Рішення № 80277638, 05.03.2019, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1427/18 Провадження № 2/724/17/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю:

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотині Чернівецької області справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_4

про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Хотинського районного суду Чернівецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27.04.2015 року уклала з відповідачем шлюб, в якому перебували до серпня 2017 року. Від шлюбних стосунків у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 17.08.2017р. шлюб між ними розірвано.

Однак, за твердженнями позивача, з 2012 року вони з відповідачем по дату реєстрації шлюбу проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується наступним. Маючи намір створити сім’ю та мати спільних дітей вони вирішили разом поїхати на роботу в Російську Федерацію, щоб заробити кошти на будинок. Там вони проживали та працювали в м. Сосновий Бор Ленінградської області, та враховуючи те, що місто було закрите їм видали перепустки, відповідачу №3132 від 01.102013р. по 01.01.2014р., позивачу №4102 від 12.12.2013р. по 12.06.2014р. Також вищезазначене підтверджується копіями міграційних карт, копією трудової книжки позивача та копіями страхових полісів на ім’я позивача та відповідача.

Крім цього, факт проживання однією сім’єю за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року підтверджується довідкою Клішковецькою сільською радою, копією акту підключення до телекомунікаційної мережі Інтернет будинку №20 по вул. Карвацького в с. Клішківці, накладною №244 на замовлення дверей в цей будинок.

Позивач пояснює, що проживаючи у фактичних шлюбних відносинах та під час шлюбу ними було набуто нерухоме майно, що є їхньою спільною сумісною власністю як подружжя.

Зокрема, 27.04.2015р. (у день реєстрації шлюбу) приватним нотаріусом Хотинського нотаріального округу ОСОБА_6 був посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований в с. Клішківці, вул. Карвацького, 20 Хотинського району Чернівецької області та зареєстровано право власності на відповідача ОСОБА_4.

Враховуючи вищенаведене позивач просить суд:

- встановити факт проживання однією сім’єю з відповідачем без шлюбу в період з січня 2012 року по 27 квітня 2015 рік;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок що розташований в с. Клішківці, вул. Карвацького, 20 Хотинського району Чернівецької області;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину житлового будинку що розташований в с. Клішківці, вул. Карвацького, 20 Хотинського району Чернівецької області;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку кадастровий номер 7325083600:05:002:0032 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 7325083600:05:002:0032 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Вважають їх правомірними та обґрунтованими поданими доказами. При цьому позивач пояснила, що з 2012 року проживала з відповідачем як одна сім’я. З 2013 по 2014 рік вони разом проживали та працювали в Росії, вели спільне господарство, усі зароблені кошти складали для купівлі спільного будинку. Хоча в них і була різна адреса реєстрації, однак вони разом орендували одну квартиру, в якій і проживали. Всі, спільно зароблені кошти, вони пересилали матері відповідача. В подальшому в 2014 році позивачка повернулася в Україну, а відповідач ще поїхав в Білорусію на роботу. Повернувшись в Україну, вона зробила косметичний ремонт у спірному будинку в якому проживала до кінця квітня 2015 року. Разом з нею в січні місяці також проживав відповідач, який періодично їздив на роботу в інші країни. Однак вранці 27.04.2015р. відповідач оформив право власності на спірний будинок на себе, а після обіду, того ж дня вони зареєстрували шлюб. За таких обставин вважає, що спірний будинок є їх спільною власністю, який підлягає поділу.

Клопотання позивача від 26.11.2018р. про витребування у приватного нотаріуса копії договору купівлі-продажу від 27.04.2015р. судом залишено без розгляду, оскільки представник відповідача надав до матеріалів справи копію вказаного договору.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував з наступних підстав. Позивачем подано до позовної заяви докази, без здійсненого перекладу на українську мову, а тому вони є не належними. Крім того, відповідач категорично заперечує проживання із позивачем однією сім’єю починаючи з 2012 року. При цьому перебуваючи на роботі в Росії позивач та відповідач були зареєстровані за різними адресами, і проживали також окремо. Щодо купівлі спірного будинку, представник відповідача стверджує, що останній був придбаний виключно за кошти його батьків, однак з відсутністю коштів переоформлення відбулося пізніше.

За таких обставин просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Клопотання представника відповідача від 11.12.2018р. про витребування від приватного нотаріуса належним чином засвідчену копію паспорта, яка була надана для вчинення правочину та письмову інформацію про наявність чи відсутність форми №44 «Посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису одного з подружжя на заяві про згоду на відчуження або придбання майна» залишено судом без розгляду, оскільки враховуючи те, що позивач визнає ту обставину, що спірний договір купівлі-продажу був укладений до реєстрації шлюбу, представник відповідача просив його клопотання залишити без розгляду.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб від 27.04.2015р. (а.с.8).

Відповідно до Свідоцтва серія І-МИ №232652 від 05.11.2015р. про народження, 3010.2015р. народився ОСОБА_5, батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Рішенням Хотинського районного суду від 17.08.2017р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний (а.с.10).

На підтвердження факту проживання однією сім’єю позивачем подано до суду:

- індивідуальний пропуск №4324 від 26.12.2013р. для в’їзду та перебування в м. Сосновий Бор Ленінградської області з метою працевлаштування, виданий на ім’я ОСОБА_1 строком дії до 28.09.2014р.; індивідуальний пропуск №5542 від 05.10.2014р. зі стром дії до 07.07.2015р.; індивідуальний пропуск №3132 від 01.10.2013р. до 01.01.2014р. з метою перебування «гості» (а.с. 11-13);

- індивідуальний пропуск №4102 від 05.12.2013р. для в’їзду та перебування в м. Сосновий Бор Ленінградської області з метою працевлаштування, виданий на ім’я ОСОБА_4, зі строком дії до 05.12.2013р. (а.с.14);

- федеральні міграційні картки видані на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.15-17);

- копію трудової книжки №5620186 ОСОБА_1 із внесеним записом про те, що 08.11.2013р. прийнята на роботу продавця-флориста та звільнена з роботи 30.11.2014р. (а.с.18);

- страховий поліс серії СБ78 №5564882 ОСОБА_1 із зазначенням адреси проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19);

- страховий поліс серії МИ 001957 ОСОБА_4 із зазначенням адреси реєстрації м. Сосновий Бор, Річний проїзд, буд. 5-7 (а.с.20);

- бланки реєстрації про прибуття іноземного громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.39-46).

Також судом досліджено страхове свідоцтво позивача, посвідчення відповідача щодо перевірки знань охорони праці, залізничний квиток та авіаквитки, рахунок на оплату комунальних послуг за серпень 2014 року, адреса АДРЕСА_1 (а.с.21-27).

Згідно довідки Клішковецької сільської ради №337 від 25.04.2018р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з жовтня 2012р. по квітень 2015р. в с. Млинки не проживали однією сім’єю без шлюбу. Відповідно до акту факту проживання від 19.04.2018р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з грудня 2014р. по квітень 2015 року проживали однією сім’єю без шлюбу в с. Клішківці за адресою вул. Д.Карвацького, 20 (а.с.28).

Відповідно до довідки №139 від 17.05.2018р. ОСОБА_7 дійсно перебувала на «Д» обліку при АЗПСМ «Клішківці» у зв’язку з вагітністю з 03.04.2015р. (а.с.29).

Зі змісту ОСОБА_9 підключення до телекомунікаційної мережі від 24.12.2014р. ОСОБА_7, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 підключила Інтернет ТОВ «Інтелект груп» (а.с.30).

Також судом досліджено накладну №244 на встановленні металопластикових дверей, де зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_7, завдаток сплачено в сумі 2800 грн. (а.с. 31).

Судом встановлено, що 27.04.2015р. між ОСОБА_10, від імені якої діє ОСОБА_9 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами за номером 20 по вул.. Карвацького (колишня Шкільна) в с. Клішківці Чернівецької області (а.с.98-99).

Свідок ОСОБА_11 повідомила суд, що є двоюрідною сестрою позивача і їй відомо, що позивач проживала із відповідачем однією сім’єю, а потім вони разом поїхали в Росію на заробітки, а саме в Санкт-Петербурзьку область, з метою заробити кошти для купівлі власного будинку. Разом з цим свідок не може достовірно пояснити, коли сторони розпочали проживати спільно як одна сім’я, однак зі слів як позивача так і відповідача було зрозуміло що вони проживають однією сім’єю. В подальшому в кінці 2014 року позивач повернулася додому і перейшла жити в будинок в с. Клішківці, який було придбано для них з відповідачем. Свідок ОСОБА_11 на той час допомагала здійснювати косметичні роботи в будинку.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що є знайомою як позивача, так і відповідача, і їй відомо, що вони проживали разом в Росії. Також пояснила, що в період з 2013 року також проживала в Росії, де працювала, і неодноразово спілкувалася із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 по скайпу. Разом з цим, вказала, що не приходила до них в гості і їй невідома адреса їхнього проживання. Крім того, їй відомо, що ОСОБА_7 і ОСОБА_4 купували побутову техніку і перевозили її в Україну, оскільки мали намір купити там будинок.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона була власником будинку в с. Клішківці, який в 2014 році придбали батьки відповідача. На той час у них не було всієї суми коштів і вони частинами віддавали гроші за будинок. З їх слів вона зрозуміла, що вони купують будинок для себе. Фактично купівлі-продаж спірного будинку відбулася в 2014 році, однак у зв’язку з відсутністю коштів, батьки відповідача не переоформляли документи на будинок. Фактично оформлення документів відбулося у 2015році.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що проживає по сусідству зі спірним будинком і їй відомо, що в 2014 році батьки відповідача купили цей будинок. Потім вкінці 2014 року приїхала проживати позивач. Вона проживала там недовго, приблизно до квітня 2015 року, а потім поїхала. Відповідача вона бачила один раз, коли він приїжджав на Новий рік, однак в кінці січня поїхав. Також вона зазначила, що позивач неодноразово скаржилась, на те, що відповідач дуже багато часу проводить в будинку своїх батьків у с. Млинки.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що проживає по сусідству зі спірним будинком і їй відомо про купівлю цього будинку батьками відповідача. Також їй відомо, зі слів ОСОБА_13, що їм не вистачало усієї суми коштів, щоб купити цей будинок і вони ще в когось позичали. У вказаному будинку з кінця 2014 року проживала позивач, яка в кінці квітня 2015 року поїхала. Відповідача вона жодного разу там не бачила.

ОСОБА_16 пояснив суду, що є знайомим батьків відповідача і він у 2014 році позичав їм кошти для купівлі будинку в сумі 3500,00 доларів США. Будинок вони купували в с. Клішківці для себе, або для когось із синів, йому не відомо. Стосовно факту проживання позивача та відповідача як одна сім’я йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що є матір’ю відповідача і спірний будинок вона зі своїм чоловіком купували за власні кошти. В них на той час були вже дорослі сини, і вони вирішили купити ще один будинок, однак для кого він був призначений ще не вирішили. Коштів на придбання будинку їм не вистачало, і вони позичили у ОСОБА_16 3500 доларів США. З боргами розраховуються по теперішній час. Щодо проживання відповідача з позивачем пояснила, що у 2013 році її син ОСОБА_18 сказав, що має намір одружитися з ОСОБА_7. В подальшому він забрав її з собою в Росію на заробітки. Будь-яких коштів син батькам не перераховував, вона з власних джерел накопичували. Однак по приїзду з роботи як один, так і другий сини допомагали, в тому числі грошовими коштами, облаштовувати будинок в с. Млинки, де вони проживали. Крім того, з інших слів, їй відомо, що її син та ОСОБА_7 в Росії проживали окремо, оскільки житлом їх забезпечував роботодавець. Однак в кінці 2014 року син подзвонив батькам і поросив пустити для проживання в будинок в с. Клішківці Кароліну. В подальшому позивачка переїхала проживати в спірний будинок, вони там все облаштували. При цьому зазначила, що пустила ОСОБА_7 пожити лише на прохання свого сина, і як квартирантку. Також пояснила, що їй не відомо, в яких стосунках перебували сторони, чи взагалі вони проживали однією сім’єю, і якщо так то з якого року, а намір відповідача одружитися вона сприйняла нормально, оскільки це був його вибір.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За приписами ч.2 ст.3 СК, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім’ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із чч.1, 2 ст.21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов’язків подружжя. Відповідно до ч.1 ст.36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ст.74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім’ї.

Отже, наявні в матеріалах перепустки, міграційні карти, страхові поліси щодо проживання в Російській Федерації, де працювали позивач та відповідач, а також факт проведення Інтернету та замовлення дверей до спірного будинку не є підставами для визначення майна сумісним. Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається різна адреса реєстрації позивача та відповідача у справі в період проживання в м. Сосновий Бор. При цьому представник відповідача категорично заперечує факт спільного проживання з позивачем м. Сосновий Бор, а позивач належними доказами не підтвердила спільне проживання з відповідачем як одна сім’я.

Наявний в матеріалах справи рахунок на оплату комунальних послуг за серпень 2014 року, виставлений на ім’я ОСОБА_19, адреса м. Сосновий Бор, вул. Солнечна. 25, кв. 320,а в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що саме за цією адресою спільно проживали позивач з відповідачем.

Крім того, не приймаються до уваги доводи позивача, що вона здійснювала підключення Інтернету до спірного будинку, оскільки сторонами визнається той факт, що позивач наприкінці 2014 року проживала в будинку, що є предметом поділу, а тому не позбавлена була можливості звернутися як абонент до відповідно компанії про надання послуг (а.с.30).

Також безпідставними є посилання на накладну №244 про замовлення дверей, оскільки остання містить в собі адресата ОСОБА_4, при цьому прізвище ОСОБА_7 ОСОБА_16. дописано зверху накладної. При цьому вказана накладна не містить в собі зазначеної адреси для встановлення дверей, а свідчить лише про вартість товару та сплаченого завдатку (а.с.31).

Судом враховується, що також не підтверджені жодними доказами твердження позивача, що вона з відповідачем, працюючи разом, складали кошти на придбання будинку, які відповідач пересилав своїй матері.

Посилання позивача на періодичне спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.74 СК без наявності інших ознак сім’ї, враховуючи те, що судом встановлено різну реєстрацію місця проживання в Російській Федерації. Крім того, позивач не надала допустимих доказів придбання спірного майна внаслідок спільної праці та проживання однією сім’єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірний будинок.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту частин першої, п'ятої, шостої та сьомої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Разом з цим не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача про визнання доказів, які викладені російською мовою, недопустимими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Представником відповідача не доведено, що докази були одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Посилання представника відповідача, що вказані докази не були переведені на українську мову не свідчать про те, що вказані докази були одержані в незаконний спосіб. Крім того, під час дослідження вказаних доказів судом, у представника відповідача не виникало труднощів щодо змісту цих доказів, при цьому останній висловлював свою позицію щодо змісту інформації в письмових документах. Наведене свідчить про те, що представник відповідача цілком розумів зміст документів, викладених на російській мові.

Також звертається увага представника відповідача, що відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка ратифікована 11.10.1994р. у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Отже, доводи позивача про те, що вона проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2012 року по 27 квітня 2015 рік, вела з ним спільне господарство та брала спільну участь у придбанні спірного будинку не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв’язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, НОМЕР_2) до ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_3) про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбута поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.03.2019р.

Суддя: ОСОБА_20