Рішення № 80267574, 06.03.2019, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/7359/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

06 березня 2019 року Київський районний суд м.Полтави в складі головуючого - судді Самсонової О.А., при секретарі - Горошко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 частини А3990 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 частина А3990 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач з 01 березня 2015 року проходила військову службу за контрактом на посаді інструктора навчального взводу зв’язку. Відповідач була належним чином забезпечена речовим майном.

27 квітня 2015 року відповідача було звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу військової частини.

На час звільнення ОСОБА_2 загальна вартість виданих їй предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, згідно довідки-розрахунку №313 від 25 березня 2016 року склала 2991,00 грн. Вартість виданих відповідачу предметів речового майна з урахуванням зносу нею не була відшкодована позивачу при звільненні з військової служби.

Вказана сума є збитками, які заподіяні відповідачем майну військової частини внаслідок невиконання укладеного з ним контракту, тобто є матеріальною шкодою.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 2991,00 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Ухвалою судді від 17 січня 2019 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечення від сторін щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач відзиву на позов не подала.

Під час розгляду справи клопотання та заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 20.04.2017 № Д-322/1/5дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Сил України", розпорядження начальника військ зв'язку Збройних Сил України - начальника Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України від 12.05.2017 № 308/12/5375 умовне найменування - військова частина - польова пошта В0213, яке належало 179 об'єднаному навчально-тренувальному центру військ зв'язку Збройних Сил України анульовано, з 20 червня 2017 року застосовано умовне найменування - військова частина А3990.

Відповідач ОСОБА_2 01 березня 2015 року уклала контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Наказом командира військової частини – польова пошта В0213 (по стройовій частині) від 01 березня 2015 року №55 призначена на посаду інструктора 5 навчального взводу зв’язку 7 навчальної роти зв’язку 2 навчального батальйону зв’язку, 01 березня 2015 року зарахована в списки особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.5).

Відповідно до ч.2 п.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що відповідач була належним чином забезпечена речовим майном.

Також судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини – польова пошта В0213 від 27 квітня 2015 року № 117 відповідача вважати такою, що не повернулася до військової частини після звільнення від службових обов’язків за станом здоров’я (а.с.7).

На час звільнення відповідача загальна вартість виданих їй предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилась, згідно довідки-розрахунку №313 від 25 березня 2016 року склала 2991,00 грн. (а.с.8).

Відповідно до абз. 7 п. 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та в особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за №768/28898, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Згідно вимог п. 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.95 р. № 243/95-ВР (надалі в тексті рішення – Положення), відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

ОСОБА_1 майном вважається державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Абзацом сьомим пункту 3 Положення передбачено, що військовослужбовець визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Відповідно до пункту 8 Положення, залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно із пунктом 6 Положення військовослужбовців, діями яких заподіяно шкоду державі, можуть добровільно відшкодувати її повністю або частково.

На підставі п. 16 Положення, розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних – за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Відповідно до пункту 31 Положення, у разі звільнення у запас або відставку чи вибуття із військової частини винної особи до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що шкода спричинена майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що її спричинила.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 2991,00 грн. на відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені останнім і підтверджені документально судові витрати в сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 частини А3990 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 частини А3990 (36009, м. Полтава, вул.Зіньківська, 44; код 07602570; МФО 820172, розрахунковий рахунок 31253206407643, Банк отримувача – Держказначейська служба України, м. Київ) 2991,00 грн. (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто одна гривня нуль копійок) на відшкодування вартості предметів речового майна, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) на відшкодування судових витрат, а всього стягнути 4753,00 грн. (чотири тисячі сімсот п’ятдесят три гривні нуль копійок).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Самсонова

06.03.2019