Вирок № 80265907, 05.03.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2060/18

Провадження № 1-кп-57/19

В И Р О К

іменем України

05 березня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участю прокурора Тютюн І.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110000000231 від 25.03.2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого на утиманні одну малолітню дитину, працюючого водієм-експедитором в ТОВ «Всеукраїнський Союз Спеціалістів «Аксіома», зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, 24 березня 2018 року, близько 18 год. 35 хв., керуючи технічно справним автомобілем «VOLVO S40», реєстраційний номер республіки Литви KEH836, здійснюючи рух заднім ходом на проїзній частині вулиці Каштанової, поблизу будинку №16 в м. Обухів Київської області, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України), згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та п. 2.3 д) ПДР України, відповідно до якого «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху та, порушуючи вимоги п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п. 10.9 ПДР України, згідно з яким «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб» перед початком здійснення руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не впевнився у відсутності пішоходів біля задньої частини транспортного засобу та, не звернувшись за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, розпочав рух заднім ходом, внаслідок чого здійснив наїзд задньою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_5, який на той час перебував позаду автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в кареті швидкої медичної допомоги. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 132 від 19.01.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_5, настала внаслідок поєднаної травми голови, шиї, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, на що вказують ушкодження. Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3. б), 2.3д), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_5

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, та показав, що в березні 2018 року, коли вже були сутінки, він керуючи своїм автомобілем по вул. Каштановій, неподалік кафе «Панський двір» висадив зі свого автомобіля пасажирів, та хотів розвернутись здаючи назад. Проїхавши декілька метрів, відчув що під колесами знаходиться людина. До сторонніх осіб за допомогою не звертався, потерпілого не бачив. Добровільно потерпілій відшкодував 100000 грн. У вчиненому щиро кається, просить суворо його не карати і не позбавляти волі, та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм, дружина перебуває в декретній відпустці, і його дохід є єдиним джерелом доходу його родини.

Потерпіла в судовому засіданні цивільний позов до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна ОСОБА_6» підтримала в повному обсязі, та просила задовольнити, щодо міри покарання, просила суд суворо не карати та не позбавляти волі обвинуваченого, однак позбавити його права керування транспортними засобами. Жодних претензій матеріального характеру до обвинуваченого немає.

Представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна ОСОБА_6», на адресу суду направив відзив в якому просив слухати справу у його відсутність, та відмовити в задоволенні позову в зв»язку з його необгрутованістю, безпідставністю та неможливістю розгляду даного позову в межах цього кримінального провадження.

Покази ОСОБА_7, є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не заперечували проти дослідження доказів щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, та судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені обставини у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4, у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.

Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4, вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає обставину, що пом’якшує покарання обвинуваченого щире каяття, добровільне відшкодування шкоди. Обтяжуючі, відповідно до ст. 67 КК України, покарання обставини суд в діях обвинуваченого не вбачає.

Відповідно до ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а відповідно до ст. 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд враховуючи вищезазначене, щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування шкоди, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з врахуванням ст.ст. 50, 65 КК України, суд вважає можливим призначення покарання обвинуваченому в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки такий вид покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

При цьому суд вважає можливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов’язків, оскільки його виправлення можливе без відбування покарання.

Крім того, суд вважає за можливе не застосувати відносно обвинуваченого додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм автотранспортних засобів, і характер його роботи пов’язаний із необхідністю керуванням транспортними засобами, і це є єдиним джерелом доходу його родини.

Вирішуючи заявлений у справі цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, про стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» 200 000 грн. 00 коп. за шкоду завдану життю, та про стягнення матеріальної шкоди в сумі 26140 грн. 00 коп., у відповідності до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на який посилається позивач, то суд вважає, що заявлені позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з положенням ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як слідує із рекомендацій, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення; при виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

Оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_4, а з договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним законом - Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким встановлений порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і його умови, однією з яких є надання обвинувального вироку суду, що набув законної сили відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за Договором страхування.

Таким чином приймаючи до уваги вищевикладене, та що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» не є причетною до самої події злочину, і яка несе цивільну відповідальність за дії ОСОБА_4 не в силу Закону, а в силу договірних відносин з обвинуваченим і розгляд такого цивільного позову в межах кримінального провадження виходить за межі завдань кримінального провадження, визначених у ч.2 КПК України, то суд приходить до висновку про залишення даного позову без розгляду, з роз»ясненням позивачеві його права на звернення до суду в цивільному порядку.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну – три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов’язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_4 покласти на Обухівський районний відділ філії ДУ Центр пробації в м. Києві та Київській області.

Цивільний позов ОСОБА_1, залишити без розгляду, та роз»яснити їй право на звернення до суду в цивільному порядку.

Речові докази по справі – диски долучені до матеріалів кримінального провадження залишити при справі, одяг ОСОБА_5, який перебуває на зберіганні у потерпілої, залишити потерпілій, автомобіль, який зберігається у ОСОБА_4, залишити останньому.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 4004 грн.00 коп..

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: