Рішення № 80266710, 25.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2019 Справа №914/2279/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромспецтехно»,

м. Чернігів,

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Стрий,

про: визнання договору про надання послуг з організації перевезень вантажів продовженим.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Лащ Х.Л.

Представники учасників процесу:

позивача: ОСОБА_1 – представник,

відповідача: ОСОБА_2 – представник.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2279/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромспецтехно» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання договору про надання послуг з організації перевезень вантажів продовженим.

Ухвалою суду від 17.12.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2019 р.

Судове засідання 14.01.2019 р. не відбулось у зв’язку з технічними причинами. Ухвалою суду від 14.01.2019 р. підготовче засідання відкладено на 28.01.2019 р. В судовому засіданні 14.01.2019 р. оголошено перерву до 11.02.2019 р. Ухвалою суду від 11.02.2019 р. закрито підготовче провадження у справі №914/2279/18. Розгляд справи №914/2279/18 по суті призначено на 25.02.2019 р.

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем не отримано повідомлення від відповідача про припинення дії договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05-(П-18/03)- 16-06/ю від 29.03.2016 р., що згідно з п. 6.2. є продовженим автоматично на той самий строк, тобто до 31.12.2019 р. Позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві.

Позиція відповідача. Щодо позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 04.12.2017р.) договір діє до 31.12.2018 року. Відповідач - філія «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулася з листом, в якому повідомила, що термін дії договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05-(П-18/03)-16-06/ю 31.12.2018 року закінчується. У зв’язку з закінченням терміну дії Договору Відповідач попередив Позивача про припинення дії Договору з 31.12.2018р. (листом №2596 від 28.11.2018р.), тобто за 33 дня до закінчення строку дії Договору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

29 березня 2016 року між філією «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромспецтехно» (далі - Замовник), укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05- (П-18/03)- 16-06/ю (далі - Договір).

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника надає послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання вагонів-зерновози робочого парку (далі - вагонів), балансоутримувачем яких є Виконавець. Зазначені вище обставини свідчать про те, що оспорюваний у справі договір є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 04.12.2017р.) договір діє до 31.12.2018 року.

Розділом 6 договору визначено, що дія Договору може бути припинена у випадку закінчення терміну дії, за згодою Сторін або в інших випадках передбачених чинним законодавством України. Якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору не вимагатиме припинення або перегляду його умов, Договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах.

Відповідач попередив Позивача про припинення дії Договору з 31.12.2018р. (листом №2596 від 28.11.2018р.), у зв’язку з закінченням терміну дії Договору, що підтверджується долученим до матеріалів справи описом вкладення у поштове відправлення та поштовою квитанцією від 30.11.2018 р.

Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строк дії господарського договору - це час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на наведене вище, термін дії Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05-(П-18/03)- 16-06/ю припинив свою дію 31.12.2018 року.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29 березня 2016 року між філією «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпромспецтехно» (далі - Замовник), укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05- (П-18/03)- 16-06/ю.

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 04.12.2017р.) договір діє до 31.12.2018 року.

Розділом 6 договору визначено, що дія Договору може бути припинена у випадку закінчення терміну дії, за згодою Сторін або в інших випадках передбачених чинним законодавством України. Якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору не вимагатиме припинення або перегляду його умов, Договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах.

Як встановлено судом, відповідач попередив Позивача про припинення дії Договору з 31.12.2018р. (листом №2596 від 28.11.2018р.), у зв’язку з закінченням терміну дії Договору, у строки встановлені розділом 6 Договору.

Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строк дії господарського договору - це час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на наведене вище, термін дії Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № СВРЗ-05-(П-18/03)- 16-06/ю припинив свою дію 31.12.2018 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2019 р.

Суддя Синчук М.М.