Ухвала суду № 80267448, 25.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у виправленні помилки у виконавчому документі

"25" лютого 2019 р. Справа № 911/1605/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю від 11.02.2019 про виправлення помилки у наказі у справі

за позовом спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 206 005,03 грн.

за участю представників сторін: не з’явились;

встановив:

15.02.2019 до господарського суду Київської області надійшла заява спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – заявник, СП «Вітмарк-Україна» ТОВ) від 11.02.2019, у якій заявник просить суд виправити помилку, допущену при оформленні наказу про примусове виконання рішення від 17.12.2018 у справі № 911/1605/18, привести вказаний наказ у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2019 розгляд вказаної заяви призначено на 25.02.2019.

В судове засідання представники сторін не з’явились, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не подавали.

За приписами статті 328 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши заяву СП «Вітмарк-Україна» ТОВ про виправлення помилки у наказі, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – боржник) на користь спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю 157 973,16 грн. основного боргу, 12 860,85 грн. пені, 33 594,63 грн. штрафу, 1 134,78 грн. 3% річних, 441,61 грн. інфляційних втрат та 3 090,07 грн. судового збору.

На примусове виконання вказаного рішення 17.12.2018 судом видано відповідний наказ.

На думку заявника, суд, при оформленні наказу від 17.12.2018, допустив помилку, не зазначивши дати народження боржника – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Заявник стверджує, що вказані обставини зумовили повернення органом державної виконавчої служби зазначеного наказу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 327 ГПК України, наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Вимоги до виконавчого документа містяться у ст.4 вказаного Закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб-платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Отже, в силу приписів ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зазначення дати народження у виконавчому документі стосується виключно боржника – фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», єдиний реєстр боржників – це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника – фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржника – юридичної особи.

Таким чином, Закон розділяє поняття «фізичної особи» та «особи, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». До останніх осіб відносяться і фізичні особи-підприємці. За таких обставин, до фізичних осіб-підприємців вимога щодо зазначення дати народження не має застосовуватись.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Як передбачено ст. 24 Цивільного кодексу України, людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Поняття юридичної особи викладене у статті 80 зазначеного Кодексу, зокрема, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

В свою чергу, відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Як зазначено в роз'ясненні Міністерства юстиції України «Статус фізичної особи-підприємця: проблеми застосування законодавства» від 14.01.2011, правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб – комерційних організацій. В господарському законодавстві «юридична особа» та «фізична особа-підприємець» охоплюються спільним поняттям «суб'єкт господарювання». Фізична особа-підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином – фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. На підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб-підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Таким чином, законодавством визначено відмінність між поняттям «фізична особа» та «фізична особа-підприємець».

Наведене відповідає приписам ст. 128 Господарського кодексу України, згідно з яким одним з учасників господарських відносин визнається громадянин України за умови його державної реєстрації як підприємця без статусу юридичної особи.

Тобто, фізична особа з моменту реєстрації як фізична особа-підприємець в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», набуває особливого статусу – суб'єкта господарювання та може здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України до боржника, який є фізичною особою-підприємцем застосовуються положення про юридичну особу.

Згідно з наказом господарського суду Київської області № 911/1605/18 від 17.12.2018, боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (08501, Київська обл., м. Фастів, вул. Менжинського, буд. 22, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

У наказі господарського суду Київської області № 911/1605/18 від 17.12.2018 зазначені прізвище, ім'я та по-батькові боржника, зареєстрована адреса місця проживання та ідентифікаційний код.

Таким чином, виконавчий документ – наказ № 911/1605/18 від 17.12.2018, виданий на примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 29.10.2018, містить всі необхідні реквізити, передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також необхідні відомості, які ідентифікують боржника, як суб'єкта господарювання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про виправлення помилки у наказі господарського суду Київської області від 17.12.2018 у справі № 911/1605/18.

Керуючись ст. ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити спільному підприємству «Вітмарк-Україна» в формі товариства з обмеженою відповідальністю в задоволенні заяви про виправлення помилки у наказі господарського суду Київської області, виданого 17.12.2018 на примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 29.10.2018.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін