Рішення № 80266669, 25.02.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 рокуСправа № 912/2458/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2458/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А., 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т,

до відповідача 1 Приватного підприємства "Цитрус Лайм", 25006, м. Кропивницький, вул. Леніна 22-А,

відповідача 2 Приватного підприємства "Джем Лайм", 25006, м. Кропивницький, вул. 50 років Жовтня, 20, кв. 55,

відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантрейд", 25006, м. Кропивницький, вул. Автолюбителів, 5,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - гр. ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення солідарно 117 466,67 грн

Представники сторін:

від позивача - Гончар М.С., довіреність № 193 від 26.12.18 режим відеоконференції;

від відповідачів - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної М.А. (далі ПАТ "ВіЕйБі Банк", позивач) до відповідачів про стягнення з вимогами:

- стягнути з Приватного підприємства "Цитрус Лайм" (далі - ПП "Цитрус Лайм", відповідач 1) на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 117/2008/СІ від 14.03.2008 грошові кошти в сумі 117 466,67 грн - процентів за користування кредитом;

- стягнути з Приватного підприємства "Джем Лайм" (далі - ПП "Джем Лайм", відповідач 2) на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 117/2008/СІ від 14.03.2008 грошові кошти в сумі 117 466,67 грн - процентів за користування кредитом;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантрейд" (далі - ТОВ "Грантрейд", відповідач 3) на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 117/2008/СІ від 14.03.2008 грошові кошти в сумі 117 466,67 грн - процентів за користування кредитом.

Судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачами зобов'язань за договорами поруки, укладеними для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 117/2008/СІ від 14.03.2008.

Ухвалою від 24.09.2018 господарський суд позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Славкіної Марини Анатоліївни від 04.09.2018 № 08/12004 залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків такої позовної заяви.

16.10.2018 до суду від позивача, на виконання вимог ухвали від 24.09.2018, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з відповідними доказами.

Ухвалою від 30.10.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2458/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 22.11.2018. Витребував у позивача розрахунок позовних вимог та встановив учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Крім того, суд залучив до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - гр. ОСОБА_3.

22.11.2018 відповідач 3 подав суду клопотання, у якому зокрема зазначив про застосування позовної давності.

Ухвалою від 22.11.2018 господарський суд відклав підготовче засідання на 12.12.2018.

В засіданні суду 12.12.2018 оголошено перерву на 22.12.2018.

20.12.2018 засобами електронного зв'язку до суду надійшло пояснення позивача щодо розрахунку заборгованості та суми стягнення з прикладенням доказів направлення іншим учасникам справи.

Ухвалою від 22.12.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 14.01.2019.

14.01.2019 господарський суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.01.2019, визначивши дату та час наступного судового засідання на 08.02.2019 об 11:00 год.

В судових засіданнях 25.01.2019 оголошено перерву на 08.02.2019 та 08.02.2019 на 25.02.2019.

25.02.2019 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідачі та третя особа своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, уповноважених представників в судове засідання не направили.

Відповідачі про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поважності причин неподання відзивів до суду відповідачі не повідомили.

Оскільки брати участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком учасника справи, участь представників відповідачів в засіданні суду обов'язковою не визнавалась.

Господарський суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників відповідачів.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання третій особі копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу її місцезнаходження.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення третьої особи про призначені засідання суду - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу її місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_1.

Вказані ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Проте, конверти із вкладенням (примірники ухвал суду) повернуто органом поштового зв'язку із відмітками "за закінченням терміну зберігання", "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

З залучених до матеріалів справи листів, у яких третій особі направлялись копії ухвал суду, убачається, що останні було суду повернуто поштою з помітками "за закінченням терміну зберігання", "за зазначеною адресою не проживає".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) третьою особою та повернення їх до суду з відповідною поміткою є наслідками діяння (бездіяльності) третьої особи щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто її власною волею.

З огляду на наведене, третя особа вважається повідомленою про відкриття провадження у справі та призначені судові засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а третя особа, натомість проявила протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за її відсутності і причини неявки представника третьої особи у засідання судом не визнаються поважними.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 , ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено кредитний договір № 117/2008/СІ (далі - Кредитний договір, а.с. 15-22), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 250 000,00 доларів США, що складало еквівалент 1 262 500,00 грн за курсом НБУ, на споживчі потреби на строк по 14.03.2018, зі сплатою за користування кредитними коштами плати в розмірі 14,0 процентів річних (п. 1.1., 1.3., 1.4. Кредитного договору).

Розрахунок процентів за користування кредитними коштами здійснюється у валюті кредиту щомісячно в день сплати, який визначений у Графіку, наведеному у Додатку № 1 цього Договору (п. 2.4.2. Кредитного договору).

Згідно п. 7.3. Кредитного договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою банку.

Позивач перерахував на користь позичальника кредитні кошти в сумі 250 000,00 доларів США, що встановлено заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2011 у справі № 2-342/11 та рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2014 у справі № 912/121/14.

14.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор) та ПП "Цитрус Лайм", ПП "Джем Лайм", ТОВ "Грантрейд" (поручителі) укладено договори поруки №№ 117/2008/С1/П-1, 117/2008/С1/П-2, 117/2008/С1/П-3 (а.с. 23-28), за умовами яких поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_3 (боржник) зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором № 117/2008/С1 від 14.03.2008 та додатковими договорами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (п. 1.1. Договорів поруки).

За умовами Договорів поруки поручитель зобов'язався в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення кредитора про невиконання боржником своїх зобов'язань заборгованість по кредитному договору, а саме: погасити основну суму кредиту, погасити суму процентів, згідно з кредитним договором, погасити суми штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави та інші платежі згідно з кредитним договором (п. 2.1. Договорів поруки).

Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном (п. 2.2. Договорів поруки).

Згідно п. 3.1. Договорів поруки у випадку невиконання зобов'язань по Кредитному договору/Договору кредитної лінії та даному Договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Порука припиняється на підставах та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цим договором (п. 3.3. Договорів поруки).

Договори поруки підписано сторонами та скріплено печатками кредитора та поручителя.

17.07.2008 сторонами укладено додаткові угоди №1 до договорів поруки №№ 117/2008/С1/П-1, 117/2008/С1/П-2, 117/2008/С1/П-3, за умовами яких поручителі солідарно відповідають перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором № 117/2008/С1 від 14.03.08, який укладено між кредитором та боржником та додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надано кредит в сумі 250 000 доларів США на 120 місяців, із сплатою процентів за ставкою 16% річних, терміном повернення 14.03.2018.

Усі три договори поруки доповнені пунктами 1.5 у такій редакції: "Сторони погодили, що протягом дії даного договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) розміру зобов'язань (в тому числі, але не обмежуючись цим, процентної ставки, комісій тощо) та/або зміни термінів виконання зобов'язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов кредитного договору, що обумовлює такі зобов'язання, відповідні зміни будуть вноситися лише в кредитний договір та не потребують їх внесення в цей договір. При цьому порука, встановлена цим договором, у повному обсязі буде забезпечувати новий розмір зобов'язань боржника за кредитним договором." Отже, умовами пунктів 1.5 договорів поруки №№ 117/2008/С1/П-1, 117/2008/С1/П-2, 117/2008/С1/П-3 передбачено, що збільшення розміру кредитної процентної ставки або інше збільшення зобов'язань позичальника за кредитним договором, не потребує погодження такого збільшення з поручителями, на яких покладається відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Додаткові угоди набрали чинності з моменту їх підписання сторонами.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2014 у справі № 912/121/14 позов частково задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Цитрус Лайм", Приватного підприємства "Джем Лайм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантрейд" солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість по кредиту в сумі 1 889 921,92 грн, що станом на 25.03.2011 було еквівалентно 237496,00 доларів США, заборгованість по процентам у сумі 498317,06 грн, що станом на 25.03.2011 було еквівалентно 62620,74 доларів США, а також витрати на судовий збір у сумі 47764,78 грн.

Позивач зазначає, що станом на 28.11.2016 загальна заборгованість позичальника за Кредитним договором складає 15 181 340,92 грн, з яких кредит 237 496,00 доларів США (еквівалентна 28.11.2016 - 6 109 448,28 грн), відсотки 335 708,34 доларів США (еквівалент на 28.11.2016 - 8 635 904,35 грн), комісія за РО 87 497,04 грн, штраф за несвоєчасне погашення кредиту 348 497,04 грн.

Отже, за розрахунком позивача, що зазначений у позовній заяві та поясненні (а.с.142-144), різниця нестягнутої суми заборгованості складає: відсотки 316 336,98 доларів США (еквівалент на 28.11.2016 - 8 137 587,29 грн), комісія за РО 87 497,04 грн, штраф за несвоєчасне погашення кредиту 348 497,04 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з кожного з відповідачів заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом в сумі 117 466,67 грн за платіжний період 15.01.2016-14.02.2016 та частину платіжного періоду 15.02.2016-14.03.2016 (а.с. 143).

Розглянувши спір по суті, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено рішеннями Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2011 у справі № 2-342/11 та Господарського суду Кіровоградської області від 31.03.2014 у справі № 912/121/14, ОСОБА_3 не сплатила позивачу заборгованість по кредитному договору, в т.ч. відсотки за користування кредитом, у розмірі та строки визначені позивачем в Графіку, наведеному у Додатку № 1 до Кредитного договору.

Як передбачено приписами статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як встановлено судом, позичальником (ОСОБА_3) зобов'язання за Кредитним договором не виконано, відповідно, і зобов'язання поручителів за договорами поруки продовжують існувати.

Кредитор, у відповідності до приписів статей 554, 543 ЦК України, наділений правом на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 зі справи № 6-511цс15 та від 11.11.2014 зі справи № 919/699/13).

Загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов'язанням, передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено у статті 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53 цс14 та Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 905/2475/15.

Пунктом 3.3. Договорів поруки передбачено, що порука припиняється на підставах та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цим договором.

Тобто вказана умова Договорів поруки не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає положенням статті 252 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

Оскільки, строк виконання основного зобов'язання (строк погашення процентів за користування кредитом) встановлений в Графіку, який є додатком до Кредитного договору, суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню друге речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Докази внесення змін до умов Договорів поруки щодо терміну дії поруки та її припинення в матеріалах справи відсутні.

Зі змісту частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України вбачається, що в тексті зазначеної норми застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Вказана правова позиція викладені Верховним Судом України в постановах № 6-170цс13 від 17.09.2014, № 6-53цс14 від 17.09.2014, № 6-2662-цс15 від 20.04.2016, № 6-623цс17 від 06.09.2017.

Разом з тим, вказане положення не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Тобто, якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.

Отже, право банку на звернення до поручителів з відповідною вимогою про сплату заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, існувало у позивача протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, а саме:

за платіжний період 15.01.2016-14.02.2016 до 14.08.2016;

за платіжний період 15.02.2016 - 14.03.2016 до 14.09.2016.

Однак, позивач з позовними вимогами звернувся до поручителів лише 14.09.2018, тобто вимоги про сплату заборгованості з відсотків за користування кредитом за кредитним договором в розмірі 117 466,67 грн до поручителів (відповідачів) заявлені вже після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України від дня настання строку виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що зазначені зобов'язання відповідачів, як поручителів, припинились, тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача 3 про застосування строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Окрім того, господарський суд враховує, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

У даній справі предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником (ОСОБА_3) як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

Разом з тим, позивач не скористався своїм правом на звернення з вимогою (позовом) саме до боржника й поручителів. Так, позивач звернувся з позовом лише до поручителів, а, безпосередньо вимоги позивача до боржника за кредитним договором відсутні.

Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.

Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог до поручителя, який є юридичною особою, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до боржника, який є фізичною особою, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

Позов заявлено позивачем до поручителів без боржника, хоча вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов'язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів у цьому випадку співпадає з обсягом відповідальності боржника. Поручителі та боржник пов'язані між собою солідарним обов'язком як боржники.

Згідно норм ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача залучити до участі у справі співвідповідача, проте позивач своїм правом не скористався та не подав суду відповідного клопотання щодо залучення ОСОБА_3 до участі у справі співвідповідачем.

Враховуючи норми ст. 543 ЦК України, умови п. 3.1. Договорів поруки, господарський суд вважає позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до Приватного підприємства "Цитрус Лайм", Приватного підприємства "Джем Лайм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Грантрейд" необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.2019.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.