Рішення № 80266523, 04.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/123/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019 Справа № 908/2421/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, (69069, м Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 9)

про стягнення 3135839,50 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 331718,44 грн. пені, 19135,08 грн. інфляційних втрат та 43015,53 грн. три відсотки річних.

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність № 52 від 01.01.2019;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 22.01.2019.

15.11.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя за вих. № 007-33/16983 від 14.11.2018 (вх. № 2601/08-07/18 від 15.11.2018) до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, м Запоріжжя про стягнення 3135839,50 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010, 331718,44 грн. пені, 19135,08 грн. інфляційних втрат та 43015,53 грн. три відсотки річних.

15.11.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу 908/2421/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2018. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2018 відкладено підготовче засідання на 09.01.2019. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 14.02.2019, підготовче судове засідання відкладено на 11.02.2019.

В судовому засіданні 11.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №908/2421/18, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 11.02.2019. В судовому засіданні 11.02.2019 судом оголошено перерву до 27.02.2019., потім до 04.03.2019.

В ході розгляду справи по суті 27.02.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до справи додаткових доказів.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, а приєднанні до зазначеного клопотання докази до розгляду судом не приймаються, з огляду на таке.

Приписами ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч.8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином відповідачем зазначені докази подані з порушенням строків та правил подання доказів, встановлених ст.80 ГПК України.

У судовому засіданні 04.03.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 11, 15, 16, 230, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 275, 276 Господарського кодексу України, договорі про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010 і полягають в тому, відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань по договору про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010 щодо сплати за поставлену електричну енергію, за період з січня 2018р. по липень 2018р., у зв’язку з чим за відповідачем виникла заборгованість зі сплати спожитої активної електричної енергії в розмірі 3135839,50 грн. та нарахованих штрафних санкцій, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання - 331718,44 грн. пені, 19135,08 грн. інфляційних втрат, 43015,53 грн. три відсотки річних.

Відповідач проти позову заперечив. Свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що станом до 02.10.2018 відповідач дійсно мав заборгованість за спожиту електрое нергію в січні-липні 2018р. у сумі 3 135 839,50 грн., проте керуючись ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України припинив зобов'язання у сумі 179 602,06 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача та позивача (заява від 03.10.2018), які виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010, укладеного між сторонами, та на підставі якого було виставлено рахунок №54/1а 31.01.2018. Таким чином, вважає, що 03.10.2018 відповідач частково припинив зобов'язання з оплати за спожиту електричну енергію спожитої у січні 2018 року на суму 179 602,06 грн., сума заборгованості Відповідача за спожиту електричну енергію за січень - липень 2018 року становить 2 956 237,44 грн. Також зазначив, що не погоджується з розрахунком пені оскільки він здійснений з порушенням порядку застосування штрафних санкцій встановленого ч.6. ст. 232 ГК України. Крім того, не погоджується з нарахуванням пені у сумі 934,37 грн. за період з 09.02.2018 по 27.02.2018 на суму заборгованості за спожиту електричну енергію у січні 2018р. - 356 257,60 грн. (по рахунку 54/1а від 31.01.2018), враховуючи, що сторонами 28.02.2018р. укладено договір реструктуризації № 18. Відповідно до умов договору реструктуризації, позивач надав відповідачу розстрочку погашення заборгованості та фактично встановив нові строки оплати суми 356 257,60грн. заборгованості за спожиту електричної енергії у січні 2018р. В запереченні на відповідь на відзив, зазначив, що позивач не надав додаткову угоду до договору від 01.05.2018 № 21, якою вносились зміни саме до пункту 4.2.1 Договору. Зазначив, що відповідач підписав цю додаткову угоду запропоновану позивачем з протоколом розбіжностей, яким як раз і вносились зміни до умов нараху вання пені, та 05.06.2018 нарочно повернув один примірник додаткової угоди № 21 від 01.05.2018р. та два примірники протоколу розбіжностей до ПАТ «Запоріжжяобленерго». З цих самих підстав не визнає й вимоги щодо стягнення 556,35 грн. 3% річних нарахованих за період з 09.02.2018 по 27.02.2018 на суму заборгованості за спожиту електричну енергію у січні 2018 - 356 257,60 грн. Також, зазначив, що не погоджується із зарахуванням зустрічних вимог від 04.10.2018 в сумі 179602,06 грн., на який позивач посилається при розрахунку пені, оскільки відповідач фактично на один день раніше вже припинив ці зобов'язання в рахунок заборгованості по оплаті за спожиту активну електроенергію (03.10.2018), а по-друге, вважає, що строк сплати пені у визначеній позивачем сумі взагалі не настав. Визнав позовні вимоги про стягнення суми інфляційних нарахувань у розмірі 19135,08 грн. На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію в частині стягнення 179 602, 06 грн., відмовити в задоволенні 3% річних в частині стягнення 556, 35 грн.

Також, 10.12.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про зменшення суми пені, в якому відповідач просить суд, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, зменшити суму пені до 50 000, 00 грн.

03.01.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема останній зазначив, що ЗУ «Про електроенергетику» визначено спеціальний (особливий) порядок оплати електричної енергії, при цьому така оплата може здійснюватися виключно у грошовій формі, отже імперативна норма права унеможливлює проведення зарахування зустрічних вимог в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію. Зауважив, що умовами Договору сторони передбачили інший, ніж визначено в ч.6. ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Повідомив, що пунктом 4.2 договору реструктуризації визначено, що укладання цього договору (перенесення термінів оплати) не звільняє Споживача від сплати нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань, здійснених у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, то позивач 03.01.2019 надав до суду заперечення на клопотання про зменшення суми пені, в яких зазначив, що відповідачем не доведені виняткові підстави, як це передбачено чинним законодавством, для зменшення пені, тому позивач повністю заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50 000, 00 грн.

На заперечення на відповідь на відзив позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, зокрема зазначив, що законодавством не визначено, що сторона договору, яка в установленому порядку визнана монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), та яка одержала протокол розбіжностей до додаткової угоди, повинна в обов'язковому порядку звертатись до суду для врегулювання розбіжностей, які залишились неврегульованими. Позивачем направлено на адресу Відповідача додаткову угоду № 21 від 01.05.2018р. про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010р. Відповідач повернув Позивачу вищезазначену додаткову угоду, з протоколом розбіжностей, з редакцією якого Позивач не погодився. Враховуючи, що сторони між собою не досягли згоди щодо умов додаткової угоди №21 від 01.05.2018р. така додаткова угода не є укладеною та ніяким чином не впливає на обов'язки сторін по Договору. Отже, в силі залишились діючі умови Договору. Також, зазначив, що неукладена додаткова угода №21 лише доповнювала п.4.2.1. Договору абзацом наступного змісту:«На суму нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань Споживачу виставляється рахунок, або пред'являється претензія або вимога». В редакції протоколу розбіжностей до додаткової угоди, Відповідач виключив п. 1 яким вносились зміни у п.4.2.1. Таким чином Додаткова угода ніяким чином не вносила зміни у встановлену п.4.2.1. відповідальність Відповідача за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію, та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної потужності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод “Перетворювач” (споживач, відповідач у справі) укладений Договір № 54 про постачання електричної енергії (далі за текстом –Договір).

Додатковою угодою №6 від 09.07.2012 про внесення змін до Договору змінено в преамбулі та в тексті договору назву споживача Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод “Перетворювач” на - Публічне акціонерне товариство “Запорізький завод “Перетворювач”.

Додатковою угодою №18 від 27.02.2017 про внесення змін до Договору змінено в преамбулі та в тексті договору назву споживача Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” на - Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”.

За умовами Договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додадком №2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”. (п.1 Договору).

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до положень ст. 26 Закону України “Про електричну енергію” та п. 5.1 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679, в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, (далі за текстом –Правила), споживачі електричної енергії зобов’язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 10 п.п. 10.2 Правил зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно п.п. 2.3.4 п. 2.3 Договору, Споживач зобов'язується: оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Згідно п.3 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до Договору (далі - Додаток № 4 в редакції Додаткової угоди №11 від 01.06.2014р.), у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановим платежем по рахунку або платіжній вимозі-дорученню, яку направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період з 1 по останній календарний день місяця на суму 90% від вартості обсягу договірної величини споживання електроенергії. Платіж здійснюється не пізніше 28 числа поточного місяця, а у лютому місяці - не пізніше 25 числа.

Пунктом 6 Додатку № 4 передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну-вимогу доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно наданого Споживачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Пунктом 10 Додатку №4 встановлено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.

Згідно з пунктом 11 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” Додатка № 4 Договору, якщо Споживач не надав “Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” в обумовлений термін, Постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати виходячі із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній період з подальшим перерахунком у разі надання Споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 6 Додатку № 5 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Так, на виконання умов договору:

- у в січні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 237 016 кВт/г.

Згідно умов Договору відповідачу було виставлено 01.02.2018р. рахунок №54/1а від 31.01.2018р. на суму 451 851,10 грн. (з ПДВ). З урахуванням наявної у Відповідача переплати в розмірі 89 276,80 грн., сума до сплати за рахунком складає 356 257,60 грн.

Рахунок було отримано нарочно 01.02.2018р. уповноваженою особою ОСОБА_4 (на підставі довіреності № 17-01/13-103 від 15.11.2017р.).

Кінцевий термін сплати - 08.02.2018р. Даний рахунок Відповідачем сплачено не було.

28.02.2018 між ОСОБА_1 акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії) та ОСОБА_1 акціонерним товариством “Запорізький завод “Перетворювач” укладений договір реструктуризації №18 (далі – Договір реструктуризації).

Предметом якого є умови і порядок сплати споживачем постачальнику електричної енергії згідно договору постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010, укладеного між постачальником електричної енергії та споживачем (надалі - Основний договір) заборгованості за активну електроенергію в розмірі 356257, 60 грн. спожиту в січні 2018р. (п.1.1 Договору реструктуризації).

Постачальник електричної енергії надає розстрочку споживачу в погашені, а споживач зобов'язується сплатити заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 356257, 60 грн. самостійно на рахунок постачальника електричної енергії, зазначеного в розділі 5 даного Договору, відповідно до графіку погашення заборгованості, відповідно до графіка:

- до 25.03.2018р. - 178 257,60 грн.;

- до 25.04.2018р. - 178 000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, Оплата по договору реструктуризації не здійснювалась.

В лютому 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 348 326 кВт/г.

Відповідачу 02.03.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/2а від 28.02.2018р. на суму 678 562,74 грн. (з ПДВ). Рахунок отримано нарочно 02.03.2018 уповноваженою особою ОСОБА_4 Кінцевий термін сплати - 12.03.2018р. Даний рахунок Відповідачем сплачено не було.

В березні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 307 235 кВт/г.

Відповідачу 03.04.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/3а від 31.03.2018р. на суму 594 577,15 грн. (з ПДВ). Рахунок отримано нарочно 03.04.2018 р. уповноваженою особою ОСОБА_4 Кінцевий термін сплати - 10.04.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.

В квітні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 237 797 кВт/г.

Відповідачу 03.05.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/4а від 30.04.2018р. на суму 477 070,25 грн. (з ПДВ). Рахунок 03.05.2018 отримано нарочно уповноваженою особою ОСОБА_4 Кінцевий термін сплати - 11.05.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.

В травні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 166 257 кВт/г.

Згідно умов Договору відповідачу 04.06.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/5а від 31.05.2018р. на суму 333 546,12 грн. (з ПДВ). Рахунок було отримано нарочно 04.06.2018 уповноваженою особою ОСОБА_4 Кінцевий термін сплати - 12.06.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.

В червні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту прот ягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 185 605 кВт/г.

Відповідачу 03.07.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/6а від 30.06.2018р. на суму 372 362,23 грн. (з ПДВ). Рахунок було отримано нарочно 03.07.2018 уповноваженою особою ОСОБА_4 Кінцевий термін сплати - 10.07.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.

В липні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 157 084 кВт/г.

Відповідачу 02.08.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/7а від 31.07.2018р. на суму 323 463,41 грн. (з ПДВ). Рахунок було отримано нарочно 02.08.2018 уповноваженою особою ОСОБА_4 Кінцевий термін сплати - 09.08.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.

Оригінали зазначених документів оглянуті в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи.

Разом сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію, за період січень 2018 – липень 2018, складає 3 135 839, 50грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач як споживач за Договором взяті на себе згідно умов Договору № 54 від 01.06.2010 зобов’язання щодо сплати спожитої електричної енергії, належним чином не виконав.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати за спожиту активну електричну енергію є таким, що настав.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ВАТ “Запоріжжяобленерго” у розмірі 3 135 839, 50грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити спожиту протягом спірного період електричну енергію не припинено.

Доводи відповідача стосовно того, що 03.10.2018 відповідач частково припинив зобов'язання з оплати за спожиту електричну енергію спожитої у січні 2018 році на суму 179 602,06 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача та позивача (заява від 03.10.2018) судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Відповідно, до статті 601 ЦК України: зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Також важливе значення має те, що між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Заява про залік є способом приведення у дію самої процедури заліку, який має бути здійснений взаємно і добровільно учасниками господарських відносин шляхом здійснення відповідних проводок по рахунках бухгалтерського обліку, зафіксувавши, таким чином, факт безготівкового розрахунку зі своїм контрагентом.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань. Між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.

Сама заява про залік не є безумовною підставою для заліку грошових вимог і, таким чином, не визначає того моменту, з якого починається дія заліку. Отже, дія кредитора/боржника щодо пред'явлення заяви про залік грошових вимог повинна мати зворотну дію, сприяння, з боку боржника/кредитора.

Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов'язання.

Можливість заліку за заявою однієї зі сторін означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

У даному випадку 11.10.2018 відповідач надіслав позивачу заяву від 03.10.2018 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 179602,06грн., що підтверджується фіскальним чеком за від 11.10.2018 та описом вкладення до цінного листа, скріпленим відбитком поштового зв'язку за 11.10.2018.

ПАТ “Запоріжжяобленерго” висловив свої заперечення, про які зазначив у листі від 007-33/16515 від 05.11.2018, який вручено відповідачу 18.11.2018, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Р6906901469068, в яких зазначив, що запропонована в заяві Відповідача від 03.10.2018р. пропозиція щодо зарахування грошових вимог за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію, не відповідає чинному законодавству у сфері електроенергетики, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних вимог в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію.

Обставини за якими здійснення зарахування зустрічних вимог не допускається наведено в статті 602 Цивільного кодексу України, а саме: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Законом України “Про електроенергетику” та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 31.07.1996 р. № 28, з подальшими змінами та доповненнями, передбачені певні особливості здійснення розрахунків у сфері електроенергетики.

Так, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України “Про електроенергетику”купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України “Про ринок електричної енергії”.

Статтями 15-1 та 26 Закону України “Про електроенергетику”, пунктом 6.3 вищезгаданих Правил користування електричною енергією закріплено, що оплата вартості поставленої електричної енергії здійснюється її споживачами виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Отже, вказаним Законом визначено спеціальний (особливий) порядок оплати електричної енергії, при цьому така оплата може здійснюватися виключно у грошовій формі, отже зазначена імперативна норма права унеможливлює проведення зарахування зустрічних вимог в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.06.2018 Верховного суду у справі №908/1810/17.

З урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що здійснене за заявою ПАТ “Запорізький завод “Перетворювач” від 03.10.2018 зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, суперечить вимогам ст., ст. 15, 15-1, 26 Закону України “Про електроенергетику” і п. 6.3 Правил користування електричною енергією, оскільки залік таких вимог не може бути здійснено не за заявою однієї із сторін, не за їх згодою.

Отже, посилання відповідача на припинення зобов'язання з оплати електричної енергії за січень 2018 року в сумі 179602, 06 грн. є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Закону.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача судом відхилені з вищевикладених підстав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач” 3135839,50 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію за договором на постачання електричної енергії №54 від 01.06.2010 є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п.п. 4.2.1 п.4.2 Договору, який передбачає, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п.10 Додатка №4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетикання реактивної енергії (п.5 додатка №6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетикання реактивної електроенергії»), Споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 54 від 01.06.2010 позивачем пред’явлені до стягнення пеня в розмірі 331718,44 грн., яка розрахована за період з 09.02.2018 року по 24.10.2018 року (з урахуванням заяви №29 від 24.10.2018 зменшення штрафних санкцій та договору реструктуризації №18 від 28.02.2018).

Наданий розрахунок судом перевірений, враховуючи, що спір судом вирішується в межах заявлених позовних вимог, враховуючи встановлення факту недотримання відповідачем термінів сплати рахунків, розрахунок позивачем здійснений вірно та вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 331718,44 грн. за порушення строків оплати за Договором № 54 від 01.06.2010 заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Твердження відповідача що, пеня розрахована з порушенням ч.6. ст. 232 ГК України, судом до уваги приймається, у зв'язку з наступним.

Як вже зазначалося, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором. припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, Господарським кодексом України передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. А у разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, відповідно до п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 54 від 31.06.2010р. з подальшими змінами та доповненням передбачено, що споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Отже, умовами Договору сторони встановили інший строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

Щодо не згоди відповідача із зарахуванням зустрічних вимог по заяві від 04.10.2018, на який позивач посилається при розрахунку пені, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи доведено, що позивач скористався наданим йому правом на таке зарахування заявою за №29 від 04.10.2018, повідомив відповідача про припинення зобов'язання за: - грошовими вимогами ПАТ «Завод «Перетворювач» до ПАТ «Запоріжжяобленерго» за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в серпні 2017 (залишок заборгованості), вересні-грудні 2017 року, які виникли на підставі Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013 №1-19/2; - грошовими вимогами ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ПАТ «Завод Перетворювач», а саме пеня, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору про постачання електричної енергії від 01.06.2010 №54, в частині термінів оплати рахунків за спожиту електричну енергію період січень-серпень 201 8 року.

Відповідач, доказів надання заперечень проти заліку з підстав передбачених ст. 601 ЦК України не надав.

До того ж, вимоги щодо суми пені, відносно якої позивачем направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, не є предметом позовних вимог у цій справі, а тому спір судом в цій частині вимог не вирішувався.

Щодо доводів відповідача, стосовно внесення змін до пункту 4.2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.05.2018 № 21 з протоколом розбіжностей, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 188 ГК України регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів, та є спеціальною нормою з питань зміни договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «Запоріжжяобленерго» направило на адресу Відповідача додаткову угоду № 21 від 01.05.2018р. про внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010р.

Відповідач не погодився з умовами додаткової угоди та склав протокол розбіжностей, та 05.06.2018 нарочно повернув один примірник додаткової угоди № 21 від 01.05.2018р. та два примірники протоколу розбіжностей до ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Отже, суд вважає, що сторонами не досягнуто згоди щодо зазначених змін Договору на запропонованих позивачем умовах. Спір відповідно внесення змін до договору в редакції Додаткової угоди № 21 від 01.05.2018р. в судовому порядку не вирішувався.

Крім того, у клопотанні, яке надійшло на адресу суду 10.12.2018, відповідач просив суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 50 000, 00 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на:

- те, що однією з причин виникнення заборгованості за спожиту в січні - липні 2018 року електричну енергію було те, що позивач до серпня 2018 р., не реєстрував податкові накладні по операціях з постачання електричної енергії та послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, внаслідок чого відповідач був позбавлений права на податковий кредит в Системі електронного адміністрування (СЕА) та можливості отримати бюджетне відшкодування у сумі 20% вартості спожитої електроенергії (698 558,46 грн. ПДВ за не зареєстрованими Позивачем податковими накладними).

- скрутне фінансове становище підприємства; - заборгованість з виплати з заробітної плати; - значну дебіторську заборгованість яка відповідно до балансу станом на 01.09.2018 становила 2 560 тис. грн.

В обґрунтування клопотання в частині не реєстрації податкових накладних, відповідачем надано, копію заяви ПАТ “Запорізький завод “Перетворювач” від 19.03.2018 (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість). З поданого доказу не вбачається, що не зареєстровані податкові накладні, стосуються саме спірного Договору, а отже додаток до податкової декларації не є належним та допустимим доказом в обґрунтування поданого клопотання.

Оцінюючи доводи відповідача стосовно скрутного фінансового стану та наявних збитків, як негативного факту, що впливає на стан розрахунків, суд враховує майновий стан обох сторін, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні.

Суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням та розрахований позивачем відповідно до умов Договору та приписів законодавства.

Відтак, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься втрати від інфляції грошових коштів.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 19135,08 грн. інфляційних втрат, за період з квітня 2018 по червень 2018. та 43015,53 грн. три відсотки річних, за період з 09.02.2018 року по 19.10.2018.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та визнані такими, що виконані вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 19135,08грн. інфляційного нарахування та 19135,08грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором № 54 від 01.06.2010 заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Щодо заперечень Відповідача по нарахуванню пені та 3% річних в період з 09.02.2018 по 27.02.2018 на суму заборгованості за спожиту електричну енергію у січні 2018р.- 356 257,60 грн. (по рахунку 54/1 а від 31.01.2018р.), суд відхиляє їх з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, відповідачу 01.02.2018 виставлено рахунок №54/1а від 31.01.2018 на суму 451 851,10 грн. (з ПДВ). З урахуванням наявної у Відповідача переплати в розмірі 89 276,80 грн., сума до сплати за рахунком - 356 257,60 грн. Кінцевий термін сплати -08.02.2018.

Договором реструктуризації від 28.02.2018р., укладеним між позивачем та відповідачем, визначено порядок сплати відповідачем заборгованості за рахунком №54/1 а за наступним графіком:- до 25.03.2018р. - 178 257,60 грн.; - до 25.04.2018р. - 178 000,00 грн.

При цьому, пунктом 4.2 договору реструктуризації визначено, що укладання цього договору (перенесення термінів оплати) не звільняє Споживача від сплати нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань, здійснених у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, умовами договору реструктуризації визначено, що відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а тому нарахування позивачем пені та 3% річних в період з 09.02.2018р. по 27.02.2018 (з моменту прострочення сплати рахунку № 54/1 а від 31.01.2018р. до дати укладення договору про реструктуризацію) відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач” задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, (69069, м Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 05755571) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69096, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) 3135 839 (три мільйони сто тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 331718 (триста тридцять одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 44 коп. пені, 43015 (сорок три тисячі п'ятнадцять) грн. 53 коп. 3 % річних, 19135 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 08 коп. інфляційного нарахування, та 52 948 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) 44 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 240, 241 ГПК України “05” березня 2019 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.