Рішення № 80266830, 25.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2772/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до товариства з обмеженою відповідальністю „Свята Катерина-Одеса” про стягнення 98200,05 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (далі по тексту – Військово-медичний центр) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Свята Катерина-Одеса” (далі по тексту – ТОВ „Свята Катерина-Одеса”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 116497,95 грн., яка складається із пені у розмірі 74474,47 грн. та штрафу у розмірі 42023,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р.

ТОВ „Свята Катерина-Одеса” у відзиві на позовну заяву було визнано позовні вимоги Військово-медичного центру в частині стягнення пені на суму 74474,47 грн., у задоволенні позовних вимог Військово-медичного центру про стягнення штрафу у розмірі 42023,47 грн. відповідач просив суд відмовити.

23.01.2019р. до господарського суду від Військово-медичного центру надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути із ТОВ „Свята Катерина-Одеса” пеню у розмірі 74474,47 грн., збитки від інфляції у розмірі 44618,47 грн. та три відсотки річних у розмірі 6315,86 грн. Заяву про уточнення позовних вимог ТОВ „Свята Катерина-Одеса” просило суд задовольнити частково шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 74474,47 грн., збитків від інфляції у розмірі 17409,72 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6315,86 грн.

13.02.2019р. до господарського суду від Військово-медичного центру надійшла чергова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути із ТОВ „Свята Катерина-Одеса” пеню у розмірі 74474,47 грн., збитки від інфляції у розмірі 17409,72 грн. та три відсотки річних у розмірі 6315,86 грн., тобто суму заборгованості, яка була визнана відповідачем.

Заява про уточнення позовних вимог від 13.02.2019р. була прийнята судом до розгляду, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.07.2016р. між Військово-медичним центром (Виконавець) та ТОВ „Свята Катерина-Одеса” (Замовник) було укладено договір про надання платних медичних послуг №376, відповідно до п. 2.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по наданню медичних послуг, зазначених в п. 2.3 договору, клієнтам Замовника за вартістю відповідно до прейскуранта Виконавця (додаток №3).

Відповідно до п. 3.1.1, 3.7.2 договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р. Виконавець зобов’язаний надати медичні послуги клієнтам Замовника відповідно до цього договору, якісно і своєчасно. Обсяг медичної допомоги, що надається Виконавцем Замовнику в рамках цього договору, визначається відповідно до програми Замовника, визначеної в договорі надання медичних послуг, який укладено з Клієнтом, та повинен відповідати діючим стандартам лікування. Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану медичну допомогу.

Згідно з п. 3.3.2 договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р. Замовник зобов’язаний здійснювати оплату наданих Виконавцем послуг згідно з п. 5 договору за надані клієнтам медичні послуги відповідно до представленого Виконавцем рахунку та акту наданих послуг, що посвідчують обсяги та вартість попередньо погодженої наданої медичної допомоги відповідному клієнту.

Відповідно до п. 5.3 договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р. Виконавець протягом 10 робочих днів з дати завершення календарного місяця складає акт наданих послуг, в який включаються всі медичні послуги надані клієнтам Замовника протягом календарного місяця та передає його Замовнику, який повинен протягом 3 робочих днів з дня його отримання підписати зазначений акт або надати письмову мотивовану відмову від його підписання.

Умовами п. 5.8 договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р. сторонами було передбачено, що оплата вартості наданих клієнтам Замовника медичних послуг здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця, вказаний у розділі 16 цього договору.

Згідно з п. 10.2 договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р. за невиконання вказаних у п. 5.5 цього договору термінів по оплаті Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмір подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до п. п. 13.1, 13.2 договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р. цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. У випадку, якщо за один календарний місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2018р. між сторонами по справі було підписано акт виконаних робіт (наданих послуг), наданих позивачем відповідачеві на підставі договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р., загальна вартість яких складає 600335,33 грн. Крім того, Військово-медичним центром було виставлено ТОВ „Свята Катерина-Одеса” рахунок №18/70 від 31.05.2018р. на суму 600335,33 грн.

Листами від 01.10.2018р. та від 25.10.2018р. позивачем було повідомлено відповідача, що у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором №376 від 01.07.2016р. в частині оплати вартості наданих медичних послуг на суму 600335,33 грн., Військово-медичним центром було прийнято рішення про припинення надання послуг клієнтам ТОВ „Свята Катерина-Одеса”.

У відповідь на повідомлення позивача про припинення надання медичних послуг відповідачем листом №957 від 31.10.2018р. було повідомлено позивача про наявність у ТОВ „Свята Катерина-Одеса” можливості часткового погашення наявної заборгованості.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Свята Катерина-Одеса”, позивачем було вказано, що відповідачем було допущено прострочення оплати наданих послуг на суму 600335,33 грн., у зв’язку з чим, у Військово-медичного центру є право на стягнення пені у розмірі 74474,47 грн., збитків від інфляції у розмірі 17409,72 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6315,86 грн., які були нараховані позивачем протягом періоду з 01.07.2018р. по 05.11.2018р., правомірність стягнення яких була визнана відповідачем під час розгляду справи судом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв’язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг за договором №376 від 01.07.2016р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 17409,72 грн. та три відсотки річних у розмірі 6315,86 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість здійсненного позивачем розрахунку. З викладених обставин, враховуючи визнання ТОВ „Свята Катерина-Одеса” заявленого позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Військово-медичного центру шляхом присудження до стягнення із відповідача збитків від інфляції у розмірі 17409,99 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6315,86 грн.

З посиланням на умови 10.2 договору про надання платних медичних послуг №376 від 01.07.2016р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано ТОВ „Свята Катерина-Одеса” пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у загальному розмірі 74474,47 грн. за порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, яка була розрахована Військово-медичним центром на суму основної заборгованості, господарський суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість здійсненного позивачем розрахунку. З викладених обставин, враховуючи визнання ТОВ „Свята Катерина-Одеса” заявленого позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Військово-медичного центру у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 74474,47 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Свята Катерина-Одеса” перед Військово-медичним центром зі сплати пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи та був визнаний відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Свята Катерина-Одеса” на користь Військово-медичного клінічного центру Південного регіону пені у розмірі 74474,47 грн., збитків від інфляції у розмірі 17409,72 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6315,86 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 231, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 960,50 грн. у зв’язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю „Свята Катерина-Одеса” /65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 144, ідентифікаційний код 32120543/ на користь Військово-медичного клінічного центру Південного регіону /65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 2, ідентифікаційний код 08199969/ пеню у розмірі 74474,47 грн./ сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят чотири грн. 47 коп./, збитки від інфляції у розмірі 17409,72 грн. /сімнадцять тисяч чотириста дев’ять грн. 72 коп./, три відсотки річних у розмірі 6315,86 грн. /шість тисяч триста п’ятнадцять грн. 86 коп./, судовий збір у розмірі 960,50 грн. /дев’ятсот шістдесят грн. 50 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 березня 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна