Рішення № 80266296, 04.03.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5390/17

Провадження № 2/361/88/19

04.03.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 березня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Коваль А.В., з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 26.01.2017р. по 08.08.2017р. у розмірі 8225,49 Євро, що еквівалентно 250137,15грн., мотивуючи тим, що 03.08.2007р. між Приватбанком і третьою особою ОСОБА_4 укладено кредитний договір № К2АVGA00000024, відповідно до умов якого банк надав третій особі кредит у розмірі 67626,08 Євро на умовах своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків, ОСОБА_4 кредит отримав, але допустив прострочення в платежах по сплаті відсотків, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті відсотків за період з 26.01.2017 р. по 08.08.2017 р. у розмірі 8225,49 Євро. З метою забезпечення належного виконання третьою особою умов кредитного договору з відповідачами 1 і 2 були укладені договори поруки, тому відповідачі 1 і 2 мають такі ж солідарні грошові зобов’язання перед кредитором як і третя особа – позичальник, а відтак позивач просить стягнути зазначену заборгованість з поручителів у солідарному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, подав відзив на позов, за змістом якого зазначив, що не заперечує факту укладення між ним і Приватбанком договору поруки для забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №К2АVGA00000024. Натомість 30.03.2009р. позивач скористався правом дострокового стягнення всієї заборгованості за вказаним кредитним договором шляхом направлення йому вимоги про стягнення всієї заборгованості за договором, тим самим змінив строк виконання зобов'язання. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2011р. з позичальника , з нього-поручителя і другого поручителя ОСОБА_3 у солідарному порядку було стягнуто достроково заборгованість за кредитом, відсотками і пенею. На виконання даного рішення банк-кредитор отримав виконавчий лист і пред'явив його вчасно на виконання до відділу ДВС, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, вчиняються виконавчі дії по виконанню даного судового рішення. Тому відповідач вважає, що банк, направивши йому вимогу про дострокове повернення кредиту у 2009 році і звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення з поручителів і позичальника всієї заборгованості за кредитом, змінив кінцевий строк виконання зобов'язання за кредитним договором, тому договори припинили свою дію, і позивач втратив право нараховувати відсотки за користування кредитом; крім того, кредитор втратив право пред'явлення до нього вимог як до поручителя за вказаним кредитним договором. Також просив застосувати строк позовної давності і відмовити в позові.

Позивач подав відповідь на відзив, за змістом відповіді зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права кредитора на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним. Позивач зазначає, що має право на отримання процентів за користування кредитом, передбачених умовами кредитного договору, який не припинив свою дію після ухвалення рішення про стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, оскільки кредит не повернутий. Також позивач у відповіді зазначив, що банк звернувся до суду у межах строку позовної давності, оскільки згідно умов кредитного договору кінцевий строк повернення кредиту визначений датою 03.08.2017р., а даний позов пред’явлений до суду 11.09.2017р., тобто в межах строку позовної давності. На задоволенні позову наполягав.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позові і відповіді на відзив, на задоволенні позову наполягав.

Відповідач ОСОБА_2Г надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов і запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з'явилась, повідомлялась належним чином про дату, час та місце розгляду справи, неодноразово за її клопотаннями відкладався судовий розгляд справи, відзиву на позов не подала, заяви про розгляд справи без її участі не подала, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, пояснення щодо позову, відзиву, відповіді на відзив, заперечень не подав, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача 1, дослідивши подані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 03.08.2007р. між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № K2AVGA00000024, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 67626,08 євро строком до 03.08.2017р. зі сплатою відсотків 0,84% на місяць за користування кредитом.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору щомісяця в період сплати з 20 по 25 число кожного місяця позичальник зобов'язався сплачувати банку кошти у розмірі 944,23 Євро для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, по відсоткам, винагороди. У разі порушення позичальником зазначених термінів сплати або сплати заборгованості не у повному обсязі на 120 календарних днів, позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсоткам ,винагороді, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулось порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Відповідно до п.2.3.3 кредитного договору банк має право здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У визначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому останній в останній день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов’язання за договором.

Згідно із п.2.3.7 кредитного договору банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.7.1 договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3 договору.

З метою забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту ОСОБА_5 за кредитним договором від 03.08.2007р. №K2AVGA00000024 між кредитором і ОСОБА_2 03.08.2007р. укладеного договір поруки №K2AVGA00000024.

Пунктом 2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, а також відшкодування збитків.

Підписанням договору поруки поручитель засвідчує свою обізнаність з умовами кредитного договору, за належне виконання якого, він виступає поручителем (п.3 договорів поруки).

Відповідно до п.4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 5 у випадку невиконання боржником будь-якого зобов'язання за забезпеченим кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань.

Відповідно до п. 6 поручитель зобов’язаний виконати зобов’язання, зазначені у письмовій вимозі кредитора на протязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 договору поруки.

Пунктом 12 передбачено, що порука за цими договорами припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту, 03.08.2007р. між кредитором і ОСОБА_3 укладено договір поруки №K2AVGA00000024 на тих же умовах і в такому ж обсязі, як з поручителем ОСОБА_2

30 березня 2009 року Приватбанк направив ОСОБА_2 вимогу № 25.000/1-1290, в якій зазначено, що станом на 30.03.2009р. заборгованість за кредитним договором від 03.08.2007р. №K2AVGA00000024 складає 56408,44 євро, в тому числі 54409, 84 євро – заборгованість за кредитом, 159,14 євро – заборгованість за процентами за користування кредитом, 144,00 євро – заборгованість за комісією, 1078,01 євро – прострочена заборгованість за кредитом, 496,06 євро – прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 144,00 євро прострочена заборгованість за комісією, 4,39 євро – заборгованість за пенею. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України банк вимагає дострокового повернення суми кредиту у повному обсязі, комісії і процентів за фактичний строк користування кредитом та повного виконання зобов’язань за договором. Відповідно до на п. 2.3.3 кредитного договору, яким передбачено, що банк вправі змінити умови договору в односторонньому порядку, в тому числі шляхом дострокового розірвання договору, при цьому вважається, що строк виконання зобов’язань настав з дати зазначеної у повідомленні. Банк вимагав дострокового повернення кредиту в повному обсязі, а також нарахованих комісій, відсотків і інших зобов'язань за договором у 30 денний строк з дня отримання повідомлення. Даний факт позивачем не заперечувався.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2011р. з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за кредитним договором № K2AVGA00000024 від 03.08.2007 р. у солідарному порядку стягнуто заборгованість у розмірі 828157,32 грн., з якої: заборгованість за кредитом – 55915,96 Євро, заборгованість за процентами - 13164,49 Євро, заборгованість з комісії за користування кредитом – 3043,09 Євро, пеня – 4345,28 Євро. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 09.02.2012 р. рішення суду першої інстанції від 14.06.2011 р. в частині зустрічного позову ОСОБА_2 змінено, зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним договір іпотеки, виключено з державного реєстру іпотеки запис про реєстрацію договору іпотеки, виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження предмету іпотеки, в іншій частині – щодо визнання недійсним кредитного договору та договору поруки - відмовлено. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № K2AVGA00000024 від 03.08.2007 р. залишено без змін.

Як вбачається з наведених судових рішень, - з позичальника і поручителів стягнуто всю заборгованість за кредитним договором, в тому числі строкову достроково, тому при розгляді даної справи суд виходить з того, що кінцевий строк повернення кредиту був кредитором змінений шляхом пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту у відповідності до умов п. 7.1 кредитного договору, яким кредитор скористався.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 наполягає на тому, що 30.03.2009р. позивач скористався правом дострокового стягнення всієї заборгованості за кредитним договором № K2AVGA00000024 від 03.08.2007р. за кредитом, направивши йому, як поручителю, вимогу про погашення заборгованості, в тому числі і по достроковому поверненню кредиту, яка у подальшому у 2011 році стягнута у судовому порядку, тим самим змінивши строк дії кредитного договору і договору поруки відповідно. Вважає, що кредитний договір і договори поруки на даний час припинили свою дію, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості за відсотками за період з 26.01.2017р. по 08.08.2017 р. у розмірі 8225,49 Євро. Крім того, дана заборгованість (як прострочена так і дострокова) стягнута з позичальника і поручителів у судовому порядку і рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст.ст. 3, 6, 11, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Різновидом договору є кредитний договір, договір поруки, які обов'язково укладаються в письмові формі (ст.ст. 553, 1054, 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання.

В той же час, як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Пленуму від 30.03.2012 р. за №5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №7), при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права вимоги про повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Відтак, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором або законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто, упродовж трьох років з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Як встановлено судом, кредитор реалізував своє право на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором із нарахованими процентами, комісіями, пенями, пред'явивши позов до суду, рішення суду про стягнення з позичальника і поручителів заборгованості за кредитом, в тому числі і дострокової заборгованості, набрало законної сили 09.02.2012р., тим самим кредитор змінив строк виконання зобов’язання за кредитним договором і кінцевий строк повернення кредиту.

Умовами договорів поруки передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Даний позов кредитором до поручителів пред'явлений лише 11.09.2017р., тобто після закінчення як передбаченого умовами договорів поруки п’ятирічного строку так і передбаченого законом трирічного строку дії поруки від дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором; на момент пред’явлення позову вказані строки закінчились, а тому порука відповідачів припинена.

Посилання позивача на те, що строк дії договору кредиту не закінчився, оскільки кредит до даного часу позичальником не повернутий, і відповідно не припинена дія договорів поруки, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства і умовам договору, оскільки наявність у позичальника – боржника певних невиконаних грошових зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору кредиту, не покладає на поручителів відповідних зобов’язань після припинення договорів поруки. Посилання позивача на те, що до уваги слід брати кінцевий строк повернення кредиту, зазначений у договорі, також не відповідає умовам договору, реалізованим кредитором (в частині пред’явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, чим було змінено кінцевий строк його повернення), і не відповідає чинному законодавств, що регулює дані питання, що наведено вище.

Тому позовні вимоги не обґрунтовані, і відсутні підстави для покладення на відповідачів як на поручителів зобов’язань по виконанню зобов’язань позичальника за вказаним договором кредиту (поза межами сум, стягнутих з поручителів судовим рішенням, що набрало законної сили).

Крім того, зі змісту позову встановлено, що позивач просить стягнути проценти, які ним нараховані за період після ухвалення рішення про дострокове стягнення всієї суми кредиту. Натомість договором кредиту, укладеним між позивачем кредитором і позичальником ОСОБА_5, не передбачено такої умови, як нарахування процентів, не передбачено умови щодо розміру процентної ставки у випадку користування кредитом після кінцевого строку повернення кредиту. Позовних вимог про стягнення грошових коштів з інших підстав позивач не заявив, тому це не є предметом розгляду у даній справі, враховуючи положення ст.ст.12,13 ЦПК України.

Таким чином позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3,6,11, 546,547, 553, 554, 559, 627, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 26.01.2017р. по 08.08.2017р. за кредитним договором №K2AVGA00000024 від 03.08.2007р. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повне рішення суду виготовлено 06 березня 2019 року.

Суддя Т.В. Селезньова