Ухвала суду № 80278464, 15.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19644/16-ц

провадження № 8/753/13/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Вовк Є.І., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_2 по цивільній справі №753/19644/16-ц про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_5,

Встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з вказаною заявою, в якій по суті містилася єдина сформована вимога щодо відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа - ОСОБА_5.

Автоматичний розподіл справи було здійснено 14.12.2018 року та справа була передана в провадження судді Вовка Є.І. 15.01.2019 року вх.№9.

При цьому, з обгрунтуванні цієї вимоги вбачається, що вона обгрунтована наявністю посилання на положення п.1) ч.2 ст.423 ЦПК України, та тією обставиною, що згідно з Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року - Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року по вказаній справі було скасовано та вказаний позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» було задоволено.

Отже, фактично вказана заява ОСОБА_2 містить вимогу щодо вирішення позову, який за твердженням самого позивача вже було вирішено судом саме апеляційної інстанції згідно з вказаним Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року.

При цьому, згідно з імперативними приписами ч.1 та ч.2 ст.425 ЦПК України: заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення; заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України в ухвалі від 21 вересня 2011 року (справа №6-20106св09) зокрема містяться висновки щодо наслідків встановлення обставин, які свідчать про те, що провадження у справі відкрито за вимогою, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадження, в якому повинно було розглядатися таке питання (п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України), та зазначено, що вказане є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в цьому випадку (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

Враховуючи викладене, а також положення ст.427 ЦПК України (зокрема ч.3 цієї статті), вважаю, що відсутні правові підстави для розгляду вказаного звернення судом першої інстанції в порядку, обраному заявником.

Судом враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв'язку з наведеним, вказані висновки суду не пов»язані з порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України: якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п.1) ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного,

Керуючись ст.186 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на ухвалу до суду апеляційної інстанції може бути подана протягом 15 днів.

Суддя: