Ухвала суду № 80272392, 01.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/19987/15-ц

Провадження № 2/638/817/19

01.03.2019 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: гаражний кооператив «Ювілейний», Десята Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

У провадженні Дзержинського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, треті особи: гаражний кооператив «Ювілейний», Десята Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2019 року залучено по справі правонаступника позивача.

В судовому засіданні представником ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі №638/6327/14-ц.

Позивач проти задоволення клопотання заперечував, просив суд відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та клопотання, дійшов наступних висновків.

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №638/6327/14-ц, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: Харківська міська рада, Десята Харківська державна нотаріальна контора про визнання права на спадкування за заповітом.

Представник третьої особи своє клопотання обґрунтував тим, що розгляд даної справи об’єктивно неможливо розглянути до вирішення іншої справи. Предметом розгляду справи №638/6327/14-ц є право на спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_5, а тому на думку представника першочергово повинна бути розглянута саме справа №638/6327/14-ц.

Питання щодо зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Так, зупинення провадження у справі - це окремий правовий інститут цивільного процесуального права, метою якого є перенесення розгляду справи в порядку, зокрема, позовного провадження по суті на інший, більш пізній термін, за визначених у законі правових підстав (ст.251 ЦПК України).

При цьому, тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства, а, відповідно, є неприпустимою.

Виключенням з виписаних правил є застосування положень про зупинення провадження у справі, підставами якого слугують обставини, передбачені цивільно-процесуальним законом, зокрема п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України.

За ним, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, з системного аналізу виписаного та аналізу судової практики можна зробити наступні висновки.

Необхідність в зупиненні провадження у справі за вищеназваним пунктом виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому, між двома справами, що розглядаються, існує тісний матеріально-правовий зв’язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Проте і в описаному випадку, зазначена підстава для зупинення провадження у справі застосовується лише у разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Неможливість розгляду справи є оціночним поняттям. Воно повинно ґрунтуватися на можливості ухвалення рішення тільки після підтвердження фактів, що мають преюдиціальне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній чи такій іншій справі.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Розглядаючи клопотання представника третьої особи про зупинення провадження у справі до вирішення Дзержинським районним судом м. Харкова справи №638/6327/14-ц, слід зазначити, що в розумінні вимог п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України розгляд вказаної справи не зобов’язує суд зупинити провадження у цій справі, оскільки у даному випадку відсутня об’єктивна неможливість її розгляду зважаючи на те, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у даній справі може призвести до порушення права позивача на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

Суд звертає увагу, що справа №638/6327/14-ц перебуває в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова з 24.04.2014 року. Відповідно до постанови Верховного суду від 03.10.2018 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, суд враховує вимоги ст.ст.2,121,210 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку, тому не зупиняє провадження у справі відповідно до принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи.

Керуючись ст. 2,121,210,251 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2019 року.

Суддя: