Рішення № 80266636, 25.02.2019, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2543/18

провадження 2/527/124/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 лютого 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судових засідань - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Градизька державна нотаріальна контора Глобинського району Полтавської області про продовження строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В своїй заяві позивач зазначив, що 23 лютого 2004 року помер його двоюрідний брат – ОСОБА_6, який до смерті проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належне йому майно - земельну ділянку (пай). За життя, ОСОБА_6 на випадок смерті належним йому майном не розпорядився, заповіту не складав. У 2017 році він звернувся до Градизької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6, проте державний нотаріус відмовила йому у зв’язку із пропущенням ним шестимісячного строку для подачі заяви. У 2017 році його сестра – ОСОБА_5 ( відповідач по справі) також зверталася до суду із позовом про продовження строку для прийняття спадщини, який рішення суду задоволено, його до розгляду справи як іншого спадкоємця за законом, залучено не було. Майже весь 2004 рік він мав погіршення стан здоров’я, неодноразово перебував на лікуванні. У серпні 2004 року він планував подати заяву до нотаріальної контори, але через різке погіршення стану здоров’я з 14 по 28 серпня 2004 року перебував на лікуванні у Градизькій районній лікарні. Таким чином, він як спадкоємець за законом також має право на частину спадкового майна.

Посилаючись на поважність причин пропуску подання заяви про прийняття спадщини, позивач просив суд визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною; визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після померлого 23 лютого 2004 року ОСОБА_6 терміном в три місяці.

21 січня 2019 року представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_4, подаючи даний позов, ввів суд в оману, вказавши, що з таким позовом до суду не звертався, оскільки 12.12.2017 року останній звертався до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6О, проте в обґрунтування позову зазначав, що не володів інформацією про обставини, що склалися під час прийняття спадщини після смерті брата, а тому вчасно не прибув до нотаріуса. За результатами розгляду справи у задоволенні вказаного позову було відмовлено. У повторно поданій заяві ОСОБА_4 зазначив, що не прийняв вчасно спадщину, оскільки усі 6 місяців перебував на лікуванні. Таким чином, ОСОБА_4 умисно вводить суд в оману задля незаконного продовження строку для прийняття спадщини, оскільки у попередньому позові останній взагалі не згадував про те, що перебував на лікуванні, а додані до нової позовної заяві докази не свідчать про факт неможливості вчасно звернутися до нотаріуса. Так, додані до заяви копії з історії хвороби №118 від 24.02.2004, консультативний висновок від 18.05.2004 та довідка №2 від 12.11.2018 не завірені належним чином, а тому не є допустимими доказами. Крім того, у вказаних документах взагалі не зазначено на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні перебував ОСОБА_4, а консультативний висновок взагалі не підтверджує перебування особи на лікуванні. Таким чином, належних доказів на підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивачем не надано.

Позивач у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував, посилаючись на підстави та обставини, викладені в ньому.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував із підстав зазначених в письмовому відзиві.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, направив до суду заяву, в якій проти позовних вимог заперечувала, просила проводити розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об’єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

23 лютого 2004 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія 1-КЕ № 262077, виданого Броварківською сільською радою Глобинського району Полтавської області 25 лютого 2004 року (а.с.9).

ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ 032049 від 27 вересня 2002 року належала земельна ділянка площею 3,09 га, розташована на території Броваркіської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с. 10).

Відповідно до рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 є двоюрідним братом ОСОБА_7, який помер 23 лютого 2004 року (а.с.11-12).

Згідно довідки виконавчого комітету Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 27 вересня 2018 року №1004, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 8).

Як вбачається із Виписки з історії хвороби №118 за 2004 рік, виданої науково –практичним центром нейрорентгенохірургії, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 12 лютого 2004 року по 24 лютого 2004 року перебував на обстеженні та лікуванні з діагнозом: ускладнений остеохондроз поясничного крижового відділу хребта (а.с.13).

Відповідно до консультативного висновку від 18 травня 2004 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, встановлено діагноз: остеохондроз п/крижового відділу хребта, стан після оперативного лікування. Рекомендовано, враховуючи стійкість та вираженість патології, наступний довготривалий період реабілітації (а.с. 14).

Згідно довідки, виданої 21 листопада 2018 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги у Глобинському районі», ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходився на лікуванні з 14 серпня 2004 року по 28 серпня 2004 року з діагнозом: остеохондроз п/крижового відділу хребта з вираженим больовим синдромом (а.с. 15).

Як вбачається із дослідженої у судовому засіданні копії спадкової справи №254/2017, заведеної у Градизькій державній нотаріальній конторі Глобинського району Полтавської області після померлого 23 лютого 2004 року ОСОБА_6, заяву про прийняття спадщини після померлого подала ОСОБА_5, яка є спадкоємцем за законом (а.с. 42-52).

Позивач ОСОБА_4 звернувся до Градизької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та одержання свідоцтва про право на спадщину після померлого 23 лютого 2004 року ОСОБА_6. 08 грудня 2017 року державний нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку із пропуском встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини ( а.с. 70).

Згідно рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено факт родинних відносин, що померлий 23 лютого 2004 року ОСОБА_6 доводиться ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, двоюрідним братом. Визначено ОСОБА_5 додатковий строк для прийняття спадщини померлого ОСОБА_6, терміном 2 місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили (а.с. 71-72).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини і протягом якого відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, прийняла спадщину після померлого 23 лютого 2004 року двоюрідного брата – ОСОБА_6, тому обставини встановлені щодо ОСОБА_5 вказаним рішенням доказуванню не підлягають.

ОСОБА_6 помер 23.02.2004 року, отже строк для прийняття спадщини закінчився 23.08.2004 року.

Позивачем надано суду виписку з історії хвороби № 118 про перебування його на лікуванні з 12.02.2004 по 24.02.2004, що становить 1 день після смерті спадкодавця.

Консультативний висновок від 18 травня 2004 року свідчить про те, що позивача було консультовано та надано медичні рекомендації, разом з тим, з нього не вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а також те, що його хвороба свідчить про наявність обставин які є непереборними, а також про існування істотних труднощів для звернення його до нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В довідці від 21.11.2018 року зазначено, що її видано ОСОБА_9, разом з тим, позивачем у даній справі є ОСОБА_4.

За таких обставин, суд визнає зазначену довідку не достовірним доказом.

Крім того, у зазначеній довідці зазначено перебування ОСОБА_9 на лікування з 14.08.2004 року по 28.08.2004 року, тобто у період протягом 10 днів до закінчення строку на прийняття спадщини.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позивачем та його представником не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача, які перешкоджали йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом встановленого законом строку, тому позов не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі №759/1397/15-ц.

В зв’язку з відмовою у задоволенні позову позивачу, не підлягають стягненню з відповідача також сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст. ст. 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13,76, 81, 82, 258, 259, 206, 263, 265, 268, 273 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Градизька державна нотаріальна контора Глобинського району Полтавської області про продовження строку для прийняття спадщини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 (390430, Полтавська область, Глобинський район, с. Кагамлик, вул. Миру, буд. 38, рнокпп: НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_5 (390430, Полтавська область, Глобинський район, с. Кагамлик, рнокпп: невідомий).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Градизька державна нотаріальна контора Глобинського району Полтавської області (39070, Полтавська область, Глобинський район, смт. Градизьк. вул. Київська, буд. 51).

Повний текст рішення складено 05 березня 2019 року.

Суддя А. О. Олефір