Рішення № 80275382, 06.03.2019, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/205/17

Провадження № 2/692/10/19

06.03.19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді – Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Драбів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Драбівська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину недійними, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на Ѕ частину житлового будинку, –

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач з позовом про визнання свідоцтв про право на спадщину недійними. Позов мотивував тим, що 18 квітня 2000 року помер його батько ОСОБА_3, 12.07.2000 року померла його мати ОСОБА_4 Після їх смерті залишилось спадкове майно, батькові належав будинок по вул.Садова, 14 в с.Михайлівка Драбівського району Черкаської області, земельна ділянка пай та майновий пай, вклади в банку, матері – земельна ділянка пай та майновий пай. Він та мати на час смерті батька, були зареєстровані в будинку батька і відповідно прийняли спадщину, також він на час смерті матері теж був зареєстрований разом з нею в будинку батька, і прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. На початку лютого 2017 року позивачу стало відомо, що Драбівською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво його брату без врахування його права на спадщину. Вважає, видані свідоцтва на спадщину брату після смерті батька та матері недійсними у зв?язку з порушенням порядку їх видачі, відповідач не надав нотаріусу підтвердження про прийняття спадщини, документи які надані ним були видані вже після смерті батьків, а тому він не міг їх зберігати на час смерті батьків, заява про отримання свідоцтва була подана не особисто ОСОБА_2, а іншою особою, надана нотаріусу довідка сільської ради про місце проживання померлих не відповідає дійсним обставинам, в ній вказано лише населений пункт проживання без точної адреси.

ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву, в якій вказав, що після смерті батьків у них з братом була усна домовленість, що він оформляє частину спадщини – земельні ділянки на себе, а йому залишається будинок. Вважає, що має право на Ѕ частину будинку, що належав його батьку.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, пояснили, що свідоцтва про право на спадщину були видані відповідачу без врахування його права на спадщину, останній достовірно знав про його право, проте повідомив нотаріусу, що інших спадкоємців не має, видача свідоцтв відбулася з порушення процедури, відповідач не надав доказів про те, що прийняв спадщину. З наведених підстав зустрічний позов не визнали, просилив відмовити в його задоволенні.

Представник ОСОБА_2 позов визнав частково, вважає, що оспорювані свідоцтва підлягають частковому скасуванню, на Ѕ частину майна, оскільки ОСОБА_2 правомірно отримав у спадщину свою частину майна. Зустрічний позов підтримав.

Третя сторона в судове засідання не з?явилася, подала заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд дійшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі є рідними братами. Їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Дані обставини визнаються сторонами, підтверджені наданими документами, і сумнівів в даному факту суд не має. Згідно свідоцтв про смерть ОСОБА_3 помер 18 квітня 2000 року, ОСОБА_4 – 12 липня 2000 року. Згідно довідок виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 09.02.2017 року №124, та від 09.02.2017 № 125 на день смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ними був зареєстрований їх син ОСОБА_1 Відповідно до норм п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємиць прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відтак, суд вважає, що позивач, вступив в володіння спадковим майном після смерті батьків, і відповідно прийняв спадщину. З копій спадкових справ після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що після їх смерті ОСОБА_2 отримав 4 свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало батьками, які є предметом оскарження позивачем, за якими отримав у спадщину після смерті батька земельну ділянку (свідоцтво від 14.11.2007 року) площею 3,37 га, майновий пай і грошові вклади (свідоцтво від 14.11.2017 року), а після смерті матері отримав у спадщину майновий пай (свідоцтво від 21.12.2007 року) та земельну ділянку площею 2,67 га (свідоцтво від 21.12.2007 року). Представник відповідача надав суду оригінал ощадної книжки, яка належала його батькові, позивач визнав той факт, що після смерті матері він отримав від брата ОСОБА_2 ощадну книжку, яка належала їх матері ОСОБА_4 Суд вважає, що дані докази свідчать про те, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своїх батьків, оскільки після їх смерті фактично вступив в управління їх майном. Даний порядок прийняття спадщини також визнавався Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5, яка діяла на час відкриття спадщини. Дана інструкція зареєстрована в Міністерстві юстиції України, як нормативний акт, а тому є обов’язковою для застосування і виконання (далі – Інструкція № 18/5). Абз.2 п.113 Інструкції 18/5 передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки. Проте, вищевказані свідоцтва підлягають визнанню недійсними в повному обсязі з наступних підстав. Виходячи з положення п.110 Інструкцією № 18/5 заява про видачу свідоцтва про право на спадщину повинна бути подано особисто спадкоємцем. З копій спадкових справ вбачається, що ОСОБА_2 особисто не звертався до нотаріуса. Після смерті матері свідоцтво на її ощадну книжку нікому не видавалося. Жоден з спадкоємців не звертався до нотаріуса для оформлення спадкових прав на будинок, що належав їх батьку. Оскільки мати сторін на час смерті чоловіка була зареєстрована з ним, остання також вважається такою, що прийняла спадщину. При видачі вказаних свідоцтв, як встановлено судом, наявність іншого спадкоємця, який прийняв спадщину - ОСОБА_1 враховано не було, а отже видача таких свідоцтв порушила права позивача на спадщину після смерті батьків. Суд відхиляє визнання позову частково відповідачем, а саме те, що свідоцтва на спадщину потрібно скасувати лише частково на половину частини майна. Згідно ст.562 ЦК УРСР поділ спадкового майна проводиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. Отже, визнання свідоцтв частково недійсними, які ОСОБА_2 отримав після смерті батька, унеможливить та порушить права як позивача так я відповідача на можливість проведення такого поділу. Тому, з урахуванням порушень які були допущені при видачі даних свідоцтв, останні підлягають повному скасуванню. З цих же підстав зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати слід покласти на відповідача по первісному позову, за заявою позивача йому слід повернути переплачений судовий збір.

Керуючись ст.524, 529, 549, 562 ЦК УРСР, ст.1301 Цивільного кодексу України, ст.141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 18 квітня 2000 року ОСОБА_3, що видані Драбівською державною нотаріальною конторою 14 листопада 2007 року на ім?я ОСОБА_2: на земельну ділянку площею 3.73 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області; на майновий пай члена колективного с/г підприємства пайового фонду КСП ім.Чапаєва, що знаходиться в с.Михайлівка Драбівського району Черкаської області та на грошові вклади з належними відрахуваннями, що знаходяться на рахунку № 536 в ощадній касі №3096/029 в с. Михайлівка Драбівського району Черкаської області.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 12 липня 2000 року ОСОБА_4, що видані Драбівською державною нотаріальною конторою 21 грудня 2007 року на ім?я ОСОБА_2: на земельну ділянку площею 2,67 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області; на майновий пай члена колективного с/г підприємства пайового фонду КСП ім.Чапаєва, що знаходиться в с.Михайлівка Драбівського району Черкаської області.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2754 гривні 40 копійок.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області повернути ОСОБА_1 переплачений ним судовий збір у розмірі 705,60 гривень сплачений ним згідно платіжного доручення № 0.0.1192208428.1 від 29.11.2018.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий