Рішення № 80274981, 21.02.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 639/8632/16-ц

Провадження № 2/635/149/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: адвокат ОСОБА_2,

діє на підставі угоди про надання

правової допомоги № 1-Ф/17

від 21.03.2017,

представник позивача: ОСОБА_3,

діє на підставі нотаріально посвідченої

заяви від 14.03.2018, р. № 1657,

представник позивача: ОСОБА_4,

діє на підставі нотаріально посвідченої

заяви від 14.03.2018, р. № 1657,

представник позивача: ОСОБА_5,

діє на підставі нотаріально посвідченої

заяви від 01.02.2018, р. № 244,

представник позивача: ОСОБА_6,

діє на підставі нотаріально посвідченої

заяви від 01.02.2018, р. № 244,

представник позивача: ОСОБА_7,

діє на підставі нотаріально посвідченої

заяви від 01.02.2018, р. № 244,

представник позивача: ОСОБА_8,

діє на підставі нотаріально посвідченої

заяви від 01.02.2018, р. № 244,

відповідач: ПАТ «Державний експортно-імпортний

Банк України»,

представник відповідача: ОСОБА_9,

діє на підставі довіреності № 010-01/7568

від 05.11.2013,

представник відповідача: ОСОБА_10,

діє на підставі довіреності № 010-00/7833

від 29.12.2018,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний Банк України», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_11 про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та застосування наслідків недійсності правочину, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа ОСОБА_11 з позовною заявою, яку в ході судового розгляду уточнив та просив суд визнати недійсними договори кредиту, іпотеки та застосування наслідків недійсності договорів, а саме: скасувати державну реєстрацію іпотеки нерухомого майна - земельних ділянок № 1, № 1-4, № 3 по вул. Острівній в с. Циркуни Харківського району Харківської області, та заборону його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.10.2007 між відповідачем та третьою особою ОСОБА_11 було укладено кредитний договір № 6807С104, відповідно до якого банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на поточні потреби на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між відповідачем та позивачем було укладено договір іпотеки № 6807Z244 від 17.10.2007, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12, реєстр. № 7567, предметом якого були земельні ділянки № 1, № 1-4, № 3 по вул. Острівній в с. Циркуни Харківського району Харківської області. Позивач вважає, що під час укладання кредитного договору сторонами не було дотримано вимоги щодо письмової форми такого договору, він є нікчемним, так як до ЄРДР 11.12.2012 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме про підробку договору поруки з ТОВ «Тімекс». В ході досудового розслідування було призначено проведення судової технічної експертизи документів. Згідно висновку експерта від 03.11.2016 № 438, в наданому на дослідження примірнику кредитного договору № 6807С104 та додатків № 1 та № 2 до нього, всі підписи і всі рукописні записи відтворені способом струминного друку. Тож і іпотечний договір № 6807Z244 від 17 жовтня 2007 року, який укладений в забезпечення нікчемного договору є недійсним, а накладена заборона на нерухоме майно підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21.12.2016 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання на 02 лютого 2017 року о 09год. 00хв.

Відповідач по справі АТ «Укрексімбанк» надав до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що посилаючись на висновки експерта позивач по справі замовчує, що до суду не надано доказів того, що експертиза проводилась за оригінальними примірниками договору, а сам висновок не надає відповіді на питання щодо належності або неналежності підпису позичальника, а лише вказує на спосіб відтворення такого підпису. Вказує, що дійсність кредитного та іпотечного договору неодноразово була предметом розгляду вже декількох судових справ, в результаті чого ухвалено ряд судових рішень, якими підтверджено факти дійсності договорів кредиту та іпотеки. Позивач ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, дійсність якого оскаржує, що є порушенням з огляду на правову позицію, яка відображена у п.26 Постанови Пленуму ВССУ від 06.11.2009 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 зловживає наданими процесуальними правами і порушує питання, які вже неодноразово були предметом судового розгляду та встановленні судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача до суду не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_11 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Інших клопотань, заяв від учасників на дату розгляду справи до суду не надходило.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши думку сторін по справі, викладену у наданих процесуальних документах, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» та ОСОБА_11 був укладений кредитний договір № 6807С104 від 17 жовтня 2007 року, відповідно до якого він отримав в борг 450 000,00 євро (а.с.10 -17 том 1).

В забезпечення умов кредитного договору був укладений іпотечний договір № 6807Z244 від 17 жовтня 2007 року (а.с.20-26 том 1).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.12.2009 у справі № 2-9089/2009, яке набуло законної сили, було задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ОСОБА_11 заборгованість за договором кредиту № 6807С104 від 17.10.2007.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.09.2016 у справі № 643/6377/15-ц, яке набуло законної сили, було задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ОСОБА_11 заборгованість за відсотками за кредитом, простроченої суми комісії за кредитом в рамках кредитного договору № 6807С104 від 17.10.2007.

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року у справі № 2/621/11-ц були задоволені позовні вимоги ПАТ «Державний експортно - імпортний Банк України», та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6807С104 від 17 жовтня 2007 року в розмірі 559 130,98 євро, було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором № 6807Z244 від 17 жовтня 2007 року, а саме на земельні ділянки № 1, № 1-4, № 3 по вул. Острівній в с. Циркуни Харківського району Харківської області (а.с.69-75).

Постановою від 24 лютого 2017 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження № 53449488 з виконання виконавчого листа № 2034/2-621/11 від 09.02.2017 та накладено арешт на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, ще до звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зверталися до суду з вимогами про розірвання кредитного договору, про визнання його неукладеним, про визнання його недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, і раніше були ухвалені судові рішення, які на час розгляду даної справи судом набули законної сили.

Так, відповідно до рішення Верховного Суду України від 22 вересня 2010 року скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 квітня 2010 року у справі № 2-9089/2009 в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про розірвання кредитного договору. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 про розірвання кредитного договору № 6807С104 від 17.10.2007 відмовлено (а.с.51-53 том 1).

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 березня 2016 року у справі № 2027/358/2012 було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання кредитних договорів № 6807С104 від 17.10.2007 та № 6807С5 від 05.02.2007 недійсними (а.с.54-55 том 1).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2015 року у справі № 643/6377/15-ц, яке після перегляду в суді апеляційної інстанції залишено без змін, було відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про визнання кредитного договору № 6807С104 від 17.10.2007 та додаткової угоди неукладеними, правовідносин такими, що не виникли та визнання іпотечного договору № 6807Z244 від 17 жовтня 2007 року недійсним (а.с.58-61 том 1).

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена дійсність кредитного договору № 6807С104 від 17 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_11 та ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України», і договору іпотеки № 6807Z244 від 17 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України».

В матеріали справи, позивачем в обґрунтування позовних вимог, наданий висновок експерта № 438 від 03 листопада 2015 року за результатами проведення судової -технічної експертизи документів, в кримінальному провадженні № 12012220470000719.

Відповідно до висновку зазначеної експертизи вбачається, що в кредитному договорі від 17 жовтня 2007 року № 6807С104, укладеному між ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» та ОСОБА_11, в додатку № 1 до кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 6807С104 - графіку погашення кредиту за договором, в додатку № 2 до кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 6807С104 - таблиці визначення сукупної вартості та реальної процентної ставки, всі підписи і всі рукописні записи, відтворені способом струминного друку, а не виконані пишучими приладами; зображення всіх відтисків круглих гербових печаток у даних документах відтворені способом струминного друку, а не нанесенні печатними формами (а.с.33-35 том 1).

Проте, вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, недійсність кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 6807С104 не визнана.

Предметом експертного дослідження оспорюваний договір іпотеки не був.

Згідно ст.ст. 11-16 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту ч. 1 ст. 527 ЦК України вбачається, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України вбачається, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України істотні умови договору визначаються виключно законами України і не можуть бути встановлені підзаконними актами, в той час як запровадження зазначеної норми фактично встановлює істотні умови кредитного договору, не передбачені законами України.

Відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ході розгляду позовних вимог ОСОБА_1 судом не встановлено невідповідність кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 6807С104 та іпотечного договору № 6807Z244 від 17 жовтня 2007 року ст. 203 та ст. 215 ЦК України, будь-яких інших підстав недійсності цих правочинів позивачем не наводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд не може порушувати принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Практика ЄСПЛ свідчить, що у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії».

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (справа «Рябих проти Росії».

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства є, зокрема, обов’язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги нікчемністю кредитного договору та договору іпотеки, оскільки з висновку експерта випливає, що в кредитному договорі від 17 жовтня 2007 року № 6807С104, укладеному між ВАТ «Державний експортно - імпортний банк України» та ОСОБА_11, в додатку № 1 до кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 6807С104 - графіку погашення кредиту за договором, в додатку № 2 до кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 6807С104 - таблиці визначення сукупної вартості та реальної процентної ставки, всі підписи і всі рукописні записи, відтворені способом струминного друку, а не виконані пишучими приладами; зображення всіх відтисків круглих гербових печаток у даних документах відтворені способом струминного друку, а не нанесенні печатними формами, однак позивач не є стороною кредитного договору від 17 жовтня 2007 року № 6807С104, що позбавляє його права втручатися у дані правовідносини, нікчемність цих правочинів не встановлена, отже у суду відсутні правові підстави вважати, що оспорювані позивачем правочини є недійсними, тож і підстави для скасування державної реєстрації іпотеки нерухомого майна - земельних ділянок № 1, № 1-4, № 3 по вул. Острівній в с. Циркуни Харківського району Харківської області, та заборони їх відчуження відсутні.

На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, а саме – судовий збір у зв’язку з відмовою у задоволенні заявлених вимог суд залишає за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний Банк України», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_11 про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.

Судові витрати залишити за рахунок ОСОБА_1.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі знаходиться за посиланням: inbox@hr.hr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення відповідно до Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ММ № 989587, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 09.04.2001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: Харків, пров. Істомінський, б. 3;

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний Банк України», код ЄДРПОУ 00032112, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, б. 127;

Третя особа - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МН 886864, виданий Московським РВ ГУ УМВС України в Харківській області 31.10.2006, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Повний текст рішення складений 04 березня 2019 року.

Суддя Н.М. Токарєва