Ухвала суду № 80266143, 18.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.02.2019Справа № 910/13318/16

За скаргоюПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі№ 910/13318/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг»до1. Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Зурбаган-Юг»простягнення 513 255,89 дол. СШАСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники учасників справи : від позивача:не з'явився;від відповідача 1:Сєров Є.І.;від відповідача 2:не з'явився;від ВДВС:Мороз Л.Є.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/13318/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зурбаган-Юг» про стягнення 513 255,89 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 32 822 714,17 рос. рублів, та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 скасовано повністю, а провадження у справі №910/13318/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верхового суду від 16.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі №910/13318/16 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 змінено в частині пункту другого резолютивної частини рішення, який викладено наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, оф. 195; ідентифікаційний код 40386508) попередню оплату у розмірі 513 255,89 дол. США, що еквівалентно 13 657 739,12 грн., та судовий збір у розмірі 191 316,13 грн.»., в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 року у справі №910/13318/16 залишено без змін.

15.06.2018 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Постановою Верховного суду від 31.10.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення попередньої оплати та в частині розподілу судового збору скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення попередньої оплати задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» 6 591 241,32 грн. попередньої оплати, що станом на день подання позову еквівалентно 16 736 260,11 російських рублів, у решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зурбаган - юг» про солідарне стягнення 100 000,00 грн. залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 286 576,26 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Факторинг» 118 646,61 грн. судового збору за подання касаційної скарги №37-3/03/17 та 128 533,83 грн. - за перегляд Верховним Судом 16.02.2018 заяви позивача про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017.

22.12.2018 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

29.01.2019 через канцелярію суду Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» подано скаргу на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить:

- визнати переказ на користь ТОВ «ФК «Бізнес Факторинг» коштів у розмірі 6 591 241,32 грн. у виконавчому провадженні №57982969 неправомірним;

- визнати переказ на користь Державного бюджету України коштів у розмірі 659 124,13 грн. (виконавчий збір) і 240,00 грн. (витрати виконавчого провадження) у виконавчому провадженні №57982969 неправомірним;

- визнати бездіяльність державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження №57982969 неправомірною;

- зобов'язати державного виконавця закінчити виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 розгляд скарги призначено на 07.02.2019.

Судове засідання 07.02.2019 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 розгляд скарги призначено на 18.02.2019.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином.

Представник скаржника в судове засідання з'явився, підтримав скаргу в частині вимог викладених в пунктах 1 та 2 прохальної частини скарги, вимоги викладені в пунктах 3 та 4 прохальної частини скарги просив залишити без розгляду.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином.

Представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судове засідання з'явилась, заперечила проти скарги та просила відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

З огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, який належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду, суд, дослідивши подану скаргу, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що ПАТ «Укрнафта» було здійснено зарахування зустрічних вимог на суму 39 395,82 грн., а відтак дії державного виконавця щодо переказу на користь стягувача 6 591 241,32 грн., 659 124,32 грн. та 240,00 грн. у виконавчому провадженні №57982969 є неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиція у місті Києві від 28.12.2018 відкрито виконавче провадження №57982969 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/13318/16 від 22.12.2018.

За наслідками проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57982969 з ПАТ «Укрнафта» стягнуто, а ТОВ «ФК «Бізнес факторинг» перераховано 6 591 241,32 грн. боргу, 659 124,32 грн. виконавчого збору та 240,00 грн. витрат виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями №№16, 17, 18 від 04.01.2019.

Скаржник вважає переказ вказаних коштів неправомірним оскільки відбулось зарахування зустрічних вимог на суму 39 395,82 грн., на підтвердження чого ПАТ «Укрнафта» надана заява про зарахування №01/01/07/3704 від 22.12.2018, яка була направлена ТОВ «ФК «Бізнес факторинг».

22.12.2018 ПАТ «Укрнафта» направило на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиція у місті Києві заяву №01/01/07/3707 від 22.12.2018, в якій заявник просив врахувати зарахування зустрічних вимог на суму 39 395,82 грн. та до якої додав копії заяви про зарахування та доказів її відправлення.

За твердженням скаржника, заява №01/01/07/3707 від 22.12.2018 отримана адресатом 26.12.2018, тобто ще до відкриття виконавчого провадження №57982969 та здійснення оскаржуваних дій.

В той же час, присутній в судовому засіданні державний виконавець надала усні пояснення та повідомила, що на момент вчинення оскаржуваних дій виконавець не був обізнаний про здійснення зарахування, а в матеріалах виконавчого провадження №57982969 заява №01/01/07/3707 від 22.12.2018 була відсутня.

Як зазначає скаржник, 18.01.2019 представник ПАТ «Укрнафта» ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №57982969, проте звертаючись із даною скаргою до суду додав до неї копію заяви 01/01/07/3707 від 22.12.2018, яка не містять штампа вхідної кореспонденції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиція у місті Києві з вхідним номером та датою реєстрації, хоча копії інших заяв та клопотань, які долучені до скарги, містять відповідний штамп.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, підстави вважати, що в момент вчинення оскаржуваних дій державний виконавець був обізнаний про здійснення зарахування та діяв всупереч вимогам чинного законодавства відсутні, а скаржником не доведено та не надано суду доказів, що підтверджують письмове повідомлення безпосередньо державного виконавця про здійснення зарахування.

Отже, встановлені обставини спростовують доводи представника ПАТ «Укрнафта», якими він обґрунтовує неправомірність оскаржуваних дій, оскільки державний виконавець на момент їх вчинення, а саме переказу коштів, не був обізнаний про здійснення зарахування, а діяв у спосіб та в межах визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Окрім того, суд відзначає, що загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, частиною 1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що:

1.15) ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу;

1.24) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі;

1.39) списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом;

1.40) стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом;

1.35) Розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом:

1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа;

2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;

4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;

5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;

6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання;

7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що в даному випадку виконавча служба є лише ініціатором переказу, а не його безпосереднім виконавцем.

При цьому, сам переказ є фінансовою операцією з руху коштів, що в даному випадку не має відношення до певних дій або бездіяльності державного виконавця як суб'єкта оскарження дій в розумінні ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, вимоги ПАТ «Укрнафта», викладені в скарзі, є не обґрунтованими, а рішення та дії державного виконавця прийняті та вчинені відповідно до норм чинного законодавства.

Розглянувши клопотання скаржника про залишення скарги в частині вимог пункту 3 та 4 прохальної частини без розгляду, суд приходить до висновку про необхідність його задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається із даної норми, вказане право є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів заявника чи волі інших сторін у справі.

Судом встановлено, що клопотання про залишення скарги в частині пунктів 3 та 4 прохальної частини без розгляду заявлено особою, яка має повноваження для подання такого роду заяв від імені скаржника, а відтак суд дійшов висновку про її задоволення та залишення скарги в частині вимог про визнання бездіяльності державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження №57982969 неправомірною та зобов'язання державного виконавця закінчити виконавче провадження без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Частиною 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 231, 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в частині вимог, викладених в п. 3 та п. 4 прохальної частини, залишити без розгляду.

2. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

3. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена: 22.02.2019.

Суддя В.П. Босий