Рішення № 80267176, 27.02.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1020/18

Провадження № 2/553/85/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.02.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави:

головуючого судді –Новака Ю.Д.,

при секретарі -Каленіченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Подільський відділ державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Подільський відділ державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а саме виконавчого напису № 4792 від 02.06.2017 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2,таким що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у квітні 2018 року йому стало відомо, що на примусовому виконанні в Подільському ВДВС м. Полтави перебуває виконавче провадження №54806199 щодо примусового виконання виконавчого напису №4792 від 02.07.2007 року вчиненого на Кредитному договорі №PLXRRX15910019 від 30.07.2008 року.

Відповідно до виконавчого листа № 4792 від 02.07.2017 року, він повинен сплатити 109851,48 гривень заборгованості за Кредитним договором №б/н від PLXRRX15910019 від 30.07.2008 року на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». Вважає даний виконавчий напис, таким що не підлягає виконанню з наступних підстав.

Виконавчий напис, був виданий ПАТ КБ «ПриватБанк» без повідомлення. Крім того вважав, вчинений виконавчий напис нотаріуса з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 10.05.2018 року за вих. №575/01-16 до заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем було надано документи, проте не надано оригінал кредитного договору укладеного між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», так само як і виписка з рахунка із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Крім того, вказує на відсутність документів, які підтверджують безспірність вимог, яка є обов»язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4792 від 02.07.2017 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Представник позивача направила до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити повністю та провести судове засідання без її участі.

Відповідач, будучи завчасно та належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання неодноразово не з’явився, причини своєї неявки суду не вказав.

Від третьої особи - Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надійшла до суду заява, в якій він просив суд розглянути справу без його присутності.

Від третьої особи – Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до суду надійшло клопотання, в якому зазначено, що 19.10.2018 року до відділу надійшла заява від стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення виконавчого документа, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», крім того просили суд провести судове засідання без участі представника Подільського ВДВС м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, при вирішенні даного питання покладалися на розсуд суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В ч.2 ст.247 ЦПК України визначено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

27.02.2019 року судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду даної цивільної справи.

Суд, дослідивши представлені письмові докази, оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором кредиту на загальну суму 109851,48 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту –2854,71 грн.; заборгованість за відсотками –422,40 грн.; заборгованість з пені –100133,95 грн.; заборгованість з комісії–733,21 грн. Заборгованість за штрафами (фіксована частина) - 500.00 грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) –5207,21 грн. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 гривень 00 копійок.

17.10.2017р. старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавської області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54806199 по примусовому виконанні виконавчого напису № 4792, виданого 02.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 111654,48 грн.

Як вбачається із заяви відповідача від 26.05.2017 року вих. б/н про вчинення виконавчого напису, доказами безспірності вимог та документами на підставі яких і був вчинений виконавчий напис нотаріусом стали:

1)копія кредитного договору;

2)засвідчена копія виписки з особового рахунку боржника;

3)копія вимоги про усунення порушень за кредитним договором;

4)копія розрахункового документу про оплату послуг поштового зв’язку;

5)копія опису вкладення в цінний лист;

6)копія довіреності представника ПАТ КБ «Приватбанк»;

7)копія паспорту представника ПАТ КБ «Приватбанк».

В той же час, у відповідності вимог чинного законодавства України, виконавчий напис може бути вчинений виключно у разі безспірності вимог кредитора за умови надання всіх підтверджуючих такі вимоги документів.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у кредитора (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). За змістом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану у договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

У відповідності до розділу 2 Постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» вищевказаного порядку за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

На порушення даного порядку, як вбачається із самої заяви, до заяви було надано не оригінал, а копію кредитного договору.

Проте, з відповіді ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 10.05.2018р. за вих. № 575/01-16 вбачається, що до заяви про вчинення виконавчого напису Відповідачем було надано лише:

- копію заяви позичальника, у якій невірно зазначено адреса реєстрації та адреса фактичного проживання позивача;

- копію анкети позичальника, у якій невірно зазначено його адреса реєстрації та адреса фактичного проживання;

- розрахунок заборгованості за договором № PLXRRX15910019и від 30-07-2008, станом на 16-05-2017р.;

- копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором без зазначення дати, вих. № та підпису особи, яка її складала;

- копію списку згрупованих поштових відправлень приорітетних листів з оголошеною цінністю від 19 травня 2017 р.;

- копію поштової квитанції від 22 травня 2017 р.;

- копію опису вкладення в цінний лист від 22 травня 2017р.

Отже, оригінал кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» серед зазначеного переліку взагалі відсутній та до заяви не додався, так само як і виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Крім того, з копії заяви позичальника, наданої відповідачем нотаріусу вбачається, що кредитно – заставний договір між Позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає заява позичальника, Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(СТАНДАРТ) та Тарифи, але ці документи також не були надані Відповідачем нотаріусу.

Отже, ненадання повного переліку документів, визначених чинним законодавством України унеможливлює вчинення виконавчого напису нотаріусом (порушення вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 та Постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. (ч.1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відтак, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус в першу чергу мав перевірити чи не спливли строки визначені ст.88 ЗУ «Про нотаріат», та у разі їх спливу відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, не перевіряючи строки, було вчинено виконавчий напис, а строк за який проводиться стягнення становить 3212 днів, а саме: з 30.07.2008 року по 16.05.2017 рік.

Тобто стягнення відбувається за строк, що перевищує 9 років.

Отже, даний виконавчий напис вчинено після спливу трирічного строку на його вчинення визначеного ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», тобто з порушенням даної матеріальної норми права.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати саме безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»).

Характер правового регулювання вказаних правовідносин дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості, чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується не формальними ознаками, а наданими стягувачем документами, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

В той же час, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підтвердження безспірності власних вимог надав нотаріусу в якості підтвердження суми боргу Розрахунок заборгованості за договором станом на 16.05.2017 року.

Слід зазначити, що вказаний документ не є належною підставою для визначення безспірної суми боргу.

У справі №6-4882св11 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ визначив наступне: «відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості».

У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, складений банком розрахунок заборгованості не є первинним документом та не є належним доказом суми боргу, в тому числі з врахуванням вимог Постанови КМУвід 29.06.1999 року № 1172 .

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Наявність цивільно-правової відповідальності повинна бути доведена належними та допустимими доказами. Підлягає доказуванню наявність правових підстав для стягнення штрафних санкцій, а також розмір заборгованості, заявлений до стягнення (Постанова верховного суду України від 21.02.2018 року у справі № 750/9626/16-ц).

З аналізу Розрахунку вбачається, що Банком заявлено до стягнення:

1)суму основного боргу та відсотки (в тому числі пеня) за період з 30.07.2008 року по 04.10.2011 року, які були стягнуті з позивача ОСОБА_4 Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2012 року по справі №2/1622/2133/2012 (розділ 4 даного позову).

2)штрафні санкції (в тому числі пеня) за період з 05.10.2011 року по 16.05.2017 року.

Тобто, відповідач, заявив до стягнення не лише суми основного боргу, а й за цей же період в майже 9 років нарахував й пеню, для якої законом встановлено спеціальний строк позовної давності в один рік.

Сума стягненої пені більше ніж в 4 (чотири) рази перевищує суму основного боргу.

Отже, під час вчинення виконавчого напису були відсутні не лише документи, що обов’язково мали бути надані для вчинення такої нотаріальної дій, а були відсутні докази наявності безспірної заборгованості позивача.

30 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено Кредитно – заставний договір №PLXRRX15910019, згідно якого Позивач отримав кредит в сумі 3593, 89 гривень на строк 24 місяців з 30.07.2008р. до 30.07.2010 року.

13 лютого 2012 року Октябрським районним судом м. Полтави розглянуто позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 Позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з позивача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 40195, 13 гривень, вирішено питання судових витрат (рішення по справі №2/1622/2133/2012).

В описовій частині рішення суду зазначено складові суми боргу, що стягується. Так, стягнута заборгованість в сумі 40195, 13 гривень визначена станом на 04.10.2011 року та складається з :

-3549, 19 гривень – заборгованість за кредитом;

-1155, 61 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом;

-33195, 32 гривень – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором та штрафи;

-500,00 гривень – штраф (фіксована частина);

-1895, 01 гривень штраф (процентна складова).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. ( ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Тобто, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2012 року по справі №2/1622/2133/2012 з ОСОБА_1 вже було стягнуто суму заборгованості по Кредитно - заставному договору №PLXRRX15910019 від 30.07.2008 року за період з дати укладення договору по 04.10.2011 року.

Виконавчим написом нотаріуса знову стягнено суму основного боргу по кредиту та платежі за період з 30.07.2008 року по 16.05.2017 року, тобто, за період, що вже охоплювався рішенням суду.

Отже, стягувач застосував подвійну цивільно-правову відповідальність до боржника, що в свою чергу є помилковим, а нотаріус в порушення вимог Порядку, не перевіривши всі обставини та документи, надані заявником для вчинення виконавчого напису, вчинив нотаріальну дію з порушенням чинного законодавства.

З огляду на викладене, під час чинення нотаріальної дії було порушено:

1)вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 та Постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», не надано оригінал кредитного договору та не надано засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

2)порушено строки визначені ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» - виконавчий напис вчинено після спливу трирічного строку на його вчинення;

3)на час вчинення виконавчого напису були відсутні докази безспірності заборгованості, і нотаріус їх не витребував у встановленому законом порядку;

4)нотаріус вчинив нотаріальну дію з явним порушення принципів неприпустимості притягнення до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення більше одного разу (ст. 61 Конституції України).

Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на підставі Кредитно - заставного договору №PLXRRX15910019 від 30.07.2008 року.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок відповідає, зокрема, правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

В даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Згідно копії заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про вчинення виконавчого напису, поданої 26.05.2017 року, строк, за який провадиться стягнення –дев’ять років три місяці чотирнадцять днів - з 30.07.2008 року по 16.05.2017 року (а.с. 18-19).

З наданого банком, при звернення до нотаріуса, розрахунку заборгованості вбачається об»єднане в одному показнику нарахування пені та комісії, попри те, що вказані види нарахувань є різними за своєю правовою природою. Комісія - це нарахування за певні послуги банку, а пенею є нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язань за договором (а.с. 22). Отже, банком не було представлено розрахунок пені та комісії, а також не було надано інформацію про розмір кожного з вказаних видів нарахувань (пені та комісії окремо).

Крім того, стягнута за виконавчим написом сума не є безспірною через одночасне стягнення пені та штрафу, що є подвійним притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення умов кредитного договору.

Суду не представлено доказів, які б свідчили про наявність у нотаріуса підстав для висновку про погодження (не заперечення) боржником розміру нарахованої банком заборгованості.

Виходячи з викладеного, встановивши, що стягнута за виконавчим написом заборгованість є спірною, приймаючи до уваги, що нотаріус, при вчиненні виконавчого напису, не мав повного обсягу документів, зокрема, оригіналу кредитного договору, за таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені достовірними та належними доказами, а відтак підлягають до задоволення повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 28, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Подільський відділ державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 02 червня 2017 року ОСОБА_2, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 4792 про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованості за Кредитним договором №PLXRRX15910019 від 30.07.2008 року в сумі 109851,48 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст даного рішення виготовлено 04.03.2019 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_6