Рішення № 80267731, 04.03.2019, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 531/283/18

Номер провадження 2/540/60/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2018 року з Карлівського районного суду Полтавської області до Машівського районного суду Полтавської області надійшла вказана цивільна справа, в якій позивач ОСОБА_4 обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» посилається на те, що відповідачі є споживачами послуг теплопостачання. Договір між сторонами не укладався, але позивач надавав послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 60,67 кв.м., а відповідачі такі послуги прийняли та не відмовились від їх отримання. Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з надання послуг теплопостачання, в яких одна сторона зобов’язана надавати другій стороні послуги теплопостачання, а друга зобов’язана своєчасно здійснювати плату за споживання та користування послуг. Оскільки зобов’язання споживачами належним чином не виконуються, а тому за період з 01.11.2014 р. по 01.02.2018 р. утворилась заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 35167,46 грн. та за період з 01.01.2015 р. по 01.02.2018 р. нараховано індекс інфляції в сумі 7048,9 грн. та 3% річних в сумі 1563,87 грн., а всього 43780,23 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 43780,23 грн. та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

09.07.2018 р. від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 22.02.2018 р., а строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України становить 3 роки, тобто починаючи з 22.02.2015 р., але нарахування заборгованості позивач провів з 01.11.2014 р., з чим він не погоджується, строк позовної давності не переривався, так як відповідач не вносив ніяких оплат. Також нарахування за теплу воду до 22.12.2016 р. коли були в установлені лічильники на теплу воду позивачем проводилися на 3 осіб, але в даній квартирі ніхто не проживав, про що свідчить акт обстеження житлово-побутових умов від 09.07.2018 р. З колишньою дружиною ОСОБА_2 після розлучення у 2003 р. він ніяких відношень не підтримував та взагалі ані вона, ані його син ніякого відношення до даної квартири не мають. Власником даної квартири відповідач став 17.01.2018 р., що підтверджується витягом з реєстру речових прав. У зв’язку вищевикладеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.69,70).

У заяві від 15.11.2018 року представник позивача наполягає на задоволенні позову, покликаючись на помилковість доводів відповідача ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося за підсудністю до Карлівського районного суду 04.04.2017 року із заявою про видачу судового наказу, а після відмови у його видачі – 06.03.2018 року з позовом, відповідач не заявляє письмово про застосування строку позовної давності. Позивач надає послуги з централізованого опалення будинку по вулиці Гімназична,12 в м.Карлівка Полтавської області, в тому числі і в квартиру №57, а споживач повинен оплатити вказані послуги, в тому числі у випадку, коли договір між сторонами не укладався. До встановлення засобу обліку гарячої води в квартирі відповідачів нарахування за відповідні послуги здійснювалось згідно з установленими нормативами споживання на 3-х осіб (згідно з довідкою про складь сім’ї від 12.06.2009 року проживали та були прописані 3 особи – родина ОСОБА_1). Відповідно до пункту 29 Правил і пункту 16 типового договору споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача або членів його сім’ї в разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (а.с.104-107).

У судове засідання сторони не з’явилися, представник позивача направив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи належних доказів та інших процесуальних документів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.126), відповідачі повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, зокрема відповідач-1 та відповідач-2 за останнім відомим місцем проживання, відповідач-3 за зареєстрованим місцем проживання, натомість поштові конверти повернулися до суду з відмітками «за не запитом» (а.с.98-103, 120-125), також відповідач-1 та 2 повідомлялися шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.95,96,117,118), але до суду не з’явилися, причини неявки не повідомили. Виходячи з викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши надані письмові докази, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що договір між сторонами про надання послуг теплопостачання не укладався, натомість ОСОБА_4 обласне комунальне виробниче підприємство теплове господарства «Полтаватеплоенерго» - позивач по справі, надає послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 60,67 кв.м.

Згідно з довідкою про склад сім’ї від 12.06.2009 року (а.с.5) в квартирі №57 по вулиці Гімназична в м. Карлівка Полтавської області проживали та були прописані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – відповідачі по справі. Дані послуги відповідачі прийняли та від їх отримання не відмовлялися, у зв'язку з чим у них виникли правовідносини з надання послуг теплопостачання, у яких одна сторона зобов’язана надати другій стороні послуги теплопостачання, а друга сторона зобов'язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 – відповідача-1 по справі, у складі депутата Карлівської міської ради ОСОБА_5 та сусідів ОСОБА_6, ОСОБА_7 №715 від 09.07.2018 р. було виявлено, що за адресою АДРЕСА_2 ніхто з осіб не зареєстрований і не проживає з 2014 року (а.с.71).

За даними ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №110884890 від 17.01.2018 р. вбачається, що квартира, яка знаходиться АДРЕСА_2 за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.01.2018 р. зареєстроване право приватної власності на вищевказану нерухомість за ОСОБА_1 (а.с.72).

Водночас з наданого позивачем договору купівлі –продажу квартири від 31.01.2018 року убачається, що ОСОБА_1 продав квартиру №57, яка знаходиться в м. Карлівка, вул. Гімназична, 12, Полтавської області (а.с.46,47) та згідно з копію паспорту відповідача (а.с.48,49) ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі з 21.10.2013 року.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за послуги теплопостачання за опалення квартири АДРЕСА_3, загальною опалювальною площею 60,67 кв. м., за період з 01.11.2014 р. по 01.02.2018 р. складає 35167,46 грн., а також за період з 01.01.2015 р. по 01.02.2018 р. індекс інфляції – 7048,9 грн. та 1563,87 грн. – 3% річних, а всього 43780,23 грн. (а.с.6-9).

Так, за змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

В свою чергу відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону, споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15.

Згідно з п. 18 Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 64 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальнсоті сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що хоча договір між сторонами про надання послуг теплопостачання не укладався, натомість ОСОБА_4 обласне комунальне виробниче підприємство теплове господарства «Полтаватеплоенерго» надає послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 60,67 кв.м., а відповідачі такі послуги приймали та від їх надання не відмовлялися, натомість не оплачували вказані послуги, а тому заборгованість нарахована позивачем правомірно.

Розглядаючи доводи відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності суд зазначає, що статтями 256, 257, 267 ЦК України визначено строк позовної давності тривалістю три роки, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дійсно, позивач звернувся до суду 07.03.2018 року з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2014 р. по 01.02.2018 р. в сумі 35167,46 грн., а також за період з 01.01.2015 р. по 01.02.2018 р. індекс інфляції – 7048,9 грн. та 1563,87 грн. – 3% річних, а всього 43780,23 грн.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача в межах строку позовної давності, а саме за період з 01.03.2015 року по 01.02.2018 року в сумі 31882,53 грн.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Викладене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку про те, що з відповідачів на користь позивача також підлягають стягненню борг з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 6814,91 грн та 3 % річних від простроченої суми в сумі 1553,97 грн.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2015 року по 01.02.2018 року в сумі 31882,53 грн, індекс інфляції за весь час прострочення в розмірі 6814,91 грн та 3 % річних від простроченої суми в сумі 1553,97 грн, а всього 40251,41 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, сдовицй збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання, солідарно, в розмірі 40251,41 грн.

У іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» сплачений судовий збір в розмірі по 540,00 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_4 обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Комарова, 2 а, поштовий індекс 36008, код 03338030, інші відомості відсутні.

Відповідач-1 – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про зареєстроване місце проживання відсутні, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач-2 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, відомості про зареєстроване місце проживання відсутні, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші відомості відсутні.

Відповідач-3 – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші відомості відсутні.

Суддя С.М.Косик