Рішення № 80275793, 01.03.2019, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1379/18

Номер провадження № 2/699/190/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2019 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Максименко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовом у якому просить стягнути на її користь з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 6 000 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.10.2012 року між сторонами зареєстровано шлюб. Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.05.2013 року ОСОБА_2 усиновив малолітнього сина позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син ОСОБА_4. Подружнє життя не склалося, сторони проживають окремо, діти проживають з позивачем та перебувають на її повному утриманні та потребують належного матеріального забезпечення. Відповідач аліменти на утримання дітей не сплачує. Позивач намагається самостійно забезпечити дітей, однак коштів на утримання дітей не вистачає, тому просить стягнути аліменти з відповідача в примусовому порядку.

Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.01.2019 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, та роз'яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 12.01.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1940202206308, та протягом визначеного судом строку відзив на позовну заяву до суду не подав. Водночас, звернувся до канцелярії суду із заявою, за змістом якої позов визнає частково, оскільки може сплачувати аліменти в розмірі 800 грн. на сина ОСОБА_5 та 1 000грн. на сина ОСОБА_3.

З огляду на вказане, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до положень ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Сторони з 20.10.2012 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_5, виданого 20.10.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 120.

Сторони мають двох синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження НОМЕР_6 від 27.06.2013 року та НОМЕР_7 від 17.09.2013 року, виданих Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, відповідно. Батьком дітей вказано відповідача ОСОБА_2, а матір'ю - ОСОБА_1.

Факт перебування спільних дітей сторін на утриманні позивача відповідачем не заперечується.

Станом на день подачі позову сину сторін ОСОБА_3 виповнився повних 8 років, ОСОБА_4 - 5 років.

Днем подачі вказаної позовної заяви до суду є 11.12.2018 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду про її одержання.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (далі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколу № 7 до неї, Конвенцією ООН про права дитини, а також Декларацією прав дитини.

Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до змісту ст. 26 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством. Ці блага в міру необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини та осіб, які несуть відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань, пов'язаних з одержанням благ дитиною чи від її імені.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Принцип № 4 Декларації прав дитини зазначає, що дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток, з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно з ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ч. 4 ст. 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України враховує, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» законодавець установлюючи прожитковий мінімум на місяць для дітей відповідного віку розділяє їх лише на 2 групи: віком до 6 років та віком від 6 до 18 років. Прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років з 1 січня 2019 року становить 1 626 грн., від 6 до 18 років - 2 027 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність, крім іншого, може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи встановлені обставини у суду відсутні сумніви відносно того, що відповідач є батьком неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та ухиляється від обов'язку утримання їх до повноліття, оскільки ним не подано відзив на позов та не надано суду жодних доказів такого утримання.

Крім того, відповідачем також не надано суду доказів щодо наявності обставин, що підлягають врахуванню під час вирішення справ вказаної категорії, зокрема наявність у нього інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, дочки, сина, незадовільного стану здоров'я, та інших обставин, що мають істотне значення.

Водночас враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних обставин щодо витрат на утримання неповнолітніх дітей сторін у розмірі 6 000 грн., оскільки згідно ст. 180 СК України обов'язок утримувати дітей до їх повноліття мають обоє з батьків, у суду наявні об'єктивні сумніви щодо вказаних доводів позивача, а тому її позовні вимоги не можуть бути задоволені у повному обсязі.

З огляду на вказане, а також те, що аліменти стягуються з метою забезпечення витрат на повсякденні та мінімальні потреби дітей, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, та присуджує аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 100 грн., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 850 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме - з 11.12.2018 року, відповідно до відмітки про одержання канцелярією суду, і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Вказане відповідає вимогам національного законодавства, не суперечить охоронюваним законом інтересам сторін та їх спільних дітей.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., від сплати якого звільнена позивач при подачі позову, оскільки підстав для звільнення ОСОБА_2 від його сплати судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 278-279, 354-355, 430, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Драбівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий 30.03.1999 року Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка м. Донецьк, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, та проживає за адресою: АДРЕСА_3, НОМЕР_3, виданий 24.10.2012 року Кіровським РВ у м. Кіровограді УМВС України в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 100 грн., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, у твердій грошовій сумі в розмірі 850 грн., які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 11.12.2018 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Драбівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_1, виданий 30.03.1999 року Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, судовий збір у дохід держави в особі ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 (р/о 31211256026001, МФО 899998, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в стягненні аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Линдюк В.С.