Рішення № 80265410, 05.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019м. ДніпроСправа № 904/3252/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК", Дніпропетровська область, Межівський район, с. Володимирівка

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про визнання поновленим договору оренди землі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - адвокат за ордером №49/017 від 06.02.2019

Від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю № -4-0.62-26/62-19 від 30.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання поновленим договору оренди землі від 18.06.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та вважає, що договір оренди землі від 18.06.2010 р., слід вважати автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалою від 23.07.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

30.07.2018 на адресу суду від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 31.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.08.2018.

16.08.2018 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Позивач не звертався у встановлені законодавством строки до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ні з листом про поновлення договору оренди, ні з листом про повернення земельної ділянки. Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки про його поновлення не була укладена сторонами.

У судовому засіданні 20.08.2018 оголошено перерву до 18.09.2018.

В зв'язку з проходженням суддею Назаренко Н.Г. підготовки в Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України в період з 17.09.2018 по 21.09.2018, судове засідання, призначене на 18.09.2018 не відбулося.

27.08.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно Інформації про нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, яка міститься на офіційному сайті Держгеокадастру, нормативно-грошова оцінка ріллі та перелогів у Дніпропетровській області станом на 01.01.2018 становить – 27 078,28 грн. за гектар. Оскільки максимальний орендної плати не може бути більшим ніж 5% від нормативної оцінки, розмір максимальної орендної плати не може становити більше ніж 1353,91 грн., що в свою чергу на 118,07 грн. більше від суми вказано в договорі.

Ухвалою суду від 30.08.2018 призначено підготовче судове засідання на 24.09.2018р.

У судовому засіданні 24.09.2018 позивач підтримав позовні вимоги.

Ухвалою від 24.09.2018 провадження у справі №904/3252/18 зупинено до перегляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду України справи № 920/739/17.

10.09.2018 Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду України винесено постанову по справі № 920/739/17.

Ухвалою суду від 31.01.2019 провадження у справі № 904/3252/18 поновлено. Строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 05.03.2019, судове засідання призначено на 12.02.2019.

Ухвалою суду від 12.02.2019 підготовче судове засідання відкладено до 25.02.2019.

14.02.2019 Позивач надав до канцелярії суду письмові пояснення, в яких зазначив, що з огляду на Постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду України від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17 є всі підстави для визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 18.06.2010р. зареєстрованого за № 04012401639.

В судове засідання 25.02.2019 представник Відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, 22.02.2019 подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю участі представників ГУ Держгеокадастру у інших судових засіданнях.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі.

Клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи суд залишив без задоволення.

Ухвалою суду від 25.02.2019, суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 05.03.2019 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 05.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" (орендар - позивач) та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.1. договору, орендодавець - Межівська районна державна адміністрація на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 30.04.2010 року №232-р-10 надає, а орендар – ТОВ "НИВА ПГК" приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,2964 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами 0,2964 га, розміщену на території Демуринської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Цільове призначення земельної ділянки – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не визначена (п. 4 договору).

Згідно з п. 6 договору, договір укладено терміном на 5 років.

Згідно п. 7 договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 8 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2-х земельних податків, що складає 1235,84 грн. за 1 га щороку, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, тобто 30,35 грн. щомісячно протягом дії цього договору.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 11 договору).

Згідно з п. 12 договору, розмір орендної плати переглядається щорічно, в разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором,

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством,

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документально,

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 16 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.

Земельна ділянка, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку згідно схеми та передається орендареві на протязі 10 діб після державної реєстрації даного договору, згідно акту прийому-передачі (п.17 договору).

Відповідно до п. 18 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду по акту прийому-передачі. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки пов’язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами.

Відповідно до п. 34 договору, дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено,

- придбання орендарем земельної ділянки у власність,

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством,

- ліквідація юридичної особи – орендаря.

25.11.2010 року договір зареєстровано у Межівській філії ДЗК, про що в книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 041012401639.

25.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" (орендар - позивач) та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) підписано акт про прийом та передачу земельної ділянки яка передається в оренду ТОВ "НИВА ПГК".

Враховуючи умови п. 6 договору, договір укладено терміном на 5 років, тобто до 25.11.2015 року.

14.12.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням, в якому просив розглянути можливість поновлення договору оренди землі від 18.06.2010 р.

24.01.2018 відповідач листом №19-10046/0-588/0/20-18 повідомив позивача, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не вбачає підстав для поновлення договору.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,2964 га., при цьому жодних заперечень протягом місяця після закінчення строку договору з боку орендодавця не надходило, у зв’язку з чим позивач вважає, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки від 18.06.2010 року слід вважати автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Статтею 764 ЦК України передбачено такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти:

- орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

- орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, може мати прояв у "мовчазній згоді" (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Таким чином, «автоматичне поновлення договору» відбувається в силу мовчазної згоди сторін, коли сторони, по суті, не вчиняють жодних активних дій, тобто діють пасивно.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі №541/831/17-ц та у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-1282цс16 та від 23 листопада 2016 року, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №904/9158/17, від 06.02.2018 у справі №910/3286/17, від 22.02.2018 у справі №912/686/17, від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 та частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Зміст зазначених приписів свідчить про те, що захист прав орендаря, визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", в судовому порядку здійснюється внаслідок відмови орендодавця, а також наявного зволікання в укладенні саме додаткової угоди до договору оренди про поновлення його умов на той самий строк та на тих самих умовах, адже за нормою ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Слід зазначити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судом встановлено, що позивач не скористався правом на поновлення договору оренди землі відповідно до п.п.1 – 5 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Отже, у нього виникло право на на поновлення договору оренди землі відповідно до п.6 ст.33 Закон України «Про оренду землі».

Тобто, як вже зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений нормами ч.ч.6 - 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (ч.ч.8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Натомість, заявлений у справі позов (зокрема його прохальна частина) не містить проекту додаткової угоди до договору оренди від 18.06.2010, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, що виключає можливість задоволення позову.

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Отже, позивачем у даному випадку, обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав.

Відповідна правова позиція щодо способу захисту права орендаря на поновлення договору оренди за статтею 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №922/1464/18, від 10.01.2019 у справі №918/850/17, від 06.12.2018 у справі №915/456/17 та № 905/484/17.

З огляду на викладені обставини у їх сукупності, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Суд не приймає заперечення відповідача викладені у відзиві на позов відносно того, що у зв’язку з тим, що позивач не виконав дій, встановлених законодавством, поновлення дії договору земельної ділянки не відбулося, оскільки, як вже зазначено вище, суть поновлення договору оренди згідно з ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» саме і полягає у тому, що «автоматичне поновлення договору» відбувається в силу мовчазної згоди обох сторін, коли сторони, по суті, не вчиняють жодних активних дій, тобто діють пасивно.

Як встановлено судом, після – 18.06.2015. (дата закінчення строку дії договору оренди землі), Позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, і жодних заперечень протягом місяця після закінчення строку договору, з боку Орендодавця не надходило (доказів не надано).

Станом на дату розгляду справи, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою протягом більш ніж три роки після закінчення строку дії договору без жодного заперечення з боку орендодавця та сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі.

Отже, конклюдентні дії ТОВ «Нива ПГК», а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір позивача скористатися своїм правом та поновити договір оренди землі.

Щодо відсутності укладених між сторонами додаткових угод про поновлення строку дії договору оренди землі після 18.06.2015, слід зазначити, що при автоматичному поновленні договору, така угода є лише документом, що засвідчує факт поновлення договору, при цьому, відмова, а також наявне зволікання в укладенні такої угоди може бути оскаржено в суді.

Однак, позивач не надав суду жодного доказу звернення його (протягом трьох років після закінчення строку дії договору) до відповідача з вимогою про укладення такої угоди або доказів про відмову відповідача від укладання додаткової угоди до Договору.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Договір від 18.06.2010, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Межівському районі 25.11.2010 слід вважати автоматично поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто, на п’ять років з 19.06.2015 по 19.06.2020

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ПГК" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання поновленим договору оренди землі від 18.06.2010.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.2019

Суддя ОСОБА_3