Рішення № 80266745, 25.02.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2019 року Справа № 913/650/18

м. Харків Провадження №17/913/650/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за позовною заявою Комунального підприємства “Сєвєродонецьке тролейбусне управління”, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна”, м. Київ,

про відшкодування шкоди у сумі 34690,67 грн.

Секретар судового засідання Бикова К.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: Комунальне підприємство “Сєвєродонецьке тролейбусне управління” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 17.12.2018 б/н до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” (далі - відповідач) про відшкодування шкоди у сумі 34690,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну позивача завдано матеріальної шкоди страхувальником відповідача, яка не відшкодована відповідачем як страхове відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 34690,67 грн - суму страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі № 913/650/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

10.01.2019 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшла заява б/н від 08.01.2019, в якій він зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідач перерахував на поточний рахунок Комунального підприємства “Сєвєродонецьке тролейбусне управління” частину заборгованості в сумі 34190,67 грн “страхове відшкодування згідно договору №АК/4631341/1305/16”. Залишок боргу складає 500,00 грн. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі згідно наданому кошторису витрат та акту виконаних робіт з відновлення опори контактної мережі.

15.01.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява №03-17/216 від 11.01.2019, в якій він просить: провести розгляд справи без участі його представника; закрити провадження у справі у зв’язку зі сплатою суми боргу у розмірі 34690,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням №057591 від 28.12.2018.

Водночас, сума погашення боргу за вказаним платіжним дорученням, долученим до поданої заяви складає 34190,67 грн.

04.02.2019 до відділу документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження від 25.01.2019 №03-17/730, в якій він повідомляє, що 28.12.2018 сплатив позивачу суму боргу у розмірі 34190,67 грн, що підтверджується платіжним дорученням №057591 від 28.12.2018. Відповідно до п.4 Полісу №АК/4631341 обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 100000,00 грн, а відповідно до п.5 розмір франшизи становить 500,00 грн.

Згідно ст.12 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Враховуючи викладене, відповідач просить закрити провадження у справі та провести розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд розглянувши подану відповідачем заяву, дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на те, що згідно платіжного доручення №057591 від 28.12.2018, долученого до поданої заяви, відповідач сплатив 34190,67 грн, тоді як сума боргу, заявленого до стягнення, складає 34690,67 грн. Враховуючи викладене, відсутні підстави для закриття провадження у справі з огляду на наявність певної суми боргу, спір щодо якої слід вирішити, оскільки позивач наполягає на її стягненні.

Ухвалою суду від 13.02.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 25.02.2019.

Сторони не скористалися правом участі в судовому засіданні 25.02.2019, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, господарський суд встановив таке.

29.08.2017 у м. Сєвєродонецьку Луганської області по вул. Новікова в районі жилого будинку № 15 сталася ДТП за участю автомобіля марки “HONDA CIVIC”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. В результаті даної ДТП було скоєно наїзд автомобіля на перешкоду у вигляді опори лінії електромереж, у зв’язку з чим, опора контактної мережі № 121, яка знаходиться на балансі КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на праві господарського віддання, пошкоджена і не підлягає відновленню, що підтверджується повідомленням про ДТП (а.с.13).

Позивач повідомив, що в межах кримінального провадження № 428/12330/17 Апеляційний суд Луганської області ухвалою від 26.11.2016 підтвердив вину ОСОБА_1 в ДТП та вважав доведеним, що дії обвинуваченого свідчать про вчинення ним порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керуючи транспортним засобом, що спричинила смерть потерпілого, і кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.

Втім, на час винесення вироку обвинувачений ОСОБА_1 помер, тому суд ухвалив рішення про закриття кримінального провадження № 428/12330/17 на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв’язку зі смертю обвинуваченого.

Як зазначає позивач, відповідно до п.4.6.12 ДСТУ «Безпека дорожнього руху «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди – вимоги до експлуатаційного стану» відмови у роботі зовнішніх освітлювальних обладнань, пов’язані з обривом електричних дротів або пошкодженням (руйнуванням) опор, необхідно усувати протягом доби з моменту виявлення.

Згідно з наданої позивачем ОСОБА_2 вартість заміни пошкодженої 29.08.2017 опори контактної мережі № 121 складає 34690,67 грн разом з ПДВ (а.с.14).

Факт виконання роботи по заміні опори контактної мережі № 121, згідно з калькуляцією, підтверджується актом виконаних робіт від 05.09.2017 (а.с.15).

Позивач вважає, що у нього відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Як вказує позивач, оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 транспортного засобу - автомобіля марки «HONDA CIVIC», державний номер НОМЕР_1, який скоїв ДТП, була застрахована у відповідача на підставі полісу № АК/34631341 від 31.08.2016, ним 30.08.2017 було направлено до філії ПрАТ «СК «Провідна» в м. Харків заяву №2300176858 про відшкодування збитків, спричинених в результаті ДТП.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути на свою користь з відповідача 34690,67 грн.

Відповідач, не погоджується із поданим позовом, з підстав викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Абзацом 3 частини 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір шкоди, пов’язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку – в межах кримінального провадження № 428/12330/17, а цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем автомобіля марки «HONDA CIVIC», державний номер НОМЕР_1, станом на дату ДТП була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу № АК/34631341, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Відповідно до п.4.6.12 ДСТУ «Безпека дорожнього руху «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди – вимоги до експлуатаційного стану» відмови у роботі зовнішніх освітлювальних обладнань, пов’язані з обривом електричних дротів або пошкодженням (руйнуванням) опор, необхідно усувати протягом доби з моменту виявлення.

Як встановлено судом, позивач 05.09.2017 виконав роботи по заміні опори контактної мережі № 121, згідно з ОСОБА_2 вартості заміни пошкодженої 29.08.2017 опори контактної мережі № 121, на суму 34690,67 грн разом з ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт від 05.09.2017 (а.с.14,15).

Розмір шкоди, завданої позивачу, доведений у встановленому законом порядку та належними засобами доказування, та не заперечується відповідачем.

Водночас, згідно з абз. 1 п. 12.1 ст.12 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (абз. 2 п. 12.1 ст.12 цього Закону).

Отже, доводи відповідача щодо зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи, суд визнає обґрунтованими, у зв’язку з чим, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з позовом до суду 18.12.2018 відповідач сплатив страхове відшкодування за платіжним дорученням від 28.12.2018 № 057591 на суму 34190,67 грн, що підтверджено документально та позивачем.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі закривається, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в частині боргу на суму 34190,67 грн провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 500,00 грн слід відмовити, в решті вимог провадження у справі закрити.

Судовий збір в частині вимог, що до яких закрито провадження у справі, в сумі 1736,60 грн, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України в порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір» (в редакції Закону від 22.05.2015 №484-VIIII) за його відповідною заявою.

Судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в сумі 25,40 грн в частині відмови задоволення позову слід покласти на позивача.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову в сумі 500,00 грн відмовити.

2. В решті позовних вимог провадження у справі закрити.

3. Судовий збір в сумі 25,40 грн покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 25.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2019.

Суддя О.С. Фонова