Вирок № 80273073, 05.03.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3393/18

Номер провадження 1-кп/623/77/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Бєссонової Т.Д.

за участю: секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Квітчатого К.В., Павленко М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого монтером колії Ізюмської дистанції колії № 5 Південної залізниці, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1, контактний телефон: НОМЕР_2,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 23.06.2018 приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи неподалік буд. № 1А по вул. Медовій в м. Ізюм, Харківської області, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс удар рукою в область обличчя ОСОБА_3 від якого останній впав на землю, після чого наніс йому декілька ударів правою ногою в область правого стегна, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синців на задній поверхні ліктьових суглобів та закритого черезвертельного перелому правої стегнової кістки, тим самим довів свій злочинний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень до кінця. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 192-ІЗ\18 від 14.07.2018 тілесні ушкодження у вигляді синців на задній поверхні ліктьових суглобів, за ступенем тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, закритий черезвертельний перелом правої стегнової кістки за ступенем тяжкості кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження, які потягли за собою довгостроковий розлад здоров'я.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, тобто заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала заяву з проханням розглядати справу без її участі, зазначила про відсутність до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру.

Прокурор Павленко М.О. у судовому засіданні просила суд визнати винним ОСОБА_1, призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням положень ст.75,76 КК України з випробувальним терміном у 3 (три) роки, задовольнити цивільний позов прокурора Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Ізюмської ЦМЛ в рахунок відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілого, кошти в розмірі 21500 (двадцять одна тисяча п'ятсот) грн. 34 коп.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1, а його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України - , тобто заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Відповідно до п.4 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, не одружений, має на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, має постійну роботу - працює монтером колії Ізюмської дистанції колії № 5 Південної залізниці, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується формально задовільно, що підтверджується копією паспорта громадянина України, довідками лікарів, вимогою щодо судимостей, характеристикою з місця проживання, копією свідоцтва про народження дитини.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до злочину середньої тяжкості.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 в порядку ст. 66 КПК України, суд визнає його щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Окрім того, відповідно до положень ст.17 ЗУ від 23 лютого 2006 р. №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права», а тому з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи») (справи «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості як скоєного ним кримінального правопорушення, так і його наслідків, конкретні обставини по справі, дані про особистість обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставини, та вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції КК України, за якими кваліфіковано його діяння із застосуванням положень ст.ст.75,76 КК України з випробувальним терміном. Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Прокурором у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні про стягнення на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні коштів в розмірі 21 500 гривень 34 копійки, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_3

До позову додано довідку Ізюмської ЦМЛ № 2617 від 27.09.2018 про вартість лікування потерпілого ОСОБА_3, згідно змісту якої ОСОБА_3знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні з 23.06.2018р. по 13.08.2018р., що складає 51 ліжко-днів, вартість становить 21500 грн.34 коп.

Заявлений цивільний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Ізюмської центральної міської лікарні з 23.06.2018р. по 13.08.2018р., що складає 51 ліжко-днів, вартість становить 21500 грн. 34 коп.

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Згідно частини третьої даної статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності АРК або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З огляду на те, що обвинувачений визнає цивільний позов, прокурором надано докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, то наявні правові підстави для його задоволення.

Потерпілим цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати, пов'язані із залученням експертів та речові докази у кримінальному провадженні, відсутні.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винними у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання: у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч.1 п.п.1,2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч.3 п.2 ст.76 КК України на ОСОБА_1 додатково покласти обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов прокурора Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні 21 500 (двадцять одну тисячу п'ятсот) гривень 34 копійки в рахунок компенсації витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3- розрахунковий рахунок: 31553283148516, ГУДКСУ Харківської області, код ЄДРПОУ: 02003304, МФО 851011.

Витрати, пов'язані із залученням експертів та речові докази у кримінальному провадженні, відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий:суддя Т. Д. Бєссонова