Постанова № 80277004, 01.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/119/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 308010000 Ткаченко С. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року, постановленого під головуванням судді Ткаченко С.Є., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_5, яка діє і в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа : Служба у справах дітей Чигиринської районної державної адміністрації про виселення з квартири, повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року, -

в с т а н о в и в :

В липні 2018 року позивач ПАТ «Фідобанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з квартири.

В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що банку на підставі свідоцтва виданого 03 грудня 2012 року приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 1535, належить на праві власності майно, що складається із двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої 49.7 кв.м., житлова площа 28.0 кв.м, вартістю 79 918 грн., яка раніше належала ОСОБА_10.

Позивач зазначає, що позбавлений можливості розпоряджатися майном у зв'язку з тим, що в квартирі зареєстровані відповідачі, які здійснюють перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою.

25 травня 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідачів лист-вимогу про виселення, в якому просив відповідачів звільнити квартиру в місячний термін з моменту його отримання. Відповідачами лист-вимогу було отримано 26 травня 2018 року проте відповідачі квартиру не звільнити.

З таких підстав ПАТ «Фідобанк» просить суд виселити в примусовому порядку ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Фідобанк» судовий збір в сумі 881 грн. з кожної.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати в частині виселення її та її дітей без надання іншого жилого приміщення до моменту досягнення повноліття всіма дітьми або ж до моменту надання іншого житлового приміщення, соціального житла для неї та її дітей, як незаконне, постановлене з порушенням Конституційних прав відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що при постановленні рішення судом першої інстанції не було враховано , що апелянт являється співвласником 1/2 частини квартири, з якої позивач просить виселити її та її дітей. Також зазначає, що судом не було взято до уваги, що вона не надавала письмової нотаріальної посвідченої згоди на передачу своєї 1/2 частки квартири банку і видане свідоцтво про власність видано банку з порушенням вимог ст. ст. 60-61, ст. 63., ст. 65 СК України та ст. 369, ст. 371 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Фідобанк» просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» і ОСОБА_10 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_10 отримав кредит в сумі 17 223 доларів США. Кредитні кошти призначені для придбання квартири в АДРЕСА_1

З метою забезпечення кредитного договору 29 жовтня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» і ОСОБА_10 було укладено договір іпотеки двохкімнатної квартири в АДРЕСА_1

15 жовтня 2008 року ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2009 року задоволено позов ВАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_10 про стягнення коштів за кредитним договором. Стягнуто солідарно із ОСОБА_10 і ОСОБА_5 на користь ВАТ «Ерсте Банк» 154 872 грн. 21 коп.

28 квітня 2010 року Чигиринський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

12 квітня 2012 року і 18 червня 2012 року проводились прилюдні торги, які не відбулися в зв'язку із відсутністю покупця.

ПАТ «Фідобанк» скористався правом залишити за собою нереалізоване майно.

03 грудня 2012 року нотаріусом видано свідоцтво, відповідно якого ПАТ «Фідобанк» перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1.

12 липня 2017 року за ПАТ «Фідобанк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер

Від шлюбу між ОСОБА_10 і ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_11, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - син ОСОБА_12.

В даний час в квартирі проживають і зареєстровані : ОСОБА_5, ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8

Рішенням правління Національного банку України від 18 липня 2016 року відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Фідобанк».

24 травня 2018 року відповідачам по справі : ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було направлено лист-вимогу, в якому просили звільнити двохкімнатну квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в місячний термін з дня отримання цієї вимоги.

Відповідачі цей лист-вимогу проігнорували.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 визнала, що двохкімнатна квартира в АДРЕСА_1 придбана за кредитні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи квартира була придбана за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2008 року за кошти в розмірі 17 223 доларів США отримані за кредитним договором, укладеним 29 жовтня 2008 року між ОСОБА_10 і ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та передана в іпотеку останнім.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України, частинами першою та другою статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини третьої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення , а винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення.

Таким чином, за змістом ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення , що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення ( частина друга статті 109 ЖК УРСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132 -2 ЖК УРСР).

Задовольняючи позов, суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що право власності ОСОБА_10 припинилося у зв'язку із реалізацією майна на прилюдних торгах, а тому право користування спірною квартирою у членів сім'ї останнього також є таким, що припинилося, оскільки є похідним від права власності на цю квартиру.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки законом не передбачено перехід права і обов'язків попереднього власника ОСОБА_10 до нового власника ПАТ «Фідобанк» в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника квартири.

Разом із тим, суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

Разом із тим, встановивши, що спірна квартира була придбана ОСОБА_10 за кредитні кошти, правильно застосував норми статті 109 ЖК УРСР , врахувавши, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Такий висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду України , висловленою у постанові від 18 березня 2015 року за результатами розгляду справи № 6-39цс15.

07 червня 2014 року набув чинності Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України , наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VІІ), згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та /або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами , наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що : таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно ; загальна площа такого нерухомого житлового майна ( об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна ) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що держава цілеспрямовано вносить законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов'язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб'єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.

ОСОБА_13 поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання ( пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), то установлений вищевказаним Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (заставу) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором , а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші Закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_13 № 1304-VІІ не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахуванням положення статті 109 ЖК УРСР.

Відповідно до висновків Верховного Суду України , що викладені в постанові № 6-2947цс15 від 03 лютого 2016 року, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню рішення суду як в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в частині виселення.

Встановлено, що площа спірної квартири є менше 140 кв.м., вказане нерухоме майно, яке передано в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань про повернення кредиту в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та його сім'ї. Матеріали справи не містять даних про наявність у позичальника у власності іншого нерухомого житлового майна.

На підставі викладеного рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом доповнення його резолютивної частини.

Як договір іпотеки так і свідоцтво від 03 грудня 2012 року відповідачі не оскаржували.

В решті оскаржуване рішення відповідає нормам закону і його необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити частково.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року реченням наступного змісту: «Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 04 березня 2019 року.

Судді: