Ухвала суду № 80274586, 04.03.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Черняк В. Г..

Справа № 644/349/19

Провадження № 1-кп/644/527/19

04.03.2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

04 березня 2019 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

судді – Черняка В.Г.,

розглянувши представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про арешт майна по кримінальному провадженню у відношенні ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Представником потерпілого ОСОБА_1 – адвокатом ОСОБА_2 подано до суду клопотання про арешт майна. В клопотанні представник потерпілого просить накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3; вжити всіх необхідних заходів для встановлення належного обвинуваченому ОСОБА_3 на праві власності майна та постановити ухвалу про арешт виявленого майна з метою забезпечення поданого потерпілою ОСОБА_1 цивільного позову.

В обгрунтування клопотання зазначає, що потерпілій ОСОБА_1 заподіяно значну шкоду на суму 1268270 грн., в зв’язку з чим вона подала цивільний позов під час кримінального провадження. Тому, представник потерпілого вважає за необхідне вжити всіх можливих заходів для збереження майна, що належить обвинуваченому на праві власності. У клопотанні також зазначено, що даний автомобіль належить обвинуваченому на праві власності та визнаний речовим доказом по справі.

Суд, перевіривши клопотання про арешт майна, встановив наступне.

Судом встановлено, що потерпілою по даному кримінальному провадженню є ОСОБА_1, якою заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 268270 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000000 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно ч. 3 ст. 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ч. 3 ст. 171 КПК України, оскільки в ньому не зазначені докази факту завдання потерпілій шкоди і розміру такої шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Окрім того, до клопотання не додано доказів в підтвердження того, що автомобіль НОМЕР_1 належить саме обвинуваченому ОСОБА_3, а не іншій особі.

В клопотанні зазначено, що даний автомобіль визнано речовим доказом по справі однак з клопотання не вбачається місце його зберігання та чи був на нього накладений арешт під час досудового розслідування, що також є суттєвим для вирішення клопотання.

Представник потерпілої в клопотанні про арешт майна просить суд вжити всіх необхідних заходів для встановлення належного обвинуваченому ОСОБА_3 на праві власності майна, однак дії по встановленню і виявленню майна не є функцією суду.

Також, в клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, згідно якого завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника потерпілого підлягає поверненню, оскільки подано без додержання вимог статті 171 КПК України.

Керуючись ст. 170, 171, 172 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про арешт майна по кримінальному провадженню у відношенні ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – повернути особі, яка його подала, та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаний в ухвалі суду недоліків.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: В. Г. Черняк