971,16 грн., 06.08.2018 р. – 590,77 грн.;

- червень 2018 року – 11069,59 гривень, утримано ПДФО (18 %) – 1992,53 грн., суму військового збору (1,5 %) – 166,04 грн., інші утримання – 110,69 грн., до сплати – 8800,33 грн., фактично виплачено: 23.08.2018 р. – 910,08 грн., 08.11.2018 р. – 1472,69 грн., 27.11.2018 р. – 6417,56 грн.;

- липень 2018 року – 10650,44 гривень, утримано ПДФО (18 %) – 1917,08 грн., суму військового збору (1,5 %) – 159,76 грн., до сплати – 106,50 грн., до сплати – 8467,10 грн., фактично виплачено: 23.08.2018 р. – 2036,33 грн., 26.09.2018 р. – 910,24 грн., 30.10.2018 р. – 5520,53 грн.

Відомості надані відповідачем не оспорено позивачем, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано.

Згідно виписки по картковому зарплатному рахунку (долученому до матеріалів справи за клопотанням позивача) вбачається, що за період з 01.01.2018 р. по 07.02.2019 р. ДП «Селидіввугілля» в особі ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» зараховано на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 73053,25 гривень. При цьому, згідно деталізації транзакції мало місце зарахування заробітної плати, зокрема, за:

- травень 2018 року: 1925,13 грн. + 1144,02 грн. + 492,31 грн. + 98,46 грн. + 2971,16 грн. = 6631,08 гривень;

- червень 2018 року: 2390,17 грн. + 3519,18 грн. + 2890,98 грн. = 8800,33 гривень;

- липень 2018 року: 2036,33 грн. + 910,24 грн. + 5520,53 грн. = 8467,10 гривень (а.с. 28-35).

Суд, акцентує увагу, що вказані виплачені суми відповідають даним про нараховану заробітну плату в довідці № 19/01 від 15.01.2019 року (а.с. 21).

Повно і всебічно з’ясувавши обставини по справі, надані сторонами докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону в розумінні їх належність та допустимості, - суд приходить до висновку, що сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 6417,56 гривень (згідно довідки № 321/11 від 19.11.2018 р.) наявна у ДП «Селидіввугілля» перед ОСОБА_1 – фактично виплачена 27.11.2018 року.

Таким чином, вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Державного підприємства «Селидіввугілля» суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд приходить до наступних висновків.

За позицією позивача ОСОБА_1 дії відповідача ДП «Селидіввугілля» по несвоєчасній виплаті заробітної плати та інших нарахувань при звільненні є протиправними, в зв'язку з порушенням строків виплати відповідач повинен понести відповідальність. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» позивач проводить наступний розрахунок суми середнього заробітку за період затримки. Враховуючи місяць звільнення позивача - липень 2018 року, тому розрахунковим періодом є – червень 2018 року, травень 2018 року, тому за період з 05.07.2018 року (наступний день за звільнення) по 14.12.2018 року (дата подачі позовної заяви) розрахунок середнього заробітку проведено позивачем наступним чином: середньоденна заробітна плата 577,18 грн. х 115 робочих днів затримки розрахунку = 66375,70 гривень.

Судом прийнято висновок про слушність аргументів ОСОБА_1, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Відповідно до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Згідно роз’яснень п. 20, п. 25 Постанови Пленуму ВС України № 13 від 24.12.1999 року, - встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що відповідач ДП «Селидіввугілля», оформивши 04.07.2018 року звільнення позивача ОСОБА_1 та видавши йому трудову книжку, - обов’язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, остаточний розрахунок проведено лише 27.11.2018 року.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставі Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26 жовтня 2016 року, та № 6-788цс16 від 14.12.2016 року.

Враховуючи вказане, з огляду, що відповідачем у день звільнення розрахунок з позивачем не проведено, - підприємство має відповідати згідно за ст.117 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку суд проводить за правилами, встановленими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року.

Згідно довідки № 19/01 від 15.01.2019 р., виданої ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, що розрахована відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, складає 577,18 гривень. Таку суму середньоденного заробітку визначено і позивачем в позовній заяві.

Спірність між сторонами зводиться до кількості днів затримки розрахунку при звільненні, - за вимогами позивача – 115 робочих днів (з 05.07.2018 р. по 14.12.2018 р.), за позицією відповідача – 101 робочий день (з 05.07.2018 р. по 27.11.2018 р.).

Так, в постанові ВСУ у справі № 6-2807цс16 від 01.03.2017 р. зазначено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки саме за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством. Таким чином, суд визначає кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 05.07.2018 року (наступний день за звільненням) по 27.11.2018 року (проведення фактичної виплати заборгованості по заробітній платі).

Згідно листа № 20-58 від 01.02.2019 року адміністрацією ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3 Новогродівська» надано інформацію, що кількість робочих днів за період з 05.07.2018 року по 27.11.2018 року: липень – 19 днів, серпень – 22 дні, вересень – 20 днів, жовтень – 22 дні, листопад – 18 днів (а.с. 23).

З урахуванням роз'яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2018 рік (лист від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214), приймаючи до уваги лист ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3 Новогродівська», - суд зазначає, що кількість робочих днів, за які позивачу затримано виплату заробітної плати при звільненні складає 101 день.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 577,18 грн. (середньоденна заробітна плата) х 101 (кількість днів затримки розрахунку) = 58295,18 гривень.

Саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Приймаючи таке рішення, суд акцентує увагу на прийняту позицію відповідача щодо відсутності будь-яких заперечень, та не надання жодних пояснень по суті причин затримки виплати позивачу розрахункових сум у зв’язку із його звільненням з метою надання оцінки наявності / відсутності вини підприємства для підтвердження / спростування підставності застосування до спірних відносин сторін положення ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити зазначення розподілу судових витрат. Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 в силу п. 1 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при подачі позову державне мито не сплатив. Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 1 п. 1 частини 2, частини 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Датою подачі позову є 14.12.2018 року. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ОСОБА_2 бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762 гривні. Тобто, з позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72793,26 гривень підлягав сплаті судовий збір у розмірі 704,80 грн. (727,93 гривень є меншою сумою мінімального судового збору)

Враховуючи, вказане, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але не менше грошової суми у розмірі 704, 80 гривень.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 47, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 9, 263, 617 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 58295 (п’ятдесят вісім тисяч двісті дев’яносто п’ять) гривень 18 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення (відповідно до ст. 355 ЦПК України, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України).

Дата складання повного тексту рішення суду - 05.03.2019 року (з урахуванням положення ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2;

- відповідач ОСОБА_2 підприємство «Селидіввугілля», код ЄДРПОУ 33426253, адреса місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41

Суддя