Рішення № 80265698, 04.03.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/2/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.,

секретаря судового засідання: Вікарчука В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 14-207 від 26.10.2018;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№73)" (с. Райки, Бердичівський район, Житомирська обл.)

про стягнення 20581,07 грн

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача нарахувань за неналежне виконання грошового зобов'язання, передбачене договором купівлі-продажу природного газу №535/14-БО-10 від 27.11.2013 в сумі 20581,07 грн, з яких: 1612,17 грн - 3% річних, 12430,11 грн - інфляційні втрати, 6538,79 грн - пеня.

Ухвалою від 08.01.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 07.02.2019 за клопотанням представника позивача розгляд справи по суті відкладено на 04.03.2019.

28.02.2019 від ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№73)" надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника підприємства.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" електронною поштою 01.03.2019 надіслало відповідь на відзив (вх.№5925), в якому заперечує щодо зменшення розміру пені, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, а збитковість підприємства чи скрутне матеріальне становище не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки. Аналогічний примірник відповіді на відзив поданий представником позивача через загальний відділ (канцелярію) суду 04.03.2019.

Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в засіданні суду позовні вимоги підтримав. Вказав, що підприємство вчасно не розрахувалося за поставлений газ, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Підприємство Райківської виправної колонії Державної пенітенціарної служби в Житомирській області (№73)" (код ЄДРПОУ 08680000) (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №535/14-БО-10, в редакції додаткових угод №1-7 (а.с.14-26), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Як передбачено п. 3.1. договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/ відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з пунктом 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла\вузлів обліку газу покупця.

У пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені у розділі 6 договору №535/14-БО-10 від 27.11.2013.

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

На підставі актів приймання-передачі природного газу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передав, а ДП "Підприємство Райківської виправної колонії (№73)" отримав природний газ на загальну суму 69941,99 грн (а.с.22-24).

Відповідач зобов'язання з оплати отриманого природного газу виконав, сплативши позивачу повну вартість спожитого природного газу, але порушив строки оплати, встановлені договором, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних в заявленому розмірі.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання .

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 7.2 договору, покупець у разі невиконання п. 6.1 договору, зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як визначено ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд враховує норми ст.12 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Договором №535/14-БО-10 від 27.11.2013 передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 08680000 зареєстроване Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№73)", одним із видів економічної діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

Отже, відповідач є суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана, зокрема, з виробництвом теплової енергії.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Стаття 1 Закону визначає заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частина 3 статті 7 Закону регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Застосування ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" проаналізував Верховний Суд під час розгляду справ. Відповідні висновки викладені у постановах від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, від 22.02.2018 у справі №922/4355/14, від 22.03.2018 у справі №914/123/17, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17.

Верховний Суд в наведених постановах, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, висловив позицію, що частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 є нормою прямої дії. При цьому застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Застосування вказаної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Отже, для правильного застосування положень Закону від 03.11.2016, судами повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.11.2016, а саме до 30.11.2016.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом від 03.11.2016, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. А тому не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати на підставі частини третьої статті 7 Закону №1730-VIII від 03.11.2016.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи №906/2/19 суд встановив, що Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №73" є ліцензіатом у сфері теплопостачання, природний газ поставлений на умовах договору №535/14-БО-10 від 27.11.2013 використовувався підприємством для виробництва теплової енергії.

Згідно з довідкою (операції по рахунку за договором №535/14-БО-10) остаточний розрахунок за газ проведено 17.12.2014 (а.с. 30).

Вказане свідчить, що заборгованість за газ ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №73" сплатило в повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тобто до 30.11.2016.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 7 Закону на таку заборгованість не нараховується неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а здійснені нарахування підлягають списанню.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.03.19

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3- сторонам (рек. з пов)