Рішення № 80266749, 01.03.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1630/19

2/357/1903/19

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, в залі суду № 5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що він з 06.04.2017 року був прийнятий на роботу в Білоцерківський районний територіальний центр надання соцпослуг на посаду водія автотранспортних засобів, а 07.11.2018 року позивача було звільнено з посади за п.6 ст. 36 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки мають місце особисті неприязні відносини з директором установи, який в зв’язку з скороченням посад сторожів, своїм наказом поклав на позивача додаткові функції по прибирання прилеглої території. Позивач вказує, що оскільки він відмовився виконувати роботу, яка не передбачена трудовим договором, та за відсутності змін в організації виробництва і праці, його 03.09.2018 року було попереджено про звільнення, а 07.11.2018 року ОСОБА_1 звільнили з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача, директор Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг, позов не визнав, надав відзив на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 06.04.2017 року згідно Наказу № 19-к, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Білоцерківський районний територіальний центр надання соціальних послуг на посаду водія автотранспортних засобі (з робочим обсягом двигуна понад 1.8 до 3.5 л. - 3 тарифний розряд), що підтверджується витягом з наказу №19-к від 06.04.2017р. (а.с.6).

Встановлено, що з 07.11.2018 року, за Наказом № 69к позивача було звільнено із займаної посади за п.6 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено копією наказу від 01.11.2018 року за №69к «Про звільнення ОСОБА_1В.» (а.с.17).

Встановлено, що 21.02.2018 р. головою Білоцерківської РДА було видано розпорядження № 87 щодо економії бюджетних коштів і затверджено з 1.09.2018 р. новий штатний розпис Центру надання соціальних послуг, згідно якого із штатного розпису було виключено сім штатних одиниць сторожів, до функціональних обов’язків яких входило прибирання прилеглої до будівлі Центру території (а.с. 53).

Встановлено, що 31.08.2018 року директор територіального центру ОСОБА_2 виніс Наказ №39о «Про введення додаткових обов’язків», наступного змісту : В зв’язку зі скороченням посад сторожів з 01.09.2018 року та з виробничою необхідністю, вмінити у посадові обов’язки водія автотранспортних засобів додаткові функції по прибиранню прилеглої території. Наказано інспектору з кадрів ОСОБА_3 внести зміни в посадову інструкцію водію ОСОБА_1 з 01.09.2018 року. (а.с.14).

Встановлено, що в 2018 році і на даний час в Білоцерківському районному територіальному центрі надання соціальних послуг є дві посади водія, обов’язки яких передбачені посадовою інструкцією водія автотранспортних засобів.

Судом встановлено, що директор Білоцерківського районного територіального центру надання соцпослуг затвердив посадову інструкцію водія в новій редакції від 31.08.2018 р., згідно якої до функціональних обов’язків водія було додатково додано обов’язок : забезпечувати дотримання належного стану приміщень територіального центру та створювати умови для ефективної роботи працівників; постійно слідкувати за витратою електроенергії згідно лічильника, в приміщенні адміністрації територіального центру проводити заміну електролампочок; щомісяця знімати та повідомляти в бухгалтерію територіального центру показники електролічильників; розносити або розвозити (листи, звіти, запити, договори) в організації та установи міста, району, області; здійснювати дрібний ремонт системи освітлення, водопостачання та каналізаційної системи, дверей, вікон, меблів; слідкувати та утримувати до належного стану прибудинкову територію (косить траву, чистити сніг, підмітати, прибирати та виносити сміття). Наведене підтверджено Посадовою інструкцією водія в ред. від 31.08.2018р.(а.с.38-40).

Позивач суду пояснив, що в установі є два водія, але, лише, на позивача було покладено обов’язок прибиральника, кур’єра, ремонтника. Також, в установі є особа, що працює на посаді завідуючого господарства, в посадові обов’язки якої входить прибирання території, нагляд за порядком. Позивач зазначає, що влаштовувався на роботу водієм, а не прибиральником і слюсарем, а директор установи вимагає виконувати роботу, яка не була визначена трудовим договором. Позивач вказує, що ніяких змін в організації виробництва і праці в установі не було, а були, лише, скорочені посади сторожів та їх обов’язки директор забажав покласти на ОСОБА_1

В судовому засіданні директор Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг, заперечуючи позов суду пояснив, що ним, на виконання вищезазначеного Розпорядження голови Білоцерківської РДА від 21.02.2018р., було затверджено відповідний план від 20.03.2018 р. про скорочення посад сторожів, їх звільнення та, в зв’язку з цим, одночасно, було внесено зміни до функціональних обов’язків водія ОСОБА_1 Адміністрацією Центру було проаналізовано зайнятість працівників і навантаження на них протягом робочого часу та встановлено, що водій ОСОБА_1 протягом 2018 р. виїздив на лінію: у січні - 4 рази, у лютому - 6 разів, у березні - 6 разів, у квітні - 4 рази, у травні - 5 разів при середньомісячній кількості робочих днів 22-23 дні, а тому, на думку директора установи, позивач значний час бездіяв, близько 60-65% робочого часу. На підтвердження зазначеного, представником відповідача надано реєстр видачі шляхових листів. У зв’язку з вказаним і проведеними змінами в організації виробництва і праці, викликаними звільненням сторожів, з метою підвищення ефективності праці і віддачі кожного працівника, - директором Центру було видано наказ від 31.08.2018 р. № 39о про покладення на водія ОСОБА_1, додатково, обов’язків з прибирання території Центру та затверджено нову посадову інструкцію водія.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків, працівники Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду показали, що директор установи вимушений був змінити посадову інструкцію водія ОСОБА_1, оскільки після звільнення сторожів не було кому прибирати територію, іноді потрібно в приміщенні замінити лампочку чи щось полагодити, а позивач має вільний час. Зокрема, свідок ОСОБА_5, який після звільнення з роботи позивача, обійняв його посаду, суду пояснив, що був прийнятий на роботу водієм, але в обов’язки водія входить прибирання снігу, підмітання, ремонт замків та, приблизно, раз на тиждень ОСОБА_5 працює водієм. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ствердили, що позивача було звільнено з роботи за відмову виконувати додаткові обов’язки за новою посадовою інструкцією. Звільнення відбулося з дотриманням передбаченої законом процедури, позивачу було вручено наказ про звільнення, який він відмовився отримувати, про що було складено Акт, та потім з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок, вручено трудову книжку.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Віповідач подав суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач пропустив встановлений законом строк для вирішення даного спору (а.с.31).

Позивач подав суду заяву про поновлення пропущеного строку для розгляду його позову, мотивуючи тим, що відразу після звільнення з роботи він звертався до суду з позовом про поновлення на роботі, але його позов було залишено судом без розгляду за заявою позивача, яку було подано в зв’язку з невірним оформленням документів (а.с.21,69).

Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Суд вважає, що підлягає поновленню строк звернення до суду з даним позовом, оскільки вбачається, що позивач вчиняв активні дії щодо відновлення свого порушеного права.

Згідно п.6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

До одного з виняткових повноважень власника належить проведення заходів щодо зміни організації виробництва та праці. Зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається тільки у випадках змін в організації виробництва та праці. Якщо ж такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 установлено, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, у т. ч. перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Судом встановлено, що адміністрацією Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг не видавався наказ «Про зміни істотних умов праці». Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували реорганізацію підприємства та зміни в організації виробництва і праці.

Згідно ст. 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Суд вважає, що роботодавець не врахував того, що новою посадовою інструкцією водія, в редакції від 31.08.2018 року, передбачено зовсім іншу роботу, а не зміну умов виконання позивачем попередньої роботи. Відповідач не врахував, що відповідно до статей 21, 32 КЗпП ( 322-08 ) і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 31 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 ( v0009700-92 ) "Про практику розгляду судами трудових спорів", доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором, вважається переведенням на іншу роботу і допускається тільки за згодою працівника.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо. А зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису (постанова від 05.09.2018 у справі № 641/397/17).

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, як було зазначено вище, в установі залишилися незмінними дві посади водія автотранспортних засобів, а скорочено було, лише, посади сторожів, в зв’язку з встановленням в приміщенні сигналізації та з метою економії бюджетних коштів. Крім зазначеного, суд звертає увагу, що визначені додаткові посадові обов’язки водія в новій посадовій інструкції стосувалися по факту, лише, ОСОБА_1, а не обох водіїв, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача. Окремої посадової інструкції водія ОСОБА_1 в установі не існує. Трудовим законодавством передбачена заборона будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників /ст.2-1 КЗпП України/

Таким чином, аналізуючи докази та встановлені обставини по справі, суд вважає, що звільнення з роботи ОСОБА_1 відбулося з порушенням прав, передбачених законодавством про працю. А тому, підлягає до задоволення вимога про скасування Наказу №69к від 01.11.2018 р. про звільнення позивача з роботи та слід задовольнити вимогу про поновлення ОСОБА_1 на роботі водієм автотранспортних засобів, а також, похідним є задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу. Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму 20 387,89 грн.(а.с.27).

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішння про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За нормами п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 /зі змінами/ середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

З наданої суду довідки про заробітну плату позивача (а.с.18) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням становила 9525 грн., середньомісячна заробітна плата становить 3723 грн., а середньоденна заробітна плата становить 177,28 грн. З дня звільнення позивача з роботи 08.11.2018р. і по день розгляду даного спору судом, 01.03.2019р., за мінусом вихідних, та трьох святкових дні (25.12.2018р, , 01.01.2019р., 07.01.2019р.) виходить 79 робочих дні вимушеного прогулу (79 х 177,28 = 14005 грн. 12 коп.) Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14005 грн.12 коп.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 32,36, 233,235 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 158, 258- 265, 263, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Скасувати Наказ №69 к від 01.11.2018 року про звільнення з роботи ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг.

Стягнути з Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14005 грн. 12 коп. /чотирнадцять тисяч п’ять гривень дванадцять копійок/ .

В решті позову – відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Білоцерківського районного територіального центру надання соціальних послуг в дохід держави судовий збір в сумі 1921 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду буде виготовлено не пізніше 07.03.2019 року.

СуддяОСОБА_8