Рішення № 80268595, 25.02.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2019 р. Справа № 924/1051/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Кристал", Хмельницька область, м. Шепетівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений простір Поділля”, Хмельницька область, м. Шепетівка

до приватного акціонерного товариства "Антонінське хлібоприймальне підприємство", Хмельницька область, Красилівський район, с. Кременчуки

про стягнення 511204,05 грн., з яких: 410994,00 грн. – заборгованість; 67098,99 грн. – пеня; 23044,06 грн. – інфляційні втрати; 10067,00 грн. – 3% річних

Представники сторін:

Позивач: ОСОБА_1 – згідно ордера від 09.01.2019р.(в режимі відеоконференції)

відповідач: ОСОБА_2 - згідно ордера №012059 від 11.02.2019р.

третя особа: не викликався

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

13.11.2018р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява приватного підприємства "Кристал", м. Шепетівка до приватного акціонерного товариства "Антонінське хлібоприймальне підприємство", Хмельницька область, Красилівський район, с. Кременчуки про стягнення 511204,05 грн., з яких: 410994,00 грн. – заборгованість; 67098,99 грн. – пеня; 23044,06 грн. – інфляційні втрати; 10067,00 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.11.2018р. відкрито провадження у справі №924/1051/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Зелений простір Поділля”. Також даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою господарського суду від 12.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі №924/1051/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 09:15 год. 25.02.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне підприємства "Кристал" звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства "Антонінське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 511204,05 грн., з яких: 410994,00 грн. – заборгованість; 67098,99 грн. – пеня; 23044,06 грн. – інфляційні втрати; 10067,00 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р., заборгованість за яким переуступлена позивачу товариством з обмеженою відповідальністю „Зелений простір Поділля” на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №07/09/2018-11-ЗПП.

Відповідач у відзиві від 04.12.2018р. проти позову заперечує, посилаючись на те, що 28.03.2018р. ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" припинило дію договору поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Тому стверджує, що ТОВ „Зелений простір Поділля” не могло переуступити право вимоги за вказаним договором. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Позивач у відповіді на відзив від 28.12.2018р. наголошує, що відповідач стверджуючи про те, що його зобов’язання за договором поставки припинено, не надав будь-яких доказів на підтвердження: отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог саме постачальником (керівником, посадовими особами, тощо), а відбиток підпису не відповідає підпису керівника постачальника і напроти невідомого підпису не міститься прізвища особи, яка могла отримати таку заяву; наявності заборгованості постачальника перед відповідачем за іншими договорами в сумі, що вказана в заяві відповідача про зарахування вимог; існування однорідності вимог між постачальником та відповідачем, які можуть бути зараховані між сторонами в порядку чинного законодавства.

Таким чином вважає, що відповідачем не спростовано наявність заборгованості перед позивачем.

Третя особа у письмових поясненнях від 29.01.2019р. №29/01/2019 та від 11.02.2019р. повідомляє, що ні керівництво, ні співробітники ТОВ „Зелений простір Поділля” не отримували заяву ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" від 28.03.2018р. №28-03 про зарахування зустрічних однорідних вимог, ні особисто, ні за допомогою засобів поштового зв’язку, в тому числі за електронної пошти, а також не ставили свого підпису щодо отримання такої заяви

Зазначає, що на другій сторінці заяви міститься відбиток печатки, що є схожим на відбиток печатки ТОВ „ЗПП”, а біля напису „”Отримано 28.03.2018р.” стоїть підпис невідомої особи. При цьому, наголошує, що відбиток підпису не є схожим на будь-який підпис ні керівництва, ні співробітників ТОВ „Зелений простір Поділля”, що працювали в товаристві станом на 28.03.2018р.

Також вказує, що згідно даних вхідної кореспонденції за період 2018р. - 2019р. заява від 28.03.2018р. на адресу ТОВ „Зелений простір Поділля” не надходила. Таким чином стверджує, що договір поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р. не є припиненим, а зобов’язання за ним з боку ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" є не виконаним. Тому ТОВ „Зелений простір Поділля” станом на 07.09.2018р. мало всі підстави та право укласти з ПП „Кристал” договір про відступлення права вимоги (цесії).

Крім того, повідомляє, що у заяві ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" від 28.03.2018р. зазначено про зарахування боргу в розмірі 650815,07 грн. за договорами складського зберігання №102 від 11.10.2016р. та №63 від 02.08.2017р. Однак, 13.08.2018р. на адресу ТОВ „Зелений простір Поділля” надійшла претензія від відповідача за №384 від 065.08.2018р. про сплату заборгованості за вищевказаними договорами складського зберігання.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

08.06.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Зелений простір Поділля” (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Антонінське хлібоприймальне підприємство" (покупець) укладений договір поставки №08/06-17/АГ (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця горох жовтий (далі – товар), а покупець зобов’язується оплатити та прийняти від постачальника дану сільськогосподарську продукцію.

Згідно з п. 2.2. договору загальна кількість по заліковій вазі товару, що постачається за цим договором становить 200,000 тонн +/-5%.

Ціна товару за дійсним договором за одну метричну тонну становить 7100,00грн., в т.ч. ПДВ. Загальна вартість товару становить 1420000,00 грн. +/-5% в т.ч. ПДВ (п. п. 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

В п. 6.3. договору визначено, що покупець зобов’язаний отримати товар та здійснити оплату вартості поставленого товару, в розмірах і порядку, визначених чинним договором.

За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно норм чинного законодавства України (п. 7.1. договору).

Згідно п. 9.1. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань, які виникли у період дії договору та від відповідальності за порушення цих зобов’язань.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

16.06.2017р. ТОВ „Зелений простір Поділля” (постачальник) та ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" (покупець) уклали додаткову угоду №1 до договору поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р., в якій сторони домовилися викласти п. 3.1. та п. 3.2. договору в наступній редакції: „п. 3.1. Ціна товару за дійсним договором за одну метричну тонну становить 5800,00грн., в т.ч. ПДВ”, „п. 3.2. Загальна вартість товару становить 1160000,00 грн. +/-5% в т.ч. ПДВ”.

ТОВ „Зелений простір Поділля” здійснило поставку товару ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" на суму 1160000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №187 від 09.06.2017р.; видатковою накладною №211 від 16.06.2017р.; розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 09.06.2017р.; карткою рахунку 361 за серпень 2016р. - червень 2018р.

Як вбачається з картки рахунку 361 за жовтень 2017р. – червень 2018р. заборгованість відповідача за поставлений товар становить 410994,00 грн.

В матеріалах справи міститься заява ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" від 28.03.2018р. за вих. №28-03, адресована ТОВ „Зелений простір Поділля” про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій відповідач заявляв про припинення його зобов’язань щодо сплати ним на користь ТОВ „Зелений простір Поділля” боргу в сумі 650816,07 грн. за договором поставки №18-06-17/АГ від 08.06.2017р.; договором поставки №03-01-Ан-ХПП від 03.01.2017р.; договором поставки №01/09-2016/АнХПП від 01.09.2016р. шляхом зарахування (однорідних зустрічних вимог, строк виконання яких настав) боргу ТОВ „Зелений простір Поділля” в розмірі 650815,07 грн. за: договором складського зберігання №102 від 11.10.2016р.; договором поставки №10/03-17/АЗ від 10.03.2017р.; договором складського зберігання №63 від 02.08.2017р. У зв’язку з викладеним відповідач просив рахувати вказані договори припиненими.

На вказаній заяві міститься печатка ТОВ „Зелений простір Поділля”, підпис невідомої особи та відмітка про отримання 28.03.2018р.

07.09.2018р. між ТОВ „Зелений простір Поділля” (первісний кредитор) та ПП „Кристал” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №07/09/2018-11-ЗПП, відповідно до умов якого первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги згідно із договором поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р. на суму 410994,00 грн., укладеним між ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" (боржник) і первісним кредитором (основний договір), а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором (п. 1.1. договору).

За умовами цього договору від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права за зобов’язаннями, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору (п. 1.2. договору).

В п. п. 2.1., 2.2. договору передбачено, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошову суму у розмірі 410994,00 грн. Новий кредитор зобов’язується перерахувати у безготівковій формі на поточний рахунок первісного кредитора грошову суму, визначену у п. 2.1. цього договору, упродовж 5 років з дня підписання цього договору.

В п. 3.1. договору передбачено, що первісний кредитор зобов’язаний: відступити новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього договору (п. 3.1.1.); не пізніше 7 робочих днів після набрання чинності цим договором письмово повідомити боржника про укладення цього договору (п. 3.1.2.); передати новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються з п. 1.1. цього договору, упродовж 3 робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно п. 3.1.4. договору первісний кредитор у зобов’язаннях, що передбачені основним договором, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Відповідно до п. 5.1. договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

07.09.2018р. між ТОВ „Зелений простір Поділля” (первісний кредитор) та ПП „Кристал” (новий кредитор) підписано акт приймання-передачі документів до договору про відступлення прав вимоги (цесії) №07/09/2018-11-ЗПП від 07.09.2018р., згідно якого новому кредитору передано наступні документи: договір поставки 08/06-17/АГ від 08.06.217р.; додаткова угода №1 від 16.06.2017р. до договору поставки 08/06-17/АГ від 08.06.217р.; видаткова накладна №187 від 09.06.2017р. видаткова накладна №211 від 16.06.2017р.; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 09.06.2017р.; картка рахунку 361 за серпень 2016р. по червень 2018р.; картка рахунку 361 за жовтень 2017р. по червень 2018р.

12.092018р. ТОВ „Зелений простір Поділля” направив ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" лист від 07.09.2018р. №07/09/2018-11-ЗПП, в якому повідомив, що на підставі договору №07/09/2018-11-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 07.09.2018р. ТОВ „Зелений простір Поділля” відступило на користь ПП „Кристал” своє право вимоги за укладеним з ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" договором поставки 08/06-17/АГ від 08.06.217р. на суму 410994,00 грн.

Позивач посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р., заборгованість за яким переуступлена позивачу товариством з обмеженою відповідальністю „Зелений простір Поділля” на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №07/09/2018-11-ЗПП, звернувся з позовом до суду про стягнення 410994,00 грн. заборгованості; 67098,99 грн. пені; 23044,06 грн. інфляційних втрат та 10067,00 грн. – 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Зелений простір Поділля” (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Антонінське хлібоприймальне підприємство" (покупець) укладений договір поставки №08/06-17/АГ (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця горох жовтий (далі – товар), а покупець зобов’язується оплатити та прийняти від постачальника дану сільськогосподарську продукцію.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

ТОВ „Зелений простір Поділля” здійснило поставку товару ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" на суму 1160000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №187 від 09.06.2017р.; видатковою накладною №211 від 16.06.2017р.; розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 09.06.2017р.; карткою рахунку 361 за серпень 2016р. - червень 2018р.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Отже, розділом 5 „Порядок розрахунків” чітко не встановлено строк (термін) оплати товару.

Враховуючи, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, при визначенні строку оплати товару судом враховуються положення ст. 692 ЦК України, якою передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також судом береться до уваги те, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки (до якого застосовуються положення про договір купівлі-продажу), починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на вищевикладене, відповідач зобов’язаний був оплатити товар після його отримання, тобто 09.06.2017р.

З урахуванням укладеної між ТОВ „Зелений простір Поділля” (постачальник) та ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" (покупець) додаткової угоди від 16.06.2017р. №1 до договору поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р. та коригування вартості товару, вартість поставленого товару склала 1160000,00 грн.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із картки рахунку 361 за жовтень 2017р. – червень 2018р. відповідачем 24.11.2017р. було сплачено постачальнику 449006,00 грн. та 08.12.2017р. – 300000,00 грн.

Решта товару на суму 410994,00 грн. відповідачем не оплачена.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2018р. між ТОВ „Зелений простір Поділля” (первісний кредитор) та ПП „Кристал” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №07/09/2018-11-ЗПП, відповідно до умов якого первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги згідно із договором поставки №08/06-17/АГ від 08.06.217р. на суму 410994,00 грн., укладеним між ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" (боржник) і первісним кредитором (основний договір), а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 1.2. договору про відступлення права вимоги (цесії) від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права за зобов’язаннями, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору.

Таким чином, позивач - ПП „Кристал” став новим кредитором відповідача у зобов’язаннях за договором поставки №08/06-17/АГ від 08.06.217р. на суму 410994,00 грн.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 410994,00 грн. заборгованості за договором поставки №08/06-17/АГ від 08.06.217р. є правомірними та підтверджуються матеріалами справи.

Також позивачем заявлено до стягнення 23044,06 грн. інфляційних втрати та 10067,00 грн. – 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно, в межах можливих нарахувань здійснено розрахунок 3% річних в розмірі 10067,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 23044,06 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З приводу заявленої позивачем до стягнення пені суд зазначає таке.

Згідно положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст. 231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що пеня, як різновид неустойки, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, правочин щодо неустойки повинен був бути вчинений у письмовій формі.

Як убачається зі змісту договору поставки №08/06-17/АГ від 08.06.217р. у ньому відсутні положення щодо визначення відповідальності покупця за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару у вигляді пені.

Не надано позивачем також будь-якого іншого письмового правочину укладеного між постачальником та покупцем, який би передбачав неустойку (пеню) за невиконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки №08/06-17/АГ від 08.06.217р.

При цьому, чинним законодавством також не встановлено неустойку (пеню) за прострочення виконання грошового зобов'язання та не передбачено її розмір.

Крім того, як зазначено у статті 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, вона має бути передбачена умовами письмового договору.

Враховуючи, що в договорі поставки №08/06-17/АГ від 08.06.217р. відсутні положення про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені за невиконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у позивача відсутні правові підстави для її нарахування.

Тому у стягненні пені в розмірі 67098,99 грн. суд відмовляє.

З приводу клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки 28.03.2018р. ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" припинило дію договору поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічну норму містить ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов’язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов’язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов’язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов’язання.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв’язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов’язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, сторона, яка ініціює таке зарахування, повинна подати іншій стороні відповідну заяву.

Відповідачем на підтвердження припинення дії договору поставки №08/06-17/АГ від 08.06.2017р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог надано заяву ПрАТ "Антонінське хлібоприймальне підприємство" від 28.03.2018р. за вих. №28-03, адресовану ТОВ „Зелений простір Поділля” про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази отримання вказаної заяви третьою особою (ТОВ „Зелений простір Поділля”), оскільки у заяві від 28.03.2018р. відсутня інформація про те, ким була (могла бути) отримана така заява, а саме, не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, підпис якої міститься у заяві. Відтак, підпис невідомої особи, який міститься у заяві від 28.03.2018р. біля напису „отримано 28.03.2018р.” та відбиток печатки, який за словами третьої особи є схожим на відбиток печатки ТОВ „Зелений простір Поділля”, не може бути доказом отримання такої заяви уповноваженою особою ТОВ „Зелений простір Поділля”.

Крім того, предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки №08-06-17/АГ від 08.06.2017р., а в заяві від 28.03.2018р. відповідач заявляв про припинення його зобов’язань перед ТОВ „Зелений простір Поділля” шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за іншими договорами, а саме, договорами поставки №18-06-17/АГ від 08.06.2017р.; №03-01-Ан-ХПП від 03.01.2017р.; №01/09-2016/АнХПП від 01.09.2016р.

З огляду на вищезазначене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 444105,06 грн., з яких: 410994,00 грн. – заборгованість; 23044,06 грн. – інфляційні втрати; 10067,00 грн. – 3% річних.

В решті позову щодо стягнення 67098,99 грн. пені суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Антонінське хлібоприймальне підприємство", (31026, Хмельницька область, Красилівський район, с. Кременчуки вул. Вокзальна, 1, код ЄДРПОУ 03343686) на користь приватного підприємства "Кристал" (30403 Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Економічна, б. 1, корп. А, код ЄДРПОУ 32086089) 410994,00грн. (чотириста десять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири гривні 00 коп.) заборгованості, 23044,06 грн. (двадцять три тисячі сорок чотири гривні 06 коп.) інфляційних втрат, 10067,00 грн. (десять тисяч шістдесят сім гривень 00 коп.) 3% річних, 6661,58 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня 58 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України)

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 06.03.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2 - позивачу (30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Економічна, буд. 1, корп. А)

3 - відповідачу (31026, Хмельницька обл., Красилівський район, с. Кременчуки, вул. Вокзальна, 1).

4 – третя особа – ТОВ „Зелений простір Поділля” (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, Проспект Миру, б. 28-А, офіс 5).

Всім рек. листом з пов. про вручення