Рішення № 80267418, 28.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1038/18Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агрохімічна компанія "ВІТАГРО",

вул. Котовського, буд.7,м.Волочиськ, Хмельницька область, 31200;

до відповідача: ОСОБА_1 господарства "Персей Агро",

вул. Калуське шосе, буд.2А, с.Угринів, Тисменицький район,

Івано-Франківська область,77423;

про стягнення 927 930,09грн, з яких: 720 733,90грн - основний борг, 180 183,48грн - штраф, 27 012,71грн - 36% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, (ордер серія АА №113857 від 29.12.2018; свідоцтво №705 від 15.03.2012; договір №2 від 28.12.2018);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 господарства "Персей Агро" про стягнення 927 930,09грн, з яких: 720 733,90грн - основний борг, 180 183,48грн - штраф, 27 012,71грн - 36% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором поставки №В7-12/18 ЛВ-С від 26.12.2017.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” від 09.12.2010, “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору поставки №В7-12/18 ЛВ-С від 26.12.2017 на виконання умов якого позивач, згідно видаткових накладних №5380 від 29.12.2017, №622 від 02.04.2018, поставив відповідачу товар - регулятор росту рослин на загальну суму 720 733,90грн еквівалент 21 794,19євро;

- неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар з врахуванням курсової різниці, внаслідок чого неоплаченою залишилась його вартість в сумі 720 733,90грн;

- пункти 7.2.1., 7.2.3. договору, приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі яких, за порушення строків виконання грошового зобов"язання відповідачу нараховано 180 183,48грн - штрафу, 27 012,71грн - 36% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує нормами статей 257, 509, 524, 525, 526, 533, 625, 627, 628, 632 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 05.02.2019, від 20.02.2019. Однак адресував суду клопотання вих№27/02/19 від 27.02.2019 (вх№3484/19 від 28.02.2019) в якому зазначив про неможливість направити в судове засідання повноважного представника. Просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості відповідачу здійснити перерахунок суми основного боргу та надати суду додаткові докази.

З"ясуваши всі обставини на яких ґрунтується клопотання представника відповідача вих№27/02/19 від 27.02.2019 (вх№3484/19 від 28.02.2019) суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні.

Як вказують приписи частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому згідно з приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позовну заяву та доказів в підтвердження заперечень проти позову у строк встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.11.2018 суду не подав, як і не обґрунтував неможливість такого подання у вказаний строк з причин, що не залежали від відповідача.

Більше того в підготовчому засіданні 05.02.2019 представник відповідача подав суду клопотання вих№04/02/19 від 04.02.2019 (вих№1972/19 від 05.02.2019), в якому наявність основного боргу в розмірі 720 733,90грн - визнав в повному обсязі без будь-яких заперечень щодо невірного визначення позивачем курсу продажу євро до гривні. Щодо стягнення штрафу в сумі 180 183,48грн, 36% річних в сумі 27 012,71грн - заперечив вказуючи, що нарахований позивачем розмір штрафних санкцій є надмірно великим. Просив суд зменшити розмір штрафу до 45 045,00грн, річних до 2 251,09грн.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персей Агро" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №В7-12/18 ЛВ-С від 26.12.2017 за умовами якого продавець зобов"язався передати у власність покупця товар - засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння, а покупець взяв на себе обов"язок прийняти товар і оплатити його вартість (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін оплати, а також інші умови визначаються сторонами в специфікаціях - додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Сторони встановили, що протягом строку дії договору грошові зобов"язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Постачальних визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в специфікаціях на курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної. Сторони погодились, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках договору (специфікаціях) на курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення такої оплати за договором покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної. Курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за договором (пункти 2.3., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3.).

Додатком №1 від 27.12.2017 до договору сторони визначили найменування товару: регулятор росту рослин "Гуміфілд ВР-18", 20л, загальна вартість 361 776,24грн з ПДВ, еквівалент загальної вартості 10 939,71 євро з ПДВ, термін поставки до 01.04.2018; Гуміфілд ВР-18, 1л, загальна вартість 31 487,26грн з ПДВ, еквівалент загальної вартості 952,14 євро з ПДВ, термін поставки до 01.04.2018; регулятор росту рослин "Гуміфілд", 25кг, загальна вартість 327 470,40грн з ПДВ, еквівалент загальної вартості 9 902,34 євро з ПДВ, термін поставки до 01.04.2018. Загальну суму 720 733,90грн еквівалент 21 794,19євро, що складає 100% вартості товару покупець оплачує до 15.10.2018. Курс продажу євро встановлений на міжбанківському валютному ринку України станом на 27.12.2017 становить 33,07грн/євро.

На виконання умов договірних відносин позивач поставив, а відповідач прийняв згідно видаткових накладних №5380 від 29.12.2017, №622 від 02.04.2018 товар - регулятор росту рослин на загальну суму 720 733,90грн еквівалент 21 794,19 євро. Видаткові накладні (а.с.14) підписано та скріплено печаткою відповідача без жодних зауважень щодо кількості, якості, загальної вартості товару, терміну оплати.

Однак доказів оплати вартості отриманого товару з врахуванням курсової різниці на загальну суму 720 733,90грн у строк встановлений додатком №1 від 27.12.2017 до договору відповідачем суду не подано.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості поставленого товару в сумі 720 733,90грн, а також 180 183,48грн - штрафу, 27 012,71грн - 36% річних, нарахованих на підставі пунктів 7.2.1., 7.2.3. договору за невиконання грошового зобов"язання.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №В7-12/18 ЛВ-С від 26.12.2017 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказують приписи частини 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання обумовленого договором та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 720 733,90грн підлягає задоволенню в повному обсязі. Посилання відповідача на те, що станом на 27.02.2019 курс євро становить 30,62грн, а тому позивач повинен здійснити перерахунок основного боргу - спростовується пунктом 2.3.2. договору яким сторони погодили те, що якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування видаткової накладної. У відповідності до довідки ТОВ "АК "ВІТАГРО" вих№264 від 22.11.2018 станом на дату подання позову 21.11.2018 курс продажу євро до гривні встановлений на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів складав - 31,62 грн/євро, тобто є нижчим за курс погоджений сторонами у видаткових накладних (а.с.14), а тому підлягає застосуванню курс 33,07грн/євро.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктами 7.2.1.,7.2.3. договору сторони обумовили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу та відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов"язання покупець сплачує 36% річних від простроченої (неоплачуваної суми).

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання нараховано відповідачу 180 183,48грн - штрафу, 27 012,71грн - 36% річних (розрахунок а.с.9). Судом здійснено перевірку правильності здійснених відповідачем нарахувань та встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду (з 15.10.2018) для нарахування 36% річних. В силу частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Додатком №1 від 27.12.2017 до договору сторони визначили строк виконання покупцем грошового зобов"язання до 15.10.2018. В даному випадку останній день строку - 14.10.2018 є вихідним днем, а тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 15.10.2018 і відповідно правомірним є нарахування 36% річних з 16.10.2018 по 21.11.2018 (строк зазначений позивачем у позові та розрахунку до нього) в сумі 26 301,85грн (710,86грн - відмовити). При цьому 180 183,48грн штрафу в розмірі 25% від суми боргу 720 733,90грн визначено позивачем правильно.

Що стосується клопотання відповідача вих№04/02/19 від 04.02.2019 (вих№1972/19 від 05.02.2019) про зменшення штрафу та відсотків річних, то суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності наведених вище виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В даному випадку заявляючи клопотання про зменшення розміру штрафу відповідач посилається лише на те, що розмір неустойки є непомірно великим та не відповідає втратам позивача від користування його коштами відповідачем, не наводячи при цьому жодних обґрунтувань та не надаючи в підтвердження будь-яких доказів. Посилання відповідача на те, що Фермерське господарство "Персей Агро" здійснює сезонну господарську діяльність в період збирання врожаю - не береться судом до уваги, позаяк підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (стаття 42, частина 1 статті 44 Господарського кодексу України). За таких обставин враховуючи фактичні обставини справи, ступінь вини відповідача у виникненні спору, тривале невиконання відповідачем грошового зобов"язання, матеріальні інтереси обох сторін, відсутність винятковості даного випадку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу. При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що сплата процентів річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а тому не може бути зменшена за рішенням суду в силу частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 720 733,90грн - заборгованості, 180 183,48грн - штрафу, 26 301,85грн - 36% річних. В частині стягнення річних в сумі 710,86грн - відмовити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 533, 551, 610-612, 625-629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 233 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" до відповідача ОСОБА_1 господарства "Персей Агро" про стягнення 927 930,09грн - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 господарства "Персей Агро", вул. Калуське шосе, буд.2А, с.Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423 (ідентифікаційний код 34217403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", вул. Котовського, буд.7, м.Волочиськ, Хмельницька область, 31200 (ідентифікаційний код 37993500) 720 733,90грн (сімсот двадцять тисяч сімсот тридцять три грн 90коп.) - заборгованості, 180 183,48грн (сто вісімдесят тисяч сто вісімдесят три грн 48коп. ) - штрафу, 26 301,85грн (двадцять шість тисяч триста одну грн 85коп.) - 36% річних, 13 907,81грн (тринадцять тисяч дев"ятсот сім грн 81коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення річних в сумі 710,86грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 06.03.2019

Суддя С.Кобецька