Рішення № 80267197, 04.03.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/831/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства "Теплоенергія"

про стягнення заборгованості в сумі 19 602 грн. 54 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 14-136 від 20.07.2018 р.);

від відповідача (в.о. директора): ОСОБА_3 (НОМЕР_1 від 17.09.1996 р.);

від відповідача: ОСОБА_4 (дов. № б/н від 04.03.2019 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства "Теплоенергія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 19 602 грн. 54 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не проводить оплату по договору купівлі-продажу природного газу.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 3115/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу від 05 грудня 2014 року, а саме відповідач здійснював несвоєчасно оплату за переданий газ чим порушив строк оплати передбачений у договорі № 3115/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу від 05 грудня 2014 року, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості ОСОБА_1 комунального підприємства "Теплоенергія" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 19 602 грн. 54 коп., з яких 17 472 грн. 42 коп. - пені, 1 000 грн. 43 коп. - 3 % річних та 1 129 грн. 69 коп. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні 04 березня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у свою чергу не погоджуючись зі вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував наступними обставинами. У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що у відповідача відсутня можливість вплинути на дію визначеного умовами законодавства алгоритму, який встановлює порядок розподілу грошових коштів, що надходять на рахунки із рахунків із спеціальним режимом використання, а отже відсутня вина в діях, відтак відсутні підстави для застосування будь якої відповідальності у формі додаткових грошових стягнень: пені, інфляційних та три процента річних.

Зважаючи на викладені обставини відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 04 березня 2019 року представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, заяві про зупинення провадження у справі та заяві про застосування строків позовної давності, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заяви та клопотання у справі

15 січня 2019 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача в порядку ст. 165 ГПК України подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує вимоги позивача у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

12 лютого 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача в порядку ст. 166 ГПК України, в якій останній спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

14 лютого 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.

04 березня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

В обґрунтування своєї заяви про закриття провадження у справі відповідач посилається на те, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно та неналежно виконує грошове зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 3115/15-БО-28 від 05 грудня 2014 року. Відповідач зазначає, що на дату пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 628 524 грн. 85 коп. погашена відповідачем у повному обсязі. Крім того, відповідач посилається на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних підприємств та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зокрема на ч. 3 ст. 7 вказаного закону в якій йдеться про те, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Тому, відповідач стверджує, що нарахована позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Зважаючи на викладені обставини, відповідач просить суд закрити провадження у справі № 918/831/18 у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Суд розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору можливе лише у тому випадку, якщо предмет спору припинив своє існування і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Натомість, на думку суду, в даному випадку спір має місце, оскільки представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, а відповідач не надав обґрунтованих доказів припинення існування предмета позову.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.

04 березня 2019 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду представниками сторін подано спільну заяву, в якій останні не заперечують проти закриття розгляду справи в підготовчому провадженні та призначання справи до розгляду по суті в судовому засіданні 04 березня 2019 року.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2018 року відкрито провадження у справі 918/831/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 лютого 2019 року визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 лютого 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2019 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 04 березня 2019 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 183 якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 04 березня 2019 року закрито підготовче провадження та почато розгляд справи по суті.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець), та ОСОБА_1 комунальним підприємством "Теплоенергія" (далі - покупець), укладено 05 грудня 2014 року Договір № 3115/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ (який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), обсягом до 270,0 тис. куб.м. з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, який може змінюватись протягом місяця продажу у встановленому порядку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 умов договору);

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 5 900 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регулювання тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 384 грн. 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1 276 грн. 94 коп., всього з ПДВ - 7 661 грн. 64 коп. (п.5.2. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 31 січня 2014 року).

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості невиплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3. договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно розділу 11 умов договору, такий набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.

Додатковою угодою № 11 від 25 листопада 2015 року змінено пункт 5.2 договору та змінено ціну на газ, зокрема до сплати за 1000 куб.м. природного газу 8 751 грн. 10 коп. з ПДВ.

Як встановлено матеріалами справи, постачальник на виконання умов договору та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 628 524 грн. 85 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31 січня 2015 року на суму 138 231 грн. 31 коп., від 28 лютого 2015 року на суму 101 143 грн. 45 коп., від 31 березня 2015 року на суму 109 788 грн. 97 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 15 811 грн. 59 коп., від 31 жовтня 2015 року на суму 49 682 грн. 79 коп., від 30 листопада 2015 року на суму 87 920 грн. 96 коп., від 31 грудня 2015 року на суму 125 945 грн. 78 коп., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 43), згідно яких відображено рух коштів по договору.

Враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та три проценти річних за порушення строків проведення оплати за газ.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст.625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та ОСОБА_1 комунальним підприємством "Теплоенергія", укладено 05 грудня 2014 року Договір № 3115/15-БО-28 купівлі-продажу природного газу (далі - договір). Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та є чинним на час розгляду справи.

Матеріалами справи стверджено, що позивач на виконання умов договору та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 628 524 грн. 85 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31 січня 2015 року на суму 138 231 грн. 31 коп., від 28 лютого 2015 року на суму 101 143 грн. 45 коп., від 31 березня 2015 року на суму 109 788 грн. 97 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 15 811 грн. 59 коп., від 31 жовтня 2015 року на суму 49 682 грн. 79 коп., від 30 листопада 2015 року на суму 87 920 грн. 96 коп., від 31 грудня 2015 року на суму 125 945 грн. 78 коп., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 43), згідно яких відображено рух коштів по договору. Остання проплата проведена 22.01.16р.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує пропущення строків оплати, при цьому подав відзив на позов, в якому зазначає про те, що у нього відсутня можливість вплинути на дію визначеного умовами законодавства алгоритму, який встановлює порядок розподілу грошових коштів, що надходять на рахунки із рахунків із спеціальним режимом використання, а отже відсутня вина в діях, відтак відсутні підстави для застосування будь якої відповідальності у формі додаткових грошових стягнень: пені, інфляційних та три процента річних.

Окрім того зазначає, що оскільки заборгованість погашено до 31.01.16р. то неустойка, інфляційні, річні не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Разом з тим суд, не погоджується з твердженнями відповідача щодо можливості впливу на дію визначеного умовами законодавства алгоритму з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

З зазначеного вбачається, що законодавством врегульовано порядок списання коштів із рахунків відповідача зі спеціальним режимом використання, однак вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, разом з тим, зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них і тим паче не звільняє від відповідальності через неналежне виконання умов договору.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 21 лютого 2018 року №910/16072/16, від 17 квітня 2018 року 918/1395/15, від 21.05.2018 року № 903/830/18.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

У відповідності з частиною 1 статті 3 названого Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Згідно пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01 липня 2016 року.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30 листопада 2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, із правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року №925/106/18, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

З огляду на викладене, спростовуються доводи, зазначені позивачем про безпідставне застосування до спірних правовідносин сторін приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та посилання на правову позицію Вищого господарського суду України, наведену у перелічених вище справах.

Отже, списання нарахованих боржникам санкцій на борг по газу за зобов'язаннями 2014 року який погашений до 30 листопада 2016 року є безумовним. Тому нарахування позивачем санкцій, що є предметом позову у даній справі за всі визначені позивачем періоди, є безпідставним і до стягнення вони не підлягають.

Спору по якості, кількості газу та доведеності сплати відповідачем боргу за газ до 31 березня 2016 року, між сторонами немає.

Отже, правомірність підстав позову з боку Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не доведена, а тому в позові слід відмовити повністю.

Докази відхилені судом

Суд докази не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах. Твердженням (аргументам) позивача та відповідача оцінка дана вище.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем інтересів останнього та обумовлення настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відтак позивач безпідставно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства "Теплоенергія" про стягнення заборгованості в сумі 19 602 грн. 54 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2019 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

3 - відповідачу рекомендованим (35800, м. Острог, вул. Лесі Українки, буд.1).