Рішення № 80266932, 01.03.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/187/2019

Справа № 537/5118/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2019 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневича В. І., за участю секретаря судового засідання – Гавриш А. Ю., відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15563,57 грн., та судові витрати в розмірі 1762 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 07.10.2014 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами, тарифами, складає між ним та Банком кредитний договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. В порушення вищезазначених умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим станом на 24.10.2018 року має заборгованість у розмірі 15563,57 грн., яка складається з наступного: 1356,89 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 12989,37 грн. нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 717,31 грн. – штраф (процентна складова).

В судове засідання ПАТ КБ «ПриватБанк» свого представник не направив, надав до суду клопотання згідно якого позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити, справу розглянути без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні, підтвердив факт отримання кредиту у позивача, позов визнав частково, просив зменшити розмір пені. Оскільки вона є необґрунтованою, а також відмовити у стягненні штрафів.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з’ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, вислухавши відповідача, приходить до наступного.

Між позивачем - Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем – ОСОБА_1 07.10.2014 року було укладено кредитний договір № б/н за яким відповідач отримав кредит у розмірі 2500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. А відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених в договорі.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета – заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідачем була отримання кредитна карта «Універсальна» з пільговим періодом користування кредитом 55 днів.

Відповідно до умов якої, базовою відсотковою ставкою в місяць – 2,5 відсотків; за тратами здійсненими з 01.09.2014 року – 2,9 відсотків, за тратами здійсненими з 01.04.2015 року – 3,6 відсотків. Обов’язковим щомісячним платежем є 7 відсотків від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; з 01.04.2014 року - 5 відсотків від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості.

Пеня - 0,24 відсотки від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.

Пеня – 0,24 відсотки від суми загальної заборгованості(нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 гривень щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань. Складає 500 грн. + 5 відсотків від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Згідно п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених в договорі.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік, згідно п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Пунктом 1.1.7.12 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не інформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Згідно п. 2.1.1.12.11 «Умов та правил надання банківських послуг» банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, а відповідач зі свого боку зобов’язання по кредитному договору не виконав та станом на 24.10.2018 року має заборгованість у розмірі 15563,57 грн., яка складається з наступного: 1356,89 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 12989,37 грн. нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 717,31 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, на підставі досліджених доказів є доведеним факт наявності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк».

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1.7.31 «Умов та правил надання банківських послуг», строк позовної давності відносно вимог банку з повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагорода, неустойки – пені, штрафів, витрат банку складає 50 років.

Однак, з таким твердження, суд погодитися не може, оскільки відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року зазначено, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалі справи стороною позивача не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що на момент укладання кредитного договору з відповідачем діяли саме ці умови про збільшення строку позовної давності, що саме ці умови розумів відповідач, підписуючи Анкету - заяву про отримання кредиту. Також, Анкета – заява не містить домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності, а тому суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати загальний та спеціальний строк позовної давності визначені статтями 257, 258 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України, у постанові палати, об’єднаної палати, ОСОБА_2 Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки, сформульовані ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, відповідно до яких:

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання за кредитним договором припинилося 24.10.2018 року, а позивач звернувся до суду 12.11.2018 року, тобто стягненню підлягає пеня нарахована за період з 30.11.2017 року по 24.10.2018 року, що складає 8379,85 грн.

Що стосується сплати штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 717,31 грн. (процентна складова) суд зазначає, що відповідно до ст. 549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постановах від 21.10.2015 №6-2003цс15 та від 11.10.2017 року №347/1910/15-ц.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1356,89 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8379,85 грн. – заборгованість за пенею.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1102,3 2 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 253, 257, 258, 259, 261, 610, 612, 629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО №305299, заборгованість по кредитному договору б/н від 07.10.2014 року у розмірі 9736 (дев’ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 74 (сімдесят чотири) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1102,32 грн.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : В.І. Хіневич