Рішення № 80274077, 20.02.2019, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/404/18

Провадження № 2/630/13/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретаря Косенко С.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, зі змінами, внесеними заявою від 20 жовтня 2018 року, до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення способу участі у його вихованні, а саме: систематичні побачення кожну середу місяця з 16-00 год. до 20-00 год. та другу, третю, четверту неділю місяця з 10-00 год. до 13-00 год. на дитячих майданчиках біля будинку № 16 по вул. Холодногірська в м. Харкові без присутності матері; першу неділю місяця з 09-00 год. до 20-00 год. без присутності матері та за межами місця проживання відповідача і дитини з метою відвідування місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1, та відвідування дитячих заходів, таких як дитячі вистави, дитячі свята, дитячі атракціони, парки, зоопарки; -

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона є рідною бабою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Вона, ОСОБА_1, протягом першого року життя дитини допомогу батькам в догляді за ним надавала. Але відносити між нею та ОСОБА_3, матір'ю дитини, почали погіршуватися, що призвело до виникнення сварок. Проте, вони змогли домовитися про можливість 2 рази на тиждень гуляти з онуком в ті дні, коли батько дитини, ОСОБА_5, був вдома. Однак, після припинення між батьками дитини шлюбних відносин в червні 2017 року ОСОБА_3 припинила будь-яке спілкування та почала перешкоджати у можливості спілкування з онуком. Пізніше виявилось, що ОСОБА_3 з сином фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, в квартирі своїх батьків. Вона, ОСОБА_1, неодноразово намагалась врегулювати непорозуміння, які виникли між нею, з одного боку, та ОСОБА_3 та її батьками, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4, аби мати можливість бачитися з онуком та приймати участь в його вихованні. Для цього вона та її чоловік виконували усі вимоги батька ОСОБА_3, аби лише побачити онука. 06 квітня 2018 року вона востаннє бачилася з онуком. Поведінка ОСОБА_3 свідчить про неможливість врегулювати виниклий спір мирним шляхом, тому вона вимушена була звернутися до суду з даним позовом, бо іншого способу бачитися з онуком, бачити як він росте і пізнає світ, дати йому свою любов, турботу і знання у неї немає.

Ухвалою суду від 31 липня 2018 року було відкрито провадження в справі та призначено проведення підготовчого засідання.

Відповідач ОСОБА_3 отримала копії ухвали про відкриття провадження в справі та позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами 03 серпня 2018 року. Однак, у визначений судом 15-денний строк відповідач відзив не подала.

Третя особа Орган опіки та піклування виконкому в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради копії ухвали про відкриття провадження в справі та позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами 06 серпня 2018 року. Однак, у визначений судом 15-денний строк третя особа письмових пояснень по суті позову не подала, лише обмежилась направленням на адресу суду письмового звернення від 11 жовтня 2018 року про проведення розгляду справи за відсутності їх представника.

Разом з тим, на виконання вимоги суду про подання у відповідності до ч. 5 ст. 19 СК України письмового висновку щодо розв’язання спору Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради направив висновок від 11 жовтня 2018 року за вих. № 658 щодо встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на підтримання заявлених позовних вимог пояснила наступне. Під час спільного проживання у шлюбі її сина ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3), між нею та невісткою були добрі стосунки. У 2015 році народився онук та на прохання свого сина, ОСОБА_5, вона вирішила надавати свою допомогу до догляду за дитиною. Вона готувала для дитини молочну суміші, каші, супи і компоти, купала його і вкладала спати, гуляла на вулиці. Її допомогу ОСОБА_3 приймала, але з часом почали виникати конфлікти, напевно, через те, що почала вказувати їй, ОСОБА_3, на необхідність виконання обов’язків матері по відношення до дитини. Тому вона почала приходити до дитини лише на вихідних. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 з сином виїхала з квартири, що належить їй, ОСОБА_1, на праві власності, та в подальшому її зустрічі з онуком відбувались в м. Люботин, на вулиці та лише в присутності батька чи інших членів родини ОСОБА_3, так як бачитися з онуком в будинку їй не дозволяли. Позивач ОСОБА_1 також пояснила, що в її помешканні за адресою: АДРЕСА_1, улаштована дитяча кімната для проживання дитини, вона має досвід догляду за дітьми та й зараз надає допомогу у вихованні іншого онука, якому лише 6 місяців від народження. Тому просила її позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засідання на підтримання позовних вимог виступила з промовою, в якій наголосила на тому, що ОСОБА_1 має досвід виховання дітей та відповідні навички, і до досягнення онуком, ОСОБА_4, дворічного віку доглядала належним чином. Але конфлікт, який виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, жодним чином не пов'язаний з процесом виховання дитини. Тому позивач вправі розрахувати на спілкування з онуком, яке повинно відбуватися за відсутності матері, бо неприязні стосунки між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 негативно вплинуть на дитину.

Відповідач по справі, ОСОБА_3 в судовому засіданні виступила з промовою, в якій наголошувала на тому, що в перші місяці життя сина вона, ОСОБА_3, залишала його з ОСОБА_1, якщо виникала потреба здати екзаменаційні матеріали до навчального закладу. До того ОСОБА_1 приходила і допомагала у приготуванні їжі для дитини, гуляла з сином, бо на той час вона їй довіряла. Позивач ОСОБА_1 хоча й допомагала у догляді за її сином, але здебільшого втручалась у її з ОСОБА_5 сімейне життя, бо у такий спосіб намагалась виправдати своє небажання влаштуватися на роботу. Фактично позивач здійснювала не неї психологічний вплив, що й призвело до виникнення конфліктів. Після фактичного припинення шлюбу вона, ОСОБА_3, повернулась з сином до своїх батьків. В жовтні 2017 року відбулась остання зустріч ОСОБА_1 віч-на-віч з її сином, коли гуляли на вулиці. Наступного дня після цієї зустрічі у дитини проявилася пахова грижа, на її думку,ю це прямо пов’язано з впливом бабусі на дитину. Після наступних зустрічей з бабусею її син погано себе почуває, погани спить вночі, тому вона не може дозволити, аби дитина залишалась з бабусею наодинці. Також у своєму виступі ОСОБА_3 наголошувала на тому, що 06 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 зі свої чоловіком, ОСОБА_7, спровокували конфлікт з ї родиною, аби таким чином завдати їй, її сину та її родичам моральних страждань, що може вказувати на погіршення психологічного стану позивача. Тому вона, відмовляючи позивачу у зустрічах з її сином, лише захищає його від негативного впливу, бо сама дитина не бажає бачитися з бабусею.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами докази, в судовому засіданні суд встановив наступне.

ОСОБА_4 народився 30 квітня 2015 року, його батьками є ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що підтверджується копіє свідоцтва про народження І-ВЛ № 407853, виданого 14 травня 2015 року Московським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Батьки дитини перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 2012 року, який було розірвано на підставі рішення Люботинського міського суду Харківської області від 03 серпня 2017 року, ухваленого в справі № 630/303/17 за позовом ОСОБА_5 Одночасно з розірванням шлюбу, відповідачу ОСОБА_6 було відновлено дошлюбне прізвище «Борисенко».

Зміна відповідачем прізвища ОСОБА_6 на ОСОБА_3 підтверджуються паспортом громадянина України № 001280575 від 01 грудня 2017 року, про що вказано у відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 24 липня 2018 року на запит суду.

Наразі, дитина проживає разом з матір'ю, відповідачем по даній справі, за адресою: в АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_1 являється рідною матір'ю ОСОБА_5, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження І-ВЛ № 191692, виданого 19 липня 2017 року Харківським міським відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Від так, позивач ОСОБА_1 є рідним бабою ОСОБА_4.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно зі ст.ст. 257, 263 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда вирішується судом у відповідності до ст. 159 цього кодексу.

Тлумачення ч.ч. 2 та 3 ст. 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Згідно зі ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ст. 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як вбачається з досліджений судом фото- та відеоматеріалів, поданих суду позивачем ОСОБА_1, а також підтверджено поясненнями сторін, від народження онука, ОСОБА_4, позивач здійснювала самостійний догляд за онуком та приймала участь в його вихованні, що відбувалось без присутності матері дитини, ОСОБА_3 Але після розірвання шлюбу між батьками дитини влітку 2017 року та фактичного переїзду відповідача ОСОБА_3 з дитиною до м. Люботин Харківської області до іншого місця проживання, можливість реалізації позивачем ОСОБА_1 свого права на спілкування з онуком та участь в його вихованні залежала від поведінки відповідача ОСОБА_3, яка відчувала неприязнь до позивача та висувала умови, за яких могли відбутися побачення бабусі з онуком. Пізніше, 06 травня 2018 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 відбувся конфлікт під час спроби бабусі відвідати онука та побачитися з ним, після якого позивач більше не має змоги спілкуватися зі своїм онуком через перешкоди, які створені відповідачем.

За ініціативою позивача під час судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Так, свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який було розірвано рішенням суду від 03 серпня 2017 року, та підтвердив, що після народження 30 квітня 2015 року сина, ОСОБА_4, у догляді за ним допомагала його мати,ю ОСОБА_1, яка годувала дитину, одягала його та гуляла з ним на вулиці. Це відбувалось за згоди ОСОБА_3 Але з часом між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 виникли неприязні стосунки на побутовому ґрунті – мати вказувала ОСОБА_3 на потребу виконання побутових обов’язків, а ОСОБА_3 сприймала це як критику. Кожна з них по черзі телефонувала йому, ОСОБА_5, та скаржилась на по віденку іншої, а він намагався вирішити їх суперечки. Після розлучення ОСОБА_3 забрала сина та переїхала у м. Люботин, де і відбувались в подальшому усі зустрічі ОСОБА_1 з онуком. Про такі зустрічі він, ОСОБА_5, попередньо домовлявся з ОСОБА_3 по телефону. Свідок також пояснив, що усі зустрічі бабусі з онуком відбувались під наглядом кого-небудь з членів сім'ї ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що перебуває з 2002 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та вони разом проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. У ОСОБА_1 є син, ОСОБА_5, який у 2010 році одружився з ОСОБА_3, та почав проживати з нею в квартирі матері за адресою: АДРЕСА_3. Свідок ОСОБА_7 підтвердив суду, що після народження в 2015 році ОСОБА_4, його дружина, ОСОБА_1, почала надавати допомогу у догляді за дитиною та навіть залишалась ночувати в сім'ї свого сина. Таку допомогу ОСОБА_1 надавала до моменту, коли дитині виповнився один рік, бо потім ОСОБА_3 почала звинувачувати їх у втручанні в її життя та заборонила приходити до квартири. Після того ОСОБА_1 та він, ОСОБА_7, приходили до ОСОБА_3 лише для того, аби погуляти з онуком. Але навіть у такому виді спілкування з онуком ОСОБА_1 була позбавлена після переїзду ОСОБА_3 з сином до м. Люботин влітку 2017 року. В подальшому побачення ОСОБА_1 з онуком відбувались в м. Люботин на умовах та під контролем батька ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_7 також підтвердив, що ОСОБА_1 доволі часто залишалась з дитиною одна та має відповідні навики догляду, та й зараз надає допомогу догляді за іншим онуком у віці 6 місяців.

Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 пояснили, що проживають в одному під’їзді будинку № 132 по вул. Ак. Павлова в м. Харків, в якому проживала ОСОБА_3 з сином. Свідки підтвердили, що кожна з них окремо та в різний час бачили, як ОСОБА_1 у дворі поряд з будинку гуляла з онуком у дитячому візку або за тримала його за руку, інколи з нею гуляв її чоловік, який допомагав виносити візок з під’їзду. Інколи вони, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, також бачили ОСОБА_3 з сином поблизу під’їзду або на прогулянці у дворі.

Оцінюючи показання свідків, суд вважає їх об’єктивними та неупередженими та такими, що відображають сутність поведінки ОСОБА_1 у спілкуванні з онуком та виконання нею в достатній мірі обов’язків по догляду за онуком в безпечних для цього умовах.

З іншого боку, показання свідків в сукупності з іншими доказами, дослідженими по даній справі, підтверджують те, що для ОСОБА_1 були створені перешкоди з боку ОСОБА_3 у здійсненні права на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею.

Відповідач ОСОБА_3 в усних поясненнях вказувала на негативний вплив ОСОБА_1 на її сина, ОСОБА_4, що, зокрема, виразилось у погіршення стану здоров'я дитини після зустрічей з бабусею, а також наголошувала на тому, що сама дитини не бажає бачитися з бабусею. Однак, достовірних, належних і допустимих доказів, які б підтверджували такі доводи, відповідач ОСОБА_3 ані під час підготовчого провадження, ані під час судового розгляду не надала.

Згідно з висновком № 658 від 11 жовтня 2018 року, орган опіки та піклування в особі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради вважає за доцільне встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього онука, ОСОБА_4: друга і четверта п’ятниця місяця з 17-00 год. до 19-00 год. в присутності матері дитини, ОСОБА_3 Цей висновок обґрунтований тим, що ОСОБА_1 за місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно, на наркологічному або психоневрологічному обліку не перебуває; за місцем її проживання для дитини створені належні умови для перебування або проживання.

До висновку органом опіки та піклування також додано акт, затверджений 26 вересня 2018 року, про обстеження умов проживання за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1. Згідно з цим актом, спеціалістами соціальної служби було встановлено, що в квартирі зроблений ремонт, є окрема кімната для онука, яка забезпечена необхідними меблями для сну та відпочинку дитини і проведення дозвілля.

Відповідно до ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Надаючи оцінку вищевказаному висновку органу опіки та піклування, суд бере до уваги наступне. В своїх поясненнях суду сторони, ОСОБА_1 і ОСОБА_3, підтвердили те, що засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому було прийнято рішення про визначення порядку участі у виховання малолітньої дитини, пройшло 09 жовтня 2018 року в декларативній формі - лише були проголошені загальні відомості про сторін спору та мету їх звернення до суду. Такі пояснення сторін судом перевірені шляхом витребування від органу опіки та піклування протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 09 жовтня 2018 року. Зміст цього протоколу зводиться до загальних відомостей про дитину, ОСОБА_4, його батьків і бабусю, їх місце проживання, характеристики особи ОСОБА_1 та її прагнення участі у вихованні онука. В той же час, жодного обґрунтування запропонованого комісією з питань захисту прав дитини порядку участі ОСОБА_1 у вихованні онука, або навпаки відхилення порядку, який позивач просила встановити у своєму позові, в протоколі від 09 жовтня 2018 року не наведено. Так само і у висновку № 658 від 11 жовтня 2018 року орган опіки та піклування не обґрунтував належним чином запропонований порядок участі ОСОБА_1 у вихованні онука, а тим більше неможливість участі бабусі у вихованні онука без присутності матері.

За таких обставин суд визнає висновок органу опіки та піклування необґрунтованим та не погоджується з ним.

При вирішенні питання визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні онука, ОСОБА_4, місця та часу їхнього спілкування, суд приймає до уваги наявність у позивача навичок у догляді за дитиною, а також обладнаного приміщення в квартирі для перебування і проживання дитини, любляче ставлення позивача до дитини, вік дитини, який дозволяє висловити певні прохання чи вподобання або заперечення, а також відсутність у дитини медичних протипоказань за станом здоров'я щодо відвідування певних суспільних місць. Обрані позивачем способи, а саме систематичні побачення на дитячому майданчику поряд з будинок, де наразі проживає дитина, на думку суду, являються прийнятними, адже відбуватимуться у знайомому для дитини середовищі, та за такими побаченнями відповідач ОСОБА_3 зможе спостерігати з власного помешкання. Інший спосіб – побачення з онуком за місцем фактичного проживання бабусі за адресою: АДРЕСА_1, протягом усього дня з можливістю відвідування дитячих заходів, суд вважає прийнятним, оскільки це дасть змогу налагодити стосунки між бабусею і онуком, сприятиме створенню доброзичливої атмосфери під час спілкування з дитиною.

Але суд також враховує таку суттєву обставину, як дотримання балансу між позивачем ОСОБА_1, як бабою дитини, та батьками відповідача ОСОБА_3, які теж являються дідом і бабою по відношенню до малолітнього ОСОБА_4, та вправі розраховувати на спілкування з онуком у будні чи вихідні дні в залежності від обставин. Тому суд вважає прийнятним для забезпечення прав позивача визначити дні для побачень з дитиною: першу та третю середу місяця з 16-00 год. до 20-00 год., кожну третю неділю місяця з 10-00 год. до 13-00 год., та кожну першу неділю місяця з 09-00 год. до 20-00 год. Такі побачення мають відбуватися без присутності матері дитини, оскільки прояв неприязного ставлення до ОСОБА_1 з боку відповідача може зашкодити в першу чергу дитині, а також спровокувати негативне сприйняття дитиною такої людини як рідна бабуся. Тим більше, як суд вже вказував, позивач здатна доглянути за дитиною та забезпечити його безпеку.

В той же час, суд за для безпеки дитини, з огляду на її вік, та спокою його матері та інших родичів не бачить потреби у відвідуванні дитячих атракціонів, навіть під контролем позивача.

На підставі вище викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково та визначає відповідні способи участі у спілкування з онуком та участі в його вихованні, одночасно зобов’язуючи відповідача не перешкоджати позивачу у спілкуванні з дитиною.

Разом з цим, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 150, 159, 257, 263 СК України, ст.ст. 10-13, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_4, не чинити перешкод ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний № НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_3, у спілкуванні з онуком, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Визначити наступний спосіб спілкування ОСОБА_1 та участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_4:

Кожну першу неділю місяця з 09-00 год. до 20-00 год. за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, без присутності матері, ОСОБА_3, з можливістю відвідування дитячих вистав, парків і зоопарків.

Кожну першу та третю середу місяця з 16-00 год. до 20-00 год. на дитячому майданчику біля будинку № 16 по вул. Холодногірська в м. Харкові без присутності матері;

Кожну третю неділю місяця з 10-00 год. до 13-00 год. на дитячому майданчику біля будинку № 16 по вул. Холодногірська в м. Харкові без присутності матері.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, адреса реєстрації: АДРЕСА_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний № НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_3, витрати по оплаті судового збору в сумі 352,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 01 березня 2019 року.

Суддя О. О. Малихін