Ухвала суду № 80267820, 06.03.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"06" березня 2019 р. Справа № 924/1186/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Єврожитлобуд", м. Хмельницький

про стягнення грошей

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - ОСОБА_1 за посвідченням

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Прокурор, в інтересах позивача просить суд стягнути з відповідача 2 239 932 грн. збитків, завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі.

Обгрунтовуючи позов, прокурор вказує, що відповідач здійснив будівництво 92 зблокованих житлових будинків по вул. Трудовій, 5/1 Г в м. Хмельницький. Будинок прийнято в експлуатацію. Згідно діючого законодавства замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету визначену суму грошей.

Всупереч вказаним умовам, відповідач з заявою про укладення договору щодо пайової участі, до позивача не звернувся, документів, необхідних для визначення розміру пайової участі не надіслав, коштів пайової участі не оплатив.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Відповідач свого представника до суду не направив, надіслав клопотання про залишеня позову без розгляду у зв'язку його поданням особою, яка немає процесуальної дієздатності. Відповідач, обгрунтовуючи дане клопотання зазначив, що прокурор, у даному випадку є альтернативним суб'єктом звернення до суду та замінює належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, що суперечить практиці Верховного Суду.

Обгрунтовуючи своє звернення з даним позовом в інтересах позивача, прокурор зазначає, що належна інженерно - транспортна та соціальна інфраструктура є необхідною умовою економічного та соціального розвитку як країни вцілому, так і відповідного регіону зокрема. Дане є одним з основних завдань держави.

Створення та розвиток інфраструктури потребує значних матеріальних затрат та неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування. Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об'єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі.

Несплата пайової участі не лише спричиняє втрати бюджету, неможливість належного фінансування витрат на ровиток інфраструктури, а й є дискримінацією добросовісних платників, які опиняються у гіршому економічному становищі, поряд з тими, які ухиляються від оплати.

Зазначени визначається наявність інтересу держави у виконанні відповідачем обов'язку сплати пайової участі.

Згідно Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" виконання функцій з залучення до місцевого бюджету коштів пайової участі, а відтак і захисту вищевказаних державних інтересів покладено на міську раду. Проте, в умовах тривалого часу ухилення відповідача від сплати пайової участі, позивач захисту інтересів держави не здійснив, що стало причиною звернення з позовом прокурором.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, суд враховує таке.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі № 926/03/18, від 23.09.18 у справі № 1237/17, від 06.02.19 у справі № 927/246/18.

Врахувавши вищевказані висновки, що узгоджені з аналогічною позицією Верховного Суду, судом враховується і те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обгрунтовуючи наявність інтересів держави вказує, що створення та розвиток інфраструктури міста потребує значних матеріальних затрат та неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування. Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об'єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі. Тому, несплата пайової участі перешкоджає виконанню відповідних завдань держави (територіальної громади м. Хмельницького).

В той же час, при обгрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки міської ради, яка, розуміючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу за відповідним захистом не зверталась.

Судом враховується, що згідно вищевказаної практики Верховного Суду саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Отже, вказані прокурором обставини пасивної поведінки позивача, без відповідних підтверджуючих доказів (що не дає можливості, на виконання вимог Верховного Суду, перевірити фактичний стан правовідносин між сторонами), не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Хмельницькою міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій відносно захисту прав територіальної громади. При цьому, про наявність відповідних функцій у позивача зазначив сам прокурор.

Також, потрібно вказати, що перед зверненням з цим позовом, прокурор повідомив про це позивача листом від 17.12.18 № 82-153-18. Даний лист свідчить про те, що прокурор, не встановивши причин незвернення з аналогічним позовом міською радою, прийняв на себе функції альтернативного суб'єкта звернення до суду який може замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави самостійно. Про неприпустимість такого підходу вказує Верховний суд про що судом відмічено вище.

Наведене свідчить про недоведеність наявності підстав до звернення з позовом прокурором, оскільки їх наявність визначається не лише обгрунтованістю у позові інтересів держави, а сукупністю наявності таких інтересів з обгрунтованими (документально підтвердженим) представницькими функціями.

Таким чином, відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором свідчать про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК.

Керуючись ст. ст. 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 06.03.19.

Повний текст ухвали складено 07.03.19.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим.:

1- до справи

2- Хмельницькій місцевій прокуратурі (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63)

3 - Хмельницькій міській раді (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3)

4 - товариству з обмеженою відповідальністю "Єврожитлобуд", (29000, м. Хмельницький, вул . Старокостянтинівське шосе, 26)

Всім рекомендованим з повідомленням