Рішення № 80275580, 06.03.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3973/18

номер провадження 2/695/445/19

06 березня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про визнання права власності на земельну частку (пай), –

ВСТАНОВИВ:

07.09.2017 року помер батько позивача ОСОБА_3, який за свого життя склав заповіт, посвідчивши його у ОСОБА_2 сільській раді Золотоніського району Черкаської області, відповідно до якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповів позивачу по справі.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно померлого до складу якого, серед іншого входить земельна ділянка (пай) розміром 1,71 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) із земель ВАТ «Птахоплемзавод «ОСОБА_2» с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області. Вказана земельна частка (пай) належала батьку ОСОБА_3, ОСОБА_4, який помер ще 04.10.2002 року та спадкоємцем якого був батько позивача ОСОБА_3, який спадщину у встановленому законодавством порядку прийняв, однак належним чином свої спадкові права не оформив та теж помер.

Позивач виявила намір належним чином прийняти спадкове майно після смерті свого батька, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

Однак позивач не може оформити своє право на вказану земельну ділянку (пай), оскільки відсутній Сертифікат на право на земельну частку (пай). За цих підстав нотаріус, постановою від 21.11.2018 року, відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а тому остання була змушена звернутися до суду із відповідним позовом про визнання права власності на вказану земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

У судове засідання позивач не з’явилась, однак надала до суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання не з’явився, направивши до суду заяву, в якій просив суд справу розглянути без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідачі позовні вимоги визнали повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Як вбачається із свідоцтва про народження (серії ЯТ №296320 від 11.12.1948 року) ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4.

Згідно із свідоцтвом про смерть (серії І-СР №336870 від 11.10.2018 року) ОСОБА_4 помер 03.10.2002 року.

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 18.07.2003 року, ОСОБА_3 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4.

Згідно із ст. 549 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення вказаних правовідносин, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Як вбачається з довідки, виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради №984 від 09.11.2018 року, ОСОБА_3 проживав разом із ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_6

Таким чином судом встановлено, що після смерті свого батька ОСОБА_4, спадщину прийняв ОСОБА_3 та відповідно до норм чинного законодавства набув усіх прав та обов’язків спадкодавця.

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії І-СР № 314983 від 08.09.2017 року) ОСОБА_3 помер 07.09.2017 року, про що зроблений відповідний актовий запис №26.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.11.2018 року Золотоніською районною державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) розміром 1,71 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) із земель ВАТ «Птахоплемзавод «ОСОБА_2» с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області, оскільки ОСОБА_3 фактично спадщину після смерті свого батька прийняв, а юридично не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до загальних норм закріплених в ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Так згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається із оголошення в газеті «Вісник Золотоніщини» за 15.11.2018 року за №46, сертифікат на право на земельну частку (пай), що стверджує право власності ОСОБА_4 на нього, втрачений.

Той факт, що на ім’я ОСОБА_4 був зареєстрований сертифікат серії РН №801281 від 10.10.2003 року за №43 на право на земельну частку (пай) розміром 1,71 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) із земель ВАТ «Птахоплемзавод «ОСОБА_2» с. Коробівка Золотоніського району Черкаської області, стверджується повідомленням Міськрайонного управління у Золотоніському районі та м. Золотоноші головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 22.10.2018 року №Т-139/0-0.181-139/147.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, окрім іншого, належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.

Окрім того суд, при вирішенні вказаної справи бере до уваги, що згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

ОСОБА_2 сільська рада, як відповідач по справі та орган місцевого самоврядування, що здійснює представництво територіальної громади позовні вимоги визнала повністю, а отже визнала і факт належності вказаних прав ОСОБА_4

Таким чином вбачається, що ОСОБА_4 мав право на вказану земельну частку (пай), а після смерті останнього його право успадкував його син ОСОБА_3, який хоч і не оформив належним чином свої права, однак їх не втратив.

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

Нормами ч. 1 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадщину мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до заповіту ОСОБА_3 від 08.11.2016 року, посвідченого секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №91, ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_1.

Факт родинних відносин позивача із спадкодавцем стверджується свідоцтвом про народження (серії І-СР №412932 від 09.12.1976 року) та свідоцтвом про шлюб (серії 1-СР №010957 від 13.01.2006 року).

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як вбачається з повідомлення Золотоніської районної державної нотаріальної контори №30/01-16 від 12.01.2019 року після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа за №310/2017. Підставою для її заведення була подана заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1. 13.12.2018 року на її ім’я видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що позивач прийняла спадщину у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1296 відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач належним чином прийняла спадщину після смерті свого батька, який в свою чергу прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4, а оскільки оригінал правовстановлюючого документа відсутній, а власник помер, вбачається обмеження прав позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому позов, враховуючи наявність законних підстав, підлягає до повного задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись

ст., ст. 346, 1268 ЦК України та ст. 76,264,265

ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про визнання права власності на земельну частку (пай) – задовольнити повністю.

Визнати право на земельну частку (пай) розміром 1,71 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) із земель Відкритого акціонерного товариства «Птахоплемзавод «ОСОБА_2» на території ОСОБА_2 сільської ради Золотоніського району Черкаської області та належало померлому 04 жовтня 2002 року ОСОБА_4, спадкоємцем якого був його син ОСОБА_3, який фактично спадщину прийняв, а юридично не оформив своїх спадкових прав, за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, посвідченим у ОСОБА_2 сільській раді Золотоніського району 08 листопада 2016 року за реєстр №91 після померлого 07 вересня 2017 року ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.