Вирок № 80266883, 21.02.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3431/18

Провадження № 1-кп/359/127/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Моргушко Л.В., Петровій Я.А., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Динника І.В., Каспрука Д.І., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження № 12018110100000436, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 (Шатоєвича), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, громадянина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, без зареєстрованого місця проживання, тимчасово проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей,

по обвинуваченню щодо вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в :

16 лютого 2018 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 15 по вул. Героїв Майдану в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, звернув увагу на автомобіль НОМЕР_1, чорного кольору, на задньому сидінні якого знаходилась чоловіча сумка, після чого в нього виник злочинний умисел на таємне викрадення вказаного вище чужого майна.

В подальшому 16 лютого 2018 року приблизно о 15:08 год. ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, невстановленим досудовим розслідуванням предметом, розбив праве заднє скло автомобіля НОМЕР_1, належного ОСОБА_3, через яке незаконно проник до салону вказаного автомобіля.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1, перебуваючи в салоні вказаного автомобіля взяв, належні ОСОБА_3, чоловічу сумку та барсетку, в середині якої знаходилися гроші в сумі 1500 доларів США, в процесі чого був виявлений ОСОБА_4, котра висловила останньому вимогу негайного припинення його злочинних дій. Однак, ОСОБА_1, нехтуючи вимогою останньої, розуміючи та усвідомлюючи, що його дії направлені на викрадення чужого майна є відкритими, продовжив реалізацію свого злочинного умислу, після чого з салону автомобіля на асфальтне покриття викинув чоловічу сумку та барсетку, в середині якої знаходилися гроші в сумі 1500 доларів США, що еквівалентно, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України на 16 лютого 2018 року, 40 139 гривень 71 копійка, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий ОСОБА_7, та ОСОБА_8

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав частково, пояснивши, що 16 лютого 2018 року, точного часу не пам'ятає, десь після опівдня, було точно світло, він перебував в с. Щасливе Бориспільського району, на автобусній зупинці, де чекав свого знайомого, з яким повинен був зустрітися. В цей час поряд із ним зупинилася автомобіль, водій якого вийшовши з нього, пішов до магазину. В цей момент в нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки із салону вказаного автомобіля. Він оглянувся навколо себе, побачив, що будь-яких людей поряд не було. Після цього, він підійшов до вказаного автомобіля, через вікно побачив, що на задньому сидінні лежить сумка, яку він і хотів викрасти. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, оскільки поряд із ним нікого не було, він за допомогою рукоятки розкладного ножа, який був при ньому, розбив заднє праве вікно. Після цього він нахилився та до половини заліз всередину автомобіля через вказане вікно, звідки дістав сумку і викинув її. Потім дістав ще одну сумку меншого розміру, яку поклав поряд. Однак, він не встиг викрасти сумку, оскільки його затримали якісь перехожі в той момент, як він ще був в салоні авто. Його завалили на землю, і утримували до приїзду працівників поліції. Наполягав на тому, що він вчинив саме крадіжку, а не грабіж. Він був впевнений, що в момент заволодіння речами із автомобіля його ніхто не бачив, оскільки людей поряд із ним не було. Зазначив, що якісь люди були лише на протилежній стороні дороги, на значній відстані. Він не чув, щоб йому хтось щось кричав із прохожих, оскільки після того, як він розбив скло в авто спрацювала сигналізація, яка працювала дуже голосно і весь час. Також в нього на голові була вдягнена шапка, поверх якої був капюшон. Крім того, його голова весь час була всередині авто. У зв’язку з чим, він не міг чути будь-які звернення до нього. Пізніше, коли оглядали сумку потерпілого, він вже дізнався, що там знаходилися гроші в сумі 1 500 доларів США, купюрами по 100 доларів США. Обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, а саме крадіжки.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 визнав себе винним лише частково, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що точної дати не пам’ятає, близько 15:00 год. чи 16:00 год. він, керуючи своїм автомобілем марки "Audi" моделі "А-8", рухався по центральній вулиці в с. Щасливе Бориспільського району, та зупинився неподалік кіоску "Курочка ряба". Він зупинився на протилежному боці вулиці по відношення до кіоску. Поставивши автомобіль на сигналізацію, він пішов до магазину, де перебував близько 3-5 хвилин. Купивши необхідні продукти, він вийшов із магазину, і відразу побачив біля його автомобіля якесь скупчення людей. Не розуміючи, що відбувається, він відразу направився до авто, і йдучи по дорозі побачив, а потім вже почув, що в нього в авто спрацювала сигналізація. Зазначив, коли саме спрацювала сигналізація він не знає, бо на брилку відсутній сигнал, який про це сповіщає. Коли вже підійшов до автомобіля, то побачив, що на асфальті лежить якісь чоловік, і його утримують двоє чоловіків, а поряд стояло близько 5 жінок. Також він побачив, що його портфель і барсетка, які знаходилися на задньому сидінні в автомобілі, валялися на асфальті, а також поряд ще якісь ніж. Люди йому пояснили, що чоловік, який лежить на асфальті, намагався вчинити крадіжку речей із його авто, однак вони його спіймали і витягнули прямо із авто. Також вони йому повідомили, що цей чоловік розрізав заднє права колесо в авто, потім розбив заднє праве вікно, після чого занурився в середину авто до половини тулуба, звідки викинув його портфель та барсетку. Потім він ще раз заліз в авто, можливо викрасти ще якісь речі, і в цей час його затримали прохожі чоловіки, поклавши на асфальт та утримували його до приїзду поліції, яких він відразу викликав. Зазначив, що в його барсетці перебували грошові кошти у сумі 10 000 доларів США. Підтвердив, що чоловік якого було затримано прохожими – це обвинувачений ОСОБА_1. Потім працівниками поліції було проведено огляд місця події, оглянуто грошові кошти, сфотографовано, та складено відповідний протокол. На питання чому саме при виклику працівників поліції він повідомив, що в нього викрали лише 1 500 доларів США, повідомив, що він вважав, що в його барсетці була саме така сума коштів, однак при огляді виявилося, що там було 10 000 доларів США. При цьому у зв’язку з чим в ході проведення огляду було сфотографовано лише 46 купюр, нічого повідомити не зміг, зазначивши, що його не було на місці події, коли фотографували гроші. Зазначив, що викрадене майно йому повернуто, цивільного позову пред’являти не буде.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 16 лютого 2018 року близько 15:00 год., вийшовши із магазину, що знаходиться по вул. Героїв Майдану, 9 в с. Щасливе Бориспільського р-ну, став поряд покурити. В цей момент він почув якісь глухий звук, і відразу звернув увагу, на автомобіль темного кольору, що був припаркований на протилежному боці дороги, на відстані близько 20 метрів від нього, водій якого пішов в магазин за продуктами. Він побачив, що якісь чоловік копошився всередині авто. Розуміючи, що це не власник, він відразу побіг до вказаного авто. Підбігши до автомобіля, він побачив, що через розбите заднє праве вікно, до половини тулубу, всередині знаходиться якісь чоловік. Він гучно та голосно крикнув цьому чоловіку: "Стій, що ти робиш?". Однак, останній будь-яким чином на це не зреагував, та витягнув із автомобіля портфель та барсетку, які кинув на асфальт. Після чого він витягнув вказаного чоловіка із автомобіля, та повалив на землю, щоб мати змогу його утримати. В цей час поряд проходив якісь чоловік, який побачивши це допоміг йому. Цей чоловік зняв із затриманого ремінь, і завівши йому руки за спину, вони їх зв’язали, та продовжували утримувати його в такому положенні до приїзду поліції. Затриманий пручався і намагався втекти, однак не зміг. Хвилин через 5 до авто вже підійшов власник, який вийшов із магазину, який вже і викликав поліцію. Підтвердив, що особа, яку він затримав – це обвинувачений ОСОБА_1. Зазначив, що при затриманні в обвинуваченого ще випав складний ніж. Чи спрацювала сигналізація він не пам’ятає, бо це все відбувалося дуже швидко.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що точної дати не пам’ятає, було точно холодно як взимку, близько 16:00 год., вона разом із своїм онуком проходила на перехресті вулиць ОСОБА_4 України та ОСОБА_10 в с. Щасливе Бориспільського р-ну, і побачила, що поряд із поштою був припаркований автомобіль, чорного кольору, типу "сідан". При цьому біля вказаного авто стояв молодий чоловік, високий, стрункий, який був гарно вдягнений, зокрема у пуховик сиво-голубого кольору, чорну шапку. Підтвердила, що це саме обвинувачений ОСОБА_1. Вона подумала, що він чекає на маршрутку, які там завжди зупиняються. Як тільки вона пройшла повз вказаний автомобіль, відійшовши на відстань близько 3 метрів від нього, то відразу почула звук як розбивається скло та спрацювала сигналізація. Вона зупинилася, миттєво обернулася, і побачила як обвинувачений, що стояв поряд із авто, через розбите заднє вікно, заліз всередину автомобіля до половини тулуба. Після чого вона побачила як він викинув із машини сумку. Зрозумівши, що це грабіж, вона відразу йому дуже голосно крикнула: "Що ти робиш?". Однак, останній зробив вигляд, що її не чує і не бачить, і знову поліз всередину авто. Хоча він точно її бачив, оскільки вона перебувала майже біля авто, і цей хлопець вилазив із авто, бо вона звернула увагу, що об уламки скла, що залишилися на вікні авто, останній розрізав собі всю курточку, а потім він знову поліз всередину авто. Після чого він викинув ще одну сумку із авто, і в цей момент вона побачила як із-за авто вибігає якісь хлопець, підбігає до грабіжника, зверху накидається на нього, витягує його із автомобіля і кладе на асфальт. Потім підійшов ще якісь високий хлопець, і вони завівши обвинуваченому руки за спину, зав’язали їх за допомогою ременя, і продовжували утримували його на асфальті. Це все відбувалося дуже швидко. Коли вона підійшла поближче до обвинуваченого, то побачила, що на землі лежала ще кришка від телефону, а також розкладний ніж із дерев'яною рукояткою. Потім вже до автомобіля підійшов власник, вона дала йому свій номер телефону, оскільки була безпосереднім очевидцем події, і пішла. Після того як вона відвела внука на секцію карате, вона повернулася на місце події, і там вже були працівники поліції. Також зазначила, що це було серед дня, було багато людей на протилежній стороні дороги на зупинці, а також вікна із пошти, де завжди людно, виходять безпосередньо на місце події. Тому обвинуваченого в момент викрадення майно точно бачили.

Крім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також наступними доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16.02.2018 р. (т.2 а.с.1) з якого вбачається, що 16.02.2018 р. в с. Щасливе, невідомий чоловік, розбивши вікно в автомобілі НОМЕР_1, належного ОСОБА_3, вийняв із салону автомобіля речі, що належать останньому, а саме: портмоне, всередині якого знаходилися грошові кошти у сумі 1 500 доларів США, та шкіряний портфель, чорного кольору, з документами, та в цей час був затриманий. Цим громадянином був ОСОБА_1. Вказана заява була прийнята працівниками поліції безпосередньо на місці події від потерпілого ОСОБА_3 16.02.2018 року;

- витягом з кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12018110100000436 від 16.02.2018 р. (т.2 а.с.2-3), з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5;

- заявою ОСОБА_3 (т.2 а.с.4) про дачу дозволу працівниками поліції на проведення огляду місця події – автомобіля НОМЕР_2, що знаходиться в с. Щасливе Бориспільського р-ну по вул. Героїв Майдану, 15;

- протоколом огляду місця події – земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, на якій знаходився автомобіль НОМЕР_2, від 16.02.2018 р. з фотоілюстраціями до даного протоколу, (т.2 а.с.4а-5, 6-13), проведеного за участю потерпілого ОСОБА_3, в присутності двох понятих. В ході цієї слідчої дії встановлено, що в автомобілі пробите заднє право колесо та розбите заднє праве вікно. Також в ході цієї слідчої дії було встановлено сліди злочину. При цьому було виявлено та вилучено: в середині автомобіля: предмет схожий на волос, мобільний телефон марки "Samsung" з карткою мобільного оператора "Київстар" та батареєю, 1 слід структурної тканини, та поряд із автомобілем, на асфальті, - розкладний ніж марки "FORON", кришку від мобільного телефону, сумку коричневого кольору з грошовими коштами в розмірі 10 000 доларів США, портфель чорного кольору з документами;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2018 р. з додатком до даного протоколу за участю свідка ОСОБА_7 (т.2 а.с.14-15, 16). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_7, серед пред'явлених йому фотознімків чотирьох чоловіків, впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 2 (обвинувачений ОСОБА_1), як особу, який 16.02.2018 року близько 15:10 год., перебуваючи за адресою: Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, намагався відкрито викрасти майно із автомобіля НОМЕР_2. Дану особу він впізнав за загальними рисами обличчя, а саме: форма обличчя, черепу, носу та очей;

-протокол проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 26.03.2018 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_7 (т.2 а.с.17-18, 19), переглянутого в судовому засіданні, де зафіксовані обставини, які розповів ОСОБА_7, за яких він опинився 16.02.2018 р. близько 15 год. 00 хв., в с. Щасливе Бориспільського р-ну по вул. Героїв Майдану, 15, де він побачив, що невідомий громадянин намагається викрасти із автомобіля НОМЕР_2, який там був припаркований, майно, а також яким чином та у який спосіб відбувалося затримання вказаного громадянина, що повністю співпадає з його показаннями, наданими в ході судового розгляду, під час допиту в якості свідка. При цьому свідок ОСОБА_7 під час проведення експерименту вказав на місце, де саме був розташований автомобіль, та де саме відбулося затримання обвинуваченого;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2018 року з додатком до даного протоколу за участю свідка ОСОБА_8 (т.2 а.с.20-21, 22). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_8, серед пред'явлених йому фотознімків чотирьох чоловіків, чітко впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 3 (обвинувачений ОСОБА_1), як особу, який 16.02.2018 року близько 15:10 год., перебуваючи за адресою: Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, намагався відкрито викрасти майно із автомобіля НОМЕР_2. Дану особу він впізнав за загальними рисами обличчя, а саме: форма обличчя, черепу, носу та очей;

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 19.03.2018 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_8 (т.2 а. с.23-24, 25), переглянутого в судовому засіданні, яким підтверджуються події, що сталися 16.02.2018 р. близько 15:10 год., по вул. Героїв Майдану, 15 в с. Щасливе Бориспільського р-ну, де був припаркований автомобіль марки "Audi А-8", темного кольору, а саме - обставини при яких він допоміг іншому чоловіку (свідок ОСОБА_7О.) затримати обвинуваченого ОСОБА_1, який намагався відкрито викрасти майно із вказаного автомобіля, та хотів втекти. При цьому свідок ОСОБА_8 під час проведення експерименту вказав на місце, де саме був розташований автомобіль, та де саме відбулося затримання обвинуваченого;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2018 року з довідкою до даного протоколу за участю свідка ОСОБА_4 (т.2 а.с.26-27, 28). В ході цієї слідчої дії свідок ОСОБА_4, серед пред'явлених їй фотознімків чотирьох чоловіків, чітко впізнав особу, яка зображена на фотознімку № 4 (обвинувачений ОСОБА_1), як особу, який 16.02.2018 року, перебуваючи за адресою: Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, розбив скло в автомобілі марки "Audi", чорного кольору та витягував з нього речі. Дану особу вона впізнала за національністю: кавказька та ознаками зовнішності: за тілобудовою, загальними рисами обличчя, а саме: форма зачіски та кольором волосся, за формою обличчя, підборіддя, губ, брів;

-протокол проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 19.03.2018 року та відеозаписом даної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_4 (т.2 а.с.29-30, 31), переглянутого в судовому засіданні, в ході якого свідок ОСОБА_4 розказала та показала про обставини відкритого заволодіння майном, яке знаходилося всередині автомобіля марки "Audi", чорного кольору, яке мало місце 16.02.2018 року близько 15:00 год. за адресою: Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, що повністю співпадає з її показаннями, наданими в ході судового розгляду, під час допиту в якості свідка. При цьому свідок ОСОБА_4 під час проведення експерименту чітко вказала на місце, де саме був розташований автомобіль, а також місце та відстань, на якій вона перебувала від обвинуваченого. Цим доказом спростовуються твердження обвинуваченого ОСОБА_1, що в момент вчинення ним викрадення майна поруч нікого не було, виходячи із встановленого фактичного місця знаходження свідка ОСОБА_4, а саме остання перебувала майже поряд із ним, біля дерева, на відстані 2-3 метри, а також із урахуванням того, що остання, викривши його дії, намагалася їх припинити, звертаючись до нього;

-даними рапорту старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 16.02.2018 року (т.2 а.с.32), на ім'я начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_12, виходячи із змісту якого останнім було здійснено моніторинг офіційного сайту Національного банку України https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily, з метою встановлення офіційного курсу валют станом на 16.02.2018 року, за результатами якого зроблено з нього витяг, який приєднано до матеріалів даного кримінального провадження;

-даними, що містяться в інформації з офіційного сайту Національного банку України в мережі Інтернет https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily (т.2 а.с.33-34), згідно яких офіційний курс гривні до долара США станом на 16 лютого 2018 року становив за 100 доларів США - 2675-9805 гривень;

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 16.02.2018 р. (т.2 а.с.35-36), складеного старшим слідчим 1-ого відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_11, у приміщенні Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області, у присутності адвоката ОСОБА_13, та двох понятих, про те, що 16.02.2018 р. о 23 год. 35 хв., відповідно до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України, здійснено затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який власне посвідчує факт затримання останнього як підозрюваного у вчиненні злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України, разом із пам’яткою про процесуальні права та обов’язки підозрюваного (т.2 а.с.37-40), а також протоколом роз’яснення права на захист (т.2 а.с.41);

-постановою ст. слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів від 19.02.2018 р. (т.2 а.с.47-48), згідно якої: волосся, мобільний телефон марки "Samsung" ІМЕІ: 3959544\04\57050310, складний ніж марки "FORON", кришку від мобільного телефону, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а також - сумку коричневого кольору, грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, сумку чорного кольору, які повернуто на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3;

-постановою прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_14 про відібрання зразків для експертного дослідження від 19.02.2018 р. (т.2 а.с.51-52), з якої вбачається, що для проведення молекулярно-генетичної експертизи у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018110100000436 від 16.02.2018 р., необхідно відібрати у підозрюваного ОСОБА_1 біологічні зразки, а саме: букальний епітелій, яка була вручена під підпис останньому у присутності адвоката ОСОБА_15;

-протоколом отримання зразків для експертизи від 20.02.2018 р. (т.2 а.с.53-54), згідно якого у приміщенні службового кабінету № 210 Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області, старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_11, за участю адвоката ОСОБА_15, відібрано у ОСОБА_1 зразки букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи, які останній надав добровільно, без будь-яких зауважень та заперечень;

-висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 10-1/462 від 02.05.2018 р. з додатками до нього, який зроблений на підставі постанови прокурора Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_16 від 21.02.2018 року (т.2 а.с.55-56), наданого судовим експертом сектору обліку генетичних ознак людини лабораторії біологічних досліджень Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_17 (т.2 а.с.59-71, 72-78), згідно якого надані на дослідження мікрооб'єкти (об'єкти №№ 2-30) є волоссям з голови людини. Наявність в кореневих кінцях волосся цибулин із незначними залишками піхвових оболонок (об'єкти №№ 3-10, 12, 13, 15-19, 22-24, 26, 28- 30) та цибулин без залишків піхвових оболонок (об'єкти №№ 14, 21, 25, 27) не виключає можливість проведення молекулярно-генетичного дослідження (аналізу ядерної ДНК). Генетичні ознаки волосся (об'єкти №№ 3-10, 12, 13, 15-19, 21-24, 26, 28-30) збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного (об'єкт № 1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак волосся (об'єкти №№ 3- 10, 12, 13, 15-19, 22-24, 26, 28, 29) та зразка букального епітелію підозрюваного складає 4,37 x 10?24. Сукупність генетичних ознак, встановлених у об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 2,29 х 1032 осіб. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак волосини (об'єкт № 21) та зразка букального епітелію підозрюваного складає 1,17 х x10?21. Сукупність генетичних ознак, встановлених у об'єкті, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 8,56 х 1020 осіб. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак волосини (об'єкт № З та зразка букального епітелію підозрюваного складає 1,88 х 10?22. Сукупність генетичних ознак, встановлених у об'єкті, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 5,32 х 1021 осіб;

-постановою ст. слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 про уточнення відомостей у кримінальному провадженні від 28.03.2018 року (т.2 а.с.104-108), винесеної в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018110100000436 від 16.02.2018 р., зі змісту якої слідує, що у даному кримінальному провадженні у всіх процесуальних документах, винесених до 6 березня 2018 року замість ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7 РСР, громадянина ОСОБА_6, рахувати як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянин ОСОБА_6, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_9 РСР.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого, та процесуальні витрати у справі.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

При цьому, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідка ОСОБА_8, однак надалі прокурор, у судовому засіданні 13.12.2018 р., відмовився від клопотання щодо допиту вказаного свідка. Сторона захисту не наполягала на виклику вказаного свідка, що було з'ясовано судом в судовому засіданні. З огляду на вимоги ст. 22 КПК України, забезпечивши право прокурора на свободу в поданні ним суду своїх доказів, суд прийняв відмову прокурора від допиту свідка обвинувачення ОСОБА_8 безпосередньо судом. Враховуючи вищевикладене, та оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, на думку суду, указані обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також безпосередньо, дослідивши наступні докази, суд приходить до висновку, що ці докази прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а саме:

-дані, що містяться у висновку судової трасологічної експертизи № 8-3/768 від 05.03.2018 р., який зроблений на підставі постанови ст. слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 20.02.2018 року (т.2 а.с.79-80), наданого старшим судовим експертом відділу трасологічних видів досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_19 (т.2 а.с.83-85), з яких вбачається, що наданий на дослідження слід структури матеріалу не придатний для встановлення групової належності та ідентифікації;

-дані, що містяться у висновку судово-дактилоскопічної експертизи № 8-1/768 від 23.02.2018 р. з додатками до нього, який зроблений на підставі постанови ст. слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 20.02.2018 року (т.2 а.с.86-87), наданого старшим судовим експертом відділу дактилоскопічних видів досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_20 (т.2 а.с.91-94, 95-99), згідно якого на поверхні мобільного телефону "Samsung" виявлено слід папілярного узору з розмірами по осях 15x25 мм. Слід папілярного узору з розмірами по осях 15x25 мм - непридатний для ідентифікації особи. На поверхні предмету схожого на розкладний ніж, акумулятору до телефону, SIM-картки тарифного плану "Київстар", кришки з-під мобільного телефону – слідів папілярних узорів немає.

Отже, вказані докази не містять даних, які б мали значення для кримінального провадження та підтверджували б або спростовували б обставини, що підлягають доказуванню, тому є неналежними доказами.

Крім того, суд критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_3, в частині того, що під час того, як в ході проведення працівниками поліції слідчої дії – огляд місця події 16 лютого 2018 року, здійснювалося фотографування грошових коштів, останній не був присутній на місці події, оскільки вони повністю спростовуються даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 16.02.2018 року.

Так, як вбачається із протоколу огляду місця події - земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, на якій знаходився автомобіль НОМЕР_2, від 16 лютого 2018 року, дана слідча дія було проведена, в присутності двох понятих та за участю потерпілого ОСОБА_3 При цьому всім учасникам слідчої дії, серед іншого, було роз’яснено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання, а саме: цифрового фотоапарату "Canon", що останні засвідчили своїми підписами.

Також, з протоколу огляду місця від 16.02.2018 року вбачається, що в ньому містяться підписи ОСОБА_3, якими він підтвердив правильність, законність та непорушність процедури проведення даної слідчої дії, а також повноту та послідовність внесення відомостей в протокол, складений за її результати, без будь-яких зауважень та заперечень з приводу того, що він не був присутній під час здійснення працівниками поліції фотографування, зокрема грошових коштів. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що потерпілий ОСОБА_3 був присутній під час проведення огляду місця події від початку даної слідчої дії до її завершення, оскільки будь-яких зауважень щодо його відсутності не вказава, а навпаки посвідчив зазначені у протоколі відомості своїми підписами, зокрема і щодо дійсності фотоілюстрацій, які є додатками до вказаного протоколу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що показання потерпілого ОСОБА_3, в частині того, що він був відсутній в момент фотографування працівниками поліції грошових коштів в його автомобілі НОМЕР_2, є голослівними, в яких прослідковується намагання потерпілим подати події у вигідній собі інтерпретації, з метою уникнення відповіді на поставлені питання щодо суми коштів, яка реально знаходилася в його барсетці, а тому суд відкидає їх.

Крім того, суд критично оцінює відомості, що містяться в протоколі огляду місця події від 16.02. 2018 року, в частині виявлення та вилучення в ході проведення даної слідчої дії грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.

Так, як вбачається із протоколу огляду місця події - земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, на якій знаходився автомобіль НОМЕР_2, на асфальтній поверхні виявлено сумку коричневу з грошовими коштами у розмірі 10 000 доларів США.

При цьому із фотоілюстрації до даного протоколу, а саме зображення № 3, чітко видно, що вказана сумка коричневого кольору була закритою. Разом з тим, у протоколі огляду відсутні відомості про те, що виявлена сумка коричневого кольору відкривалася слідчим, та було проведено огляд її вмісту.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що дивним чином, слідчий Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_21, під час огляду місця подія, вже визначився, що у коричневій сумці, знаходилися грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, не відкриваючи та не оглядаючи її вміст.

Крім того, як вбачається з протоколу огляду місця події, було вилучено 10 000 доларів США, які не тільки не описані із зазначенням їх індивідуальних ознак, а саме номіналу кожної купюри, її серії та номеру, кількості купюр, але які і не були належним чином у передбаченому законом порядку упаковані, опечатані та прошиті з метою запобігання їх втраті, знищенню, зміні та підміні, всупереч вимогам ч. 5 ст. 237 КПК України.

При цьому до вказаного протоколу огляду місця події додано фотоілюстрації, серед яких на зображенні № 12 та № 13 зображені по 46 купюр номіналом по 100 доларів США. Так, під час детального дослідження даних зображень в судовому засіданні, судом встановлено, що 46 купюр, які зображені на зображенні № 12, це ті самі 46 купюр, що і зображенні на зображенні № 13, однак сфотографовані під різним ракурсом. Як вбачається із даних двох зображень вказані 46 купюр номіналом по 100 доларів США як на зображенні № 12, так і на зображенні № 13, викладені ідентично одна одній, оскільки положення кожної купюри на одному зображенні, в точній відповідності відповідає положенню цієї купюри на іншому зображенні. При цьому дані купюри навіть на кожному зображенні однаково перевернуті, загнуті або прим'яті. Крім того, на вказаних зображень взагалі не видно серії та номера жодної із вказаних купюр, що додатково свідчить про те, що купюри на зображенні № 12 ідентичні купюрам на зображенні № 13.

Крім того, враховуючи вищевикладене, суд не виключає можливість, що на зображенні № 14 фотоілюстрації, де зображені грошові кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 8 штук, являються частиною купюр взятих із тих, що зображені на вищезазначених зображеннях.

Також суд враховує те, що на фотоілюстрації, що є додатком до протоколу огляду місця події, відсутнє зображення всієї вилученої суми коштів в розмірі 10 000 доларів США, тобто всіх купюр номіналом по 100 доларів США в кількості 100 штук.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що на місці події, а саме: за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Героїв Майдану, 15, під час проведення даної слідчої дії взагалі не було 100 купюр номіналом по 100 доларів США, та стороною обвинувачення були створені штучно умови, які не відповідали фактичним обставинам події, шляхом здійснення декількох фотографій одних і тих самих купюр номіналом по 100 доларів США, що відображення на зображеннях № 12, 13, 14 фотоілюстрації, які в загальній кількості склали 100 купюр, в такий спосіб імітуючи, що на місці події було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США.

На підставі зазначеного доказу можна зробити висновок лише про те, що на місці події дійсно були грошові кошти в іноземній валюті, а саме долари США. Але цей доказ є недостатнім для висновку про те, що розмір грошових коштів становив саме 10 000 доларів США, і що саме така сума знаходилась в барсетці, яку намагався викрасти у відкритий спосіб обвинувачений.

При цьому, суд звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_3 під час допиту його в судовому засіданні, не міг пояснити як саме відбувався огляд та фотографування, належних йому грошових коштів, на місці події, не зважаючи на те, що він був там присутнім.

В той же час, із показань ОСОБА_3 вбачається, що в його барсетці, яка перебувала в автомобілі НОМЕР_2, були грошові кошти у іноземній валюті, а саме доларах США купюрами по 100 доларів США. Проте, в ході судового розгляду потерпілий не зміг змістовно, ґрунтовного та переконливого пояснити з приводу того, чому в момент повідомлення про злочин працівникам поліції, він особисто, навіть не сумніваючись, повідомив, що в його барсетці, знаходилися грошові кошти у сумі 1 500 доларів США, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16.02.2018 р., так і не заперечується самим потерпілим в судовому засіданні, а вже під час проведення слідчої дії - огляд місця події, працівниками поліції, навіть не відкриваючи барсетку та не перевіряючи її вміст, відразу було виявлено зовсім іншу сума грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США, що викликає сумнів в правдивості його показань в цій частині.

Так само потерпілий ОСОБА_3, в ході його допиту, взагалі не зміг надати жодних обґрунтованих пояснень з приводу того, чому на фотоілюстрації, що є додатком до протоколу огляду місця події від 16.02.2018 року, сфотографовано 46 купюр номіналом по 100 доларів США, зазначивши, що в цей момент був відсутній, що як встановлено в ході судового розгляду не відповідає дійсності та суперечить матеріалам кримінального провадження.

Крім того, факт того, що потерпілий ОСОБА_3 в ході його допиту повідомив суду, що при повідомленні про злочин він зазначив, що у його барсетці знаходилося 1 500 доларів, бо він так думав, однак в ході проведення огляду місця події виявилося, що там було 10 000 доларів США, враховуючи що вказана сума майже в 10 разів перевищує ту, яку він спочатку вказав, а також те, що 1 500 доларів США складає 15 купюр номіналом по 100 доларів США, а 10 000 доларів США – це 100 купюр в даному номіналі, додатково свідчить про надуманість та недостовірність показань потерпілого ОСОБА_3 в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з даних показань потерпілого ОСОБА_3 неможливо встановити усі обставини, що визначені у ст. 91 КПК України та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки його показання є неточними, некоректними, нелогічними, та не відповідають дійсності.

Таким чином, суду не є зрозумілим яким чином слідчий Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_21, знаючи інформації від потерпілого ОСОБА_3 з приводу того, що в його барсетці знаходилося 1500 доларів США, під час огляду місця подія визначився, що у коричневій барсетці перебували грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, не відкриваючи та не оглядаючи її вміст, а також як саме останній міг вилучити грошові кошти у сумі 10 000 доларів США з огляду на відсутність 100 купюр номіналом по 100 доларів США на місці події.

З огляду на вищевикладені обставини суд критично оцінює відомості, що містяться в протоколі огляду місця події від 16.02.2018 року, в частині виявлення та вилучення в ході даної слідчої дії грошових коштів у розмірі 10 000 доларів. Також суд не приймає до уваги зображення № 12, 13, 14 фотоілюстрації, що є додатком до даного протоколу, на яких зображені одні і ті ж купюри по 100 доларів США, оскільки їх природа походження та поява на місці події залишається незрозумілою, так як в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про їх отримання (вилучення, опечатування) органами досудового розслідування в установленому КПК порядку.

При цьому, як зазначалося вище, грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, вилучені під час проведення огляду місця події 16.02.2018 року, в супереч вимогам КПК України, належним чином упаковані та опечатані не були, що суперечить нормам КПК України та чинним інструкціям, які регулюють порядок зберігання речових доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 3 розділу "Загальні положення" Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення. На речові докази, які не можуть бути належним чином упаковані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження. На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її проведення та номер кримінального провадження.

Разом з тим в протоколі огляду місця події від 16.02.2018 року відсутній чіткий, детальний та повний опис купюр, які були вилучені слідчим в ході даної слідчої дії, відомості про те, що вони бути належним чином упаковані та опечатані, так само як і фотозображення даних купюр, що свідчить про порушення вищезазначених кримінальних процесуальних норм.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює відомості, що містяться у постанові ст. слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 про визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів від 19.02.2018 р., згідно якої, зокрема, грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та повернуто на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3

При цьому, в матеріалах кримінального провадження відсутня розписка потерпілого ОСОБА_3 на підтвердження того факту, що слідчий дійсно передав йому на відповідальне зберігання грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, відповідно вона і не досліджувалася судом. Це в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити, що дані обставини відповідають дійсності, а тому викликає сумнів в їх правдивості.

Тому, з огляду на вищевикладене, речові докази у виді грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США, суд визнає недопустимими доказами, оскільки останні, отримані в порядку, що суперечить нормам чинного законодавства, та в подальшому зберігалися стороною обвинувачення, в супереч вимог чинного законодавства, в стані, що міг не унеможливити їх підміну або зміну, оскільки докази на підтвердження факту, що вони були передані потерпілому на відповідальне зберігання, в матеріалах кримінального провадження відсутні.

З огляду на вище зазначене, суд, враховуючи положення ст. 96 КПК України, надавши оцінку достовірності показань потерпілого ОСОБА_3, яка залежить від співвідношення його показань з іншими доказами у провадженні з метою виявлення суперечностей або неузгодженостей, оцінює критично показання потерпілого, в частині того, в його барсетці знаходилися грошові кошти у сумі 10 000 доларів США.

При цьому жоден із допитаних у судовому засіданні свідків, не підтвердив той факт, що у барсетці потерпілого ОСОБА_3 знаходилися грошові кошти розмірі 10 000 доларів США. В матеріалах справи також відсутні такі докази.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вважає достатньою сукупністю доказів таку сукупність, яка складається лише з показань потерпілого та відомостей, що містяться в протоколі огляду місця подія від 16.02.2018 року, в частині того, що в барсетці потерпілого ОСОБА_3 знаходилися грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, які оцінені судом критично, та яка об’єктивно не підтверджується жодними іншими належними, допустимими та достовірними доказами, зібраними у спосіб, передбачений законом. У зв’язку з чим, у суду виникли сумніви щодо розміру коштів, які знаходилися в барсетці потерпілого ОСОБА_3, оскільки зазначена обставина нічим не підтверджена, однак вона прямо впливає на кваліфікацію дій винної особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов'язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Також, в рішенні ЄСПЛ у справі "Коробов проти України" (п.65) зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Оцінюючи зібрані у провадженні докази в їх сукупності, співставляючи отримані в ході судового розгляду показання свідків, показання потерпілого та обвинуваченого, аналізуючи їх у співвідношенні одне із одним, а також із дослідженими письмовими доказами, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було доведено та не встановлено в ході судового розгляду, що в барсетці коричневого кольору, що належить ОСОБА_3, яка перебувала в салоні автомобіля НОМЕР_3, знаходилися грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, оскільки жоден з досліджених у суді доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує та не доводить цього. Це в свою чергу вказує на те, що в діях обвинуваченого відсутня кваліфікуюча ознака "у великих розмірах".

У той же час, за вказаних обставин, суд оцінивши всі досліджені докази в сукупності, проаналізувавши дані показань свідків та дані, які містяться у письмових доказах, прийшов до переконання, що у барсетці потерпілого ОСОБА_3 знаходилися грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США, що еквівалентно, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України на 16 лютого 2018 року, 40 139 грн. 71 коп.

При цьому, як вбачається із показів обвинуваченого, який чітко та послідовно, не змінюючи їх жодного разу, зазначив, що 16.02.2018 року він намагався викрасти із автомобіля "Audi А-8", барсетку, яка знаходилася на задньому сидінні з грошовими коштами саме у розмір 1 500 доларів США. Дані обставини нічим не спростовані, знаходяться в об'єктивному зв'язку та повністю узгоджуються з іншими доказами по справі, аналіз яких наведено вище.

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_1, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

З цього приводу, суд критично оцінює клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказами: рапорту старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 та витягу з офіційного сайту Національного банку України.

Так, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_22 в судовому засіданні 30.10.2018 року заявив клопотання про визнання вищезазначених доказів недопустимими, вже після їх дослідження судом, мотивуючого його тим, що стороною обвинувачення не було виконано покладеного на них обов’язку щодо визначення розміру шкоди завданої кримінальним правопорушенням, оскільки витяг із сайту не являється документом, який це підтверджує. Крім того, даний витяг отриманий з грубим порушенням норм КПК України, а саме на підставі рапорту слідчого. У зв’язку з чим, адвокат ОСОБА_22 просив визнати зазначені докази недопустимими.

В той же час, суд не приймає до уваги вищезазначені твердження сторони захисту, виходячи із наступного.

Із загальних засад кримінального законодавства слідує, що при кваліфікації викрадань іноземної валюти, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням визначається, виходячи із перерахунку її у національну валюту України за офіційним курсом на момент вчинення злочину.

Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2013 року, яке було чинним на момент вчинення злочину (16.02.2018 року), Національний банк України установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових грошових одиниць, а також офіційний курс банківських металів. У п. 2 зазначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється, щоденно, зокрема, для конвертованих валют, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями, валют країн - членів Європейського Союзу. У п. 8 даного положення закріплено, що інформація про встановлений офіційний курс гривні до іноземних валют та курс банківських металів оприлюднюється на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку та надсилається абонентам системи електронної пошти Національного банку.

З аналізу даних норм слідує, що курс гривні до долара США, який був розміщений на сайті Національного банку України станом на 16.02.2018 року, являться офіційним курсом, установленим Національним банком України. У зв’язку з чим, будь-яких сумнівів щодо достовірності відомостей, розміщених на офіційному сайті НБУ, а саме щодо курсу гривні до іноземних валют, бути не може.

Так, у частині 2 ст. 93 КПК України міститься широкий обсяг повноважень сторони обвинувачення щодо збирання доказів у кримінальному провадженні. Так, відповідно до положень зазначеної норми сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. З даної норм слідує, що чинне законодавство надає, зокрема, слідчому право одержувати безперешкодно відомості, необхідні у кримінальному провадженні, іншим шляхом, зокрема, без застосування заходів забезпечення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме рапорту старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 16.02.2018 року, останнім було здійснено моніторинг офіційного сайту Національного банку України, з метою встановлення офіційного курсу гривні до долара США станом на 16.02.2018 року, та зроблено з нього витяг, який приєднано до матеріалів даного кримінального провадження. При цьому із даного витягу вбачається, що він дійсно зроблений із офіційного сайту Національного банку України в мережі Інтернет: https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily.

Зазначені обставини свідчать про те, що старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 було отримано інформацію щодо курсу гривні до іноземних валют станом на 16.02.2018 року, в порядку визначеному ч. 2 ст. 93 КПК України, оскільки вона є загальнодоступною та має статус офіційної, так як була розміщена на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, про відсутність порушень під час досудового розслідування норм КПК України.

Разом з тим, суд враховує заперечення захисника ОСОБА_22, зазначені в його клопотанні, про те, що наданий стороною обвинувачення вищезазначений рапорт носить інформативний характер, являє собою доповідну записку, та не є формою прийняття слідчим, прокурором процесуального рішення в кримінальному провадженні, але не погоджується з ним в тому, що він не є доказом. Так, відповідно до ст. 99 КПК України документи можуть бути доказами у кримінальному провадженні. Звичайно, враховуючи специфічний характер цих документів, які створюються службовими особами в процесі правоохоронної діяльності, суд має враховувати, що вони являються офіційним повідомленням про що-небудь керівництву, можуть містити суб’єктивні оціночні судження цих осіб, а тому кожен із них, взятий окремо, має оцінюватися критично. Проте, якщо інформація, яка в них міститься підтверджується та доповнюється сукупністю інших доказів, суд не може ігнорувати ці документи. Таким чином, суд відхиляє заперечення адвоката ОСОБА_22 щодо недопустимості цього доказу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що долучення до матеріалів даного кримінального провадження витягу із офіційного сайту Національного банку України в мережі Інтернет, на якому оприлюднюється щоденно інформація про встановлений офіційний курс гривні до іноземних валют, на підставі рапорту слідчого, не може вплинути на правильність прийнятих процесуальних рішень у кримінальному провадження, а саме визначення розміру шкоди, забавної кримінальним правопорушенням. У зв’язку з чим, судом при вирішенні питання допустимості доказів та використанні, покладених в основу вироку засобів доказування, грубого порушення вимог кримінального процесуального закону не допущено. Таким чином, ці обставини в сукупності не можуть свідчити про істотне порушення прав та свобод ОСОБА_1, що, в свою чергу не є наслідком визнання рапорту старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 та витягу з офіційного сайту Національного банку України, недопустимими доказами.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання сторони захисту на недопустимість таких доказів ґрунтується на довільному тлумаченні приписів процесуального законодавства та судом відхиляється.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, з'ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

В той же час, стороною обвинувачення, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, у великих розмірах.

Однак, суд, проаналізувавши в сукупності наведені вище докази, не погоджується з такою кваліфікацією дій обвинуваченого та вважає її помилковою, а тому користуючись своїм правом, визначеним ст. 337 КПК України, вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, враховуючи, що це покращує становище особи, стосовно якого здійснюється кримінальне провадження та викликано необхідністю надання правильної правової кваліфікації його діям.

Так, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною і такою, що відповідає фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Так, майно, яким намагався заволодіти обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_1 не мав на нього жодного права, цим майном він бажав заволодіти у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулося протиправно. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодівав, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь.

При цьому, як встановлено у ході судового розгляду, в барсетці, що належить потерпілому ОСОБА_3, якою намагався заволодіти обвинувачений, знаходилися гроші в сумі 1500 доларів США, що еквівалентно, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України на 16 лютого 2018 року, 40 139 гривень 71 копійка. Виходячи із п. 3 примітки до ст. 185 КК України, дана сума не є сумою, що становить великі розміри.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що, як встановлено в ході судового розгляду, в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі та належні докази на підтвердження того, що в барсетці, яку намагався викрасти обвинувачений ОСОБА_1, знаходилися грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, а відтак суд вважає, що з обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_1, належить виключити кваліфікуючи ознаку "вчинений у великих розмірах".

При цьому, у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" роз'яснено, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

У п. 4 вказаної постанови зазначено, що дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що 16 лютого 2018 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 15 по вул. Героїв Майдану в с. Щасливе Бориспільського району Київської області, підійшовши до припаркованого там автомобіля НОМЕР_1, чорного кольору, розбивши заднє праве вікно, проник незаконно до салону, де взяв належну ОСОБА_3 чоловічу сумку та барсетку, в середині якої знаходилися гроші в сумі 1500 доларів США, в процесі чого був виявлений свідком ОСОБА_4, котра висловила останньому вимогу негайного припинення його злочинних дій. Однак, ОСОБА_1, нехтуючи вимогою останньої, розуміючи та усвідомлюючи, що його дії виявлені сторонньою особою, продовжив реалізацію свого злочинного умислу, викинувши із салону автомобіля на асфальтне покриття вищезазначені речі.

Зазначене повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведено вище, зокрема показаннями свідка ОСОБА_4, наданими нею безпосередньо в ході її допиту, в яких вона підтвердила, що добре запам'ятала грабіжника, описавши детально його зовнішність, який, на її очах, оскільки вона перебувала на відстані близько 2-3 метрів від нього, 16.02.2018 року на перехресті вулиць ОСОБА_4 України та ОСОБА_10 в с. Щасливе Бориспільського р-ну, через розбите заднє вікно, заліз всередину автомобіля чорного кольору, типу "сідан", викинув звідти сумку, після чого виліз звідти, та вона відразу дуже голосно зробила йому зауваження на рахунок крадіжки, однак останній усвідомлюючи, що його дії викрито нею, продовжував свої злочинні дії, залізши знову всередину автомобіля, при цьому в судовому засіданні вона впізнала, що це був саме обвинувачений ОСОБА_1; показаннями свідка ОСОБА_7 наданими ним в ході його допиту, в яких він підтвердив, що бачив як обвинувачений ОСОБА_1, зовнішній вигляд якого він добре запам’ятав, вказавши безпосереднього на нього в судовому засіданні, залізши всередину автомобіля темного кольору, що був припаркований в с. Щасливе по вул. Героїв Майдану, через заднє розбите вікно, намагався вчинити викрадення майна із нього, у зв’язку з чим він голосно йому крикнув, однак останній не реагуючи на його слова продовжив свої злочинні дії, і в цей момент він його затримав; показаннями потерпілого ОСОБА_3, в яких він зазначив, що в ході викрадення майна із його автомобіля обвинувачений був помічений прохожими людьми; даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю свідків: ОСОБА_4 від 19.03.2018 року, ОСОБА_7 від 26.03.2018 року, в яких вони детально відтворили обставини події, що відбувалися 16.02.2018 р. близько 15 год. 00 хв., в с. Щасливе Бориспільського р-ну по вул. Героїв Майдану, 15, зазначивши, що вони бачили, що обвинувачений намагається викрасти із автомобіля НОМЕР_2, який там був припаркований, майно, і на їх зауваження останній не реагував, продовжуючи свої злочинні дії; даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 19.03.2018 року, в якому останній відтворив обставини при яких він допомагав затримувати обвинуваченого, описавши його зовнішність, який намагався викрасти майно із автомобіля, а також протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16.02.2018 року, зі змісту якого вбачається, що на місці події, в момент вчинення викрадення майна із авто НОМЕР_2, був затриманий ОСОБА_1.

Дані докази є взаємопов'язаними, як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не мають суперечностей, повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, і відтворюють обставини, які передували та відбувалися в момент вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_1, та беззаперечно підтверджують те, що дії ОСОБА_1 розпочаті як крадіжка, були виявлені свідками і, незважаючи на це, продовжені останнім.

У цьому зв’язку, суд враховує, що всі сумніви свідчать лише на користь обвинуваченого.

Також судом враховуються, встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме: час вчинення злочину – денний, близько 15:00 год., місце вчинення злочину – центральна вулиця в с. Щасливе, на якій розташовано значна кількість об’єктів інфраструктури, а саме: приміщення пошти, декілька магазинів, зупинки громадського транспорту по обидві сторони дороги, що вказує на те, що це громадське місце, яке є загальнодоступним та багатолюдним, спосіб вчинення злочину шляхом розбиття вікна в автомобілі, що є гучним звуком, а тому не могло залишитися поза увагою прохожих людей, а також звук спрацьованої сигналізації, послідовність дій обвинуваченого, в тому числі і до моменту вчинення злочину, і в момент його вчинення, зокрема, що останній декілька разів залазив до салону автомобіля, при цьому один раз в момент знаходження поряд з ним свідка ОСОБА_4 на відстані 2-3 від нього, яка виявила, що він вчиняє викрадення майна, зробивши йому зауваження з даного приводу, що в свою чергу виключає можливість того, що обвинувачений не бачив її, а також подальші його дії, який незважаючи на присутність поряд особи та її зауваження, знову заліз в середину автомобіля.

Крім того, слід зазначити, що обвинувачений з урахуванням його освіти, віку, стану розумового розвитку, відсутності даних щодо відхилень у його мислені, не міг не усвідомлювати, що в момент вчинення ним викрадення майна із салону автомобіля, його дії точно будуть кимось помічені, оскільки вчиняв злочину у денний час доби, а саме о 15:08 год., у багатолюдному місці, в центрі села, на зупинці громадського транспорту. Крім того, в ході надання своїх показань обвинувачений також підтвердив, що на зупинці громадського транспорту з протилежної сторони від нього перебували люди.

Тому з огляду на наведені докази, а також фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що обвинувачений проникши в салон автомобіля НОМЕР_1, таємно заволодівав майном, яке там знаходилося, а саме: чоловічою сумкою та барсеткою, в середині якої знаходилися гроші в сумі 1500 доларів США, що належать ОСОБА_3, але безпосередньо в цей момент був викритий свідком ОСОБА_4, яка перебувала майже поряд із ним, і усвідомлював, що його дії помічені й оцінюються свідком як викрадення, оскільки остання вчиняла дії, направлені на припинення цього правопорушення, зробивши йому голосно зауваження на рахунок його протиправних дій, на що обвинувачений не реагував, продовжуючи свої злочинні дії, направленні на заволодіння чужим майном. При цьому обвинувачений усвідомлював, що його злочинні дії вже були викриті свідком ОСОБА_4 Отже, дії обвинуваченого були розпочаті як крадіжка, і потім переросли в грабіж.

За таких обставин, аналіз досліджених судом доказів по справі в їх сукупності, переконує суд у тому, що показання обвинуваченого ОСОБА_1, дані ним у ході судового розгляду, в яких він зазначив, що був впевнений, що в момент заволодіння речами із автомобіля його ніхто не бачив, і він нічого не чув, є неправдивими, та надані ним з метою приховати дійсні обставини вчиненого ним злочину. Тому суд оцінює їх критично та розцінює їх як бажання виправдати свою протиправну поведінку та добитися покарання за більш м'якою статтею КК України, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

При цьому ОСОБА_1 скоїв незакінчений замах на вчинення злочину. В силу обставин, які не залежали від волі обвинуваченого, він не вчинив усіх дій, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця. Незавершеність об’єктивної сторони злочину є вимушеною. Обвинуваченим не доведено злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин які не залежали від його волі. Так, на момент скоєння кримінального правопорушення обвинувачений перебував у салоні автомобіля НОМЕР_1, звідки встиг викинути на асфальт чоловічу сумку та барсетку, в середині якої знаходилися гроші в сумі 1500 доларів США, що належать ОСОБА_3 Однак, в цей момент він був затриманий випадковими громадянами (свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8М.). Тобто існували обставини, які зашкодили закінчити злочин всупереч докладеним зусиллям обвинуваченого. Тому в діяннях обвинуваченого наявні ознаки незакінченого замаху на вчинення злочину.

Крім того, суд, проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення на дослідження докази, вважає за доцільне зазначити, що в ході судового розгляду не знайшли своє підтвердження дані, вказані в обвинувальному акті про те, що обвинувачений ОСОБА_1, із чоловічою сумкою та барсеткою, в середині якої знаходилися гроші, що належать ОСОБА_3, розпочав рух, однак в цей момент був затриманий, так як вони повністю спростовуються сукупністю доказів, аналіз яких наведено вище.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що він затримав ОСОБА_1 в той момент як останній перебував всередині автомобіля, витягнувши його звідти, а потім поваливши на землю, продовжував його утримувати.

Такі показання свідка ОСОБА_7 повністю узгоджуються з показаннями, наданими під час допиту в судовому засіданні, свідком ОСОБА_4, в яких остання підтвердила, що затримання ОСОБА_1 відбулося в той момент, як він перебував в середині автомобіля, при цьому чоловік, який до нього підбіг (свідок ОСОБА_7О.) витягував його із автомобіля, а потім повалив вже на землю, а також показаннями потерпілого ОСОБА_3, в яких він зазначив, що ОСОБА_1 був затриманий, коли перебував в середині авто. Суд приймає до уваги такі показання свідків та потерпілого, оскільки вони не містять внутрішніх протиріч, повністю узгоджуються між собою.

При цьому дані показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_3 повністю узгоджується з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, які були надані ним безпосередньо в судовому засіданні, в яких він зазначив, що його затримали в той момент як він перебував в середині автомобіля, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності, в зв'язку з чим суд визнає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

З огляду на вищевикладені докази, суд приходить до висновку про необхідність виключення з обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_1, даних про те, що ОСОБА_1 "з указаною барсеткою та сумкою розпочав рух", оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні жодні докази на підтвердження вказаного факту.

Крім цього, при кваліфікації дій ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою вчинення грабежу повторно, суд виходив з того, що відповідно до примітки до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визначається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачений цими статтями.

В той же час, як вбачається із довідки спецперевірки обвинуваченого ОСОБА_1 (т.2 а.с.101) останній раніше взагалі до кримінальної відповідальності не притягався.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України

особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а згідно із статтею 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

В той же час, судом встановлено, що на момент вчинення даного кримінального правопорушення відносно обвинуваченого ОСОБА_1, не існувало обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, щодо притягнення його до кримінального відповідальності за вчинення злочину проти власності. Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 лише розглядається кримінальне провадження в Оболонському районному суді м. Києва за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. А тому в діях обвинуваченого відсутня кваліфікуюча ознака повторність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність виключити з обвинувачення, пред’явленого ОСОБА_1, яке міститься в обвинувальному акті, твердження про "повторне вчинення обвинуваченим корисливого злочину проти власності" та кваліфікуючу ознаку "вчиненому повторно" з кваліфікації злочину.

З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, ступень здійснення злочинного наміру, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 186 КК України, з урахуванням положень ст. 68 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, однак притягувався до адміністративної відповідальності, являється громадянином ОСОБА_6, не має місця реєстрації, не має посвідки на постійне проживання в Україні, відсутнє постійне місце проживання на території України, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, дітей на утриманні не має, ІНФОРМАЦІЯ_10, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, не має постійного джерела доходів, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпечності його особи.

Також, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, в момент затримання обвинуваченого ОСОБА_1, в порядку ст. 208, за підозрою у вчиненні даного злочину, останній мав при собі посвідку на постійне проживання в України серії ЛГ № 14418, не на своє ім'я, а на ім'я громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_11. При цьому у органів досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вказана посвідка має ознаки підроблення. У зв’язку з чим 06.03.2018 року відомості про вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12018110100000632, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про те, що поведінка обвинуваченого є нестабільною, в якій проявляється схильність до вчинення дій, які мають ознаки кримінальних правопорушень, що в свою чергу вказує на підвищену його суспільну небезпеку. Ці обставини негативно характеризують ОСОБА_1 як особу, яка має незадовільну репутацією.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження слідує, що матеріальна шкода вчиненим злочином фактично завдана не була, та майно повернуто потерпілому.

Суд вважає, що обставини встановлені під час судового розгляду, спосіб і обстановка вчинення злочину, а також дані про особу обвинуваченого свідчать, що ОСОБА_1 є особою суспільно небезпечною, до якого необхідно застосувати відповідні заходи примусу, що буде полягати у обмеженнях прав і свобод обвинуваченого.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні.

Таким чином, із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин його вчинення, умисний протиправний характер діяння, форму вини, ступеня здійснення злочинного наміру, мотивацію вчиненого кримінального правопорушення, пом’якшуючих та обтяжуючих обставин та даних про особу обвинуваченого, а також із урахуванням думки потерпілого, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, у межах, ближчих до мінімальних, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

Підсумовуючи вищезазначене суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною та достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи, тяжкість злочину та особу обвинуваченого.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави, слід стягнути витрати на проведення експертиз у розмірі 36 148 грн. 16 коп.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 318, 322, 337, 342-351, 358, 364-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ч. 2, ч. 3 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ст.ст. 50, 65-69, 72, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 (Шатоєвича) визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 (Шатоєвичу), термін його попереднього ув'язнення та рахувати відбуття покарання з моменту його затримання – 16.02.2018 року.

До вступу вироку суду в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1 (Шатоєвича) залишити у вигляді тримання під вартою та утримувати його в ДУ "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

Стягнути з ОСОБА_1 (Шатоєвича), (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6) на користь Держави України (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ/м.Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 36 148 (тридцять шість тисяч сто сорок вісім) грн. 16 коп. процесуальних витрат, пов’язаних із залучення експертів.

Речові докази, після набрання вироком суду законної сили, а саме: вилучене на місці події волосся, складний ніж марки "FORON", вилучені зразки букального епітелію, - знищити; мобільний телефон марки "Samsung" ІМЕІ: 3959544/04/57050310 з сім карткою "Київстар", кришку від мобільного телефону, - повернути ОСОБА_1 (Шатоєвичу); сумку коричневого кольору, грошові кошти в сумі 10 000 доларів США (десять тисяч доларів США) та сумку чорного кольору, - залишити в користуванні потерпілого ОСОБА_3.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку – після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк