Ухвала суду № 80262877, 26.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

26 лютого 2019 року м. Київ№ 826/10538/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доАдміністрації державної прикордонної служби Українипровизнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України № 156АГ від 23.03.2017 "Про результати службового розслідування" в частині накладення на полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 31.03.2017 № 314-ОС "По особовому складу" в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 04.04.2017 № 332-ОС "По особовому складу" в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1;

- поновити полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді заступника начальника Головного центру-начальника центру забезпечення проведення спеціальних перевірок Головного центру кадрового забезпечення Державної прикордонної служби України;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 16.11.2018 прийнято справу до розгляду та призначено підготовче засіданні.

Під час розгляду справи в підготовчому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивовано тим, що позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду з даними позовними вимогами

Представник відповідача заявлене клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись при цьому на те, що він знаходився під домашнім арештом, перебував на лікуванні, особисто не був ознайомлений з оскаржуваними наказами, внаслідок чого доводи відповідача про порушення строку звернення до суду є необґрунтованими.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В силу положень частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.3 ст.99 КАС України в редакції до 15.12.2017).

Аналогічна норма щодо строку звернення до суду знайшла своє відображення в новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка набула чинності з 15.12.2017 (ч.5 ст.122 КАСУ).

Таким чином, строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Як підтверджується матеріалами справи, наказом Голови Державної прикордонної служби України № 156АГ від 23.03.2017 «Про результати службового розслідування» накладено на полковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Про прийняття наказу № 156АГ від 23.03.2017 позивача доведено до відома 27.03.2017, що підтверджується Аркушем доведення наказу № 156АГ від 23.03.2017 (а.с.52 том 1).

Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду в серпні 2017 з позовною вимогою про скасування наказу № 156АГ від 23.03.2017 відбулось поза межами встановленого місячного строку.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів від 31.03.2017 № 314-ОС та від 04.04.2017 № 332-ОС, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

За твердженням позивача, вказані накази особисто йому не вручались, що відповідачем спростовано не було.

В той же час, як вже зазначалось, початок перебігу строку звернення до суду законодавець пов'язує не лише та виключно з моментом, коли особа дізналась про порушене право, а й з моментом, коли особа повинна була дізнатись про таке порушення.

Як самостійно зазначив позивач в судовому засіданні 26.02.2019, під час його перебування під домашнім арештом на підставі рішення суду, до нього додому приходили співробітники та повідомляли про його звільнення.

Під домашнім арештом позивач перебував до 23.04.2017, однак до роботи після зазначеної дати не приступав, що ОСОБА_1 не заперечується.

Натомість, 31 березня 2017 року Начальником Головного центру кадрового забезпечення Державної прикордонної служби України підполковником ОСОБА_2О складено подання (а.с.176 том 1), відповідно до якого полковник ОСОБА_1 подається до звільнення з військової служби за пунктом «е» (через службову невідповідність) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у порядку реалізації накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Збройни Сил України дисциплінарного стягнення «Звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», накладеного наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23.03.2017 N№ 156-АГ.

Позивач був ознайомлений з поданням на звільнення 31.03.2017, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 на Висновку старших прямих начальників (а.с.177 том 1), яким до відома позивача доведено зміст вказаного подання.

В цей же день - 31.03.2017 позивач особисто звернувся до Першого заступника директора департаменту - начальника управління кадрового менеджменту Департаменту персоналу Адміністрації Державної прикордонної служби України генерал-майора ОСОБА_3 з рапортом, в якому просив власну особову справу направити до Дарницького РВК м. Києва у зв'язку зі звільненням з військової служби.

4 квітня 2017 позивач звернувся до Начальника Головного центру кадрового забезпечення Державної прикордонної служби України підполковника ОСОБА_2 з рапортом (а.с.175 том 1), яким повідомив, що справи та посаду заступника начальника Головного центру - начальника центру забезпечення проведення спеціальних перевірок Головного центру кадрового забезпечення Державної прикордонної служби здав 04.04.2017.

Відповідно до інформації офіційного Інтернет-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, 08 квітня 2017 позивачем у зв'язку зі звільненням подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період 01.01.2017 - 04.04.2017:

- https://declarations.com.ua/declaration/nacp_e0209dff-2a43-42ea-9649-6a25d3ae39a1).

На переконання суду, сказані обставини підтверджують, що про факт звільнення позивач достеменно знав на початку квітня 2017 року, а отже, в разі бажання, мав змогу отримати оскаржувані накази в паперовому вигляді.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.

При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.

Враховуючи те, що про існування оскаржуваних Наказів від 31.03.2017 № 314-ОС та від 04.04.2017 № 332-ОС позивач мав змогу дізнатись та особисто ознайомитись в квітні 2017 року, суд приходить до висновку, що реалізація права на судовий захист в рамках справи №826/10538/17 відбулась поза межами встановлених строків, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Посилання позивача на перебування на лікарняному та в санаторії, судом відхиляються, адже позивачем не надано доказів безперервної непрацездатності протягом квітня-липня 2017 року.

У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: <...>Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з даним позовом в серпні 2018 року відбулось поза межами строку, установленого ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 88 Дисциплінарного статуту.

За змістом ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим позов належить залишити без розгляду.

Беручи до уваги наведене та керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через окружний адміністративний суд.

Повний текст складено 04.03.2019.

Суддя П.О. Григорович